ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
13.07.2018 N 21363/7/99-99-18-02-02-17
Митницям ДФС
Щодо укладення електронних договорів у сфері торгівлі товарами
У зв'язку з прийняттям наказу Мінфіну від 01.06.2018 N 541 та на доповнення до листа Державної митної служби України від 14.07.2009 N 11/1-10.10/6714-ЕП повідомляємо.
Відповідно до частини третьої статті 335 Митного кодексу України (далі - МКУ) разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У визначеному цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються, зокрема, відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами.
Згідно з пунктом 7 частини восьмої статті 257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, у тому числі, відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови.
Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - ЗУ "Про ЗЕД") визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно з положеннями статті 6 ЗУ "Про ЗЕД" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Застосування окремих договорів міжнародної купівлі-продажу товарів регулюється Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року N 7978 (далі - Конвенція), із заявою: "Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці".
Згідно зі статтею 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах:
a) коли ці держави є Договірними державами; або
b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.
Відповідно до статей 2 та 3 Конвенції вона не застосовується до продажу товарів, придбаних для особистого, сімейного чи домашнього використання, до договорів, у яких зафіксовано, що зобов'язання сторони, яка поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи або в наданні інших послуг, тощо.
Згідно з частиною другою статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Одночасно Закон України "Про електронну комерцію" (далі - ЗУ "Про ЕК") визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Під терміном "електронна комерція" розуміються відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (стаття 3 ЗУ "Про ЕК").
Відповідно до статті 11 ЗУ "Про ЕК":
електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною;
пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття;
відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 ЗУ "Про ЕК";
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 ЗУ "Про ЕК";
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також частиною дванадцятою статті 11 та статтею 12 ЗУ "Про ЕК" до договору, укладеного у письмовій формі, за правовими наслідками прирівнено електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний з використанням:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, зазначеними вище законодавчими актами та міжнародним договором допускається укладення електронних договорів у сфері торгівлі товарами згідно зі статтею 11 ЗУ "Про ЕК", зокрема, якщо:
предметом договору є продаж товарів, придбаних для особистого, сімейного чи домашнього використання або в договорі зафіксовано, що зобов'язання сторони, яка поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи або в наданні інших послуг однією стороною з наданням акцепту в порядку, встановленому частиною шостою статті 11 ЗУ "Про ЕК", у тому числі вчиненням дій, зміст яких роз'яснено в інформаційній системі;
електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про ЕК".
У зв'язку з цим до моменту погодження з Національним банком України та внесення відповідних змін до Додатка 1 до Протоколу N 1 погодження реквізитів, форми та строків обміну інформацією до Угоди про інформаційне співробітництво між ДФС та Національним банком України від 12.09.2016, внесення інформації щодо пропозиції укласти договір (оферти), підтвердженої акцептом у порядку, визначеному частиною шостою статті 11 ЗУ "Про ЕК", до графи 44 митної декларації здійснювати за кодом документа "4305" (Інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту).
В. о. Голови М. Продан