ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
16.03.2018 N 1069/З/99-99-13-02-03-14/ІПК

Щодо практичного застосування норм
чинного законодавства

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки) та встановлює порядок проведення прилюдних торгів, є Закон України від 05 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон N 898).

Відповідно до ст. 33 Закону N 898 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону N 898 (ст. 36 Закону N 898).

Крім того, відповідно до ст. 39 Закону N 898 у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону N 898.

Права та обов’язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися визначено ст. 49 Закону N 898.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу , згідно з абзацом другим пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики)

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Кодексу , відповідно до п. 172.8 якої для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Разом з тим дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Кодексу , або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 Кодексу , підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу (п. 172.2 ст. 172 Кодексу).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, у власності якої перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов'язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації (пп. "б" п. 172.5 ст. 172 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки фізичною особою за рахунок коштів кредиту не придбавалося нерухоме майно, а здійснювалося його будівництво, то при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно на підставі рішення суду та набуття цією установою права власності на це майно, слід вважати, що фізична особа (боржник) відчужила (продала) таке майно фінансовій установі. Дохід одержаний цією особою внаслідок такого звернення стягнення включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осібна загальних підставах.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.