Консультація : Про податок на додану вартість (щодо особливостей застосування касового методу податкового обліку ПДВ платниками податку, визначеними пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
29.12.2017 N 3197/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей застосування касового методу податкового обліку ПДВ платниками податку, визначеними пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма пункту 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2019 року.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що касовий метод для цілей оподаткування ПДВ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Законами України від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР "Про електроенергетику", від 2 червня 2005 року N 2633-IV "Про теплопостачання" та Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715, встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджує тарифи на виробництво та відпуск електричної та теплової енергії.

Згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) від 12 жовтня 2005 року N 896 "Про затвердження Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії" та N 898 "Про затвердження Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії" при розрахунку тарифів на виробництво та відпуск електричної та теплової енергії враховуються, зокрема, виробнича собівартість, адміністративні витрати, інші операційні витрати.

Отже, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, формують податковий кредит за касовим методом на підставі податкових накладних, отриманих ними при здійсненні операцій з покупки (отримання) товарів/послуг, вартість яких включається в тариф на електричну та теплову енергію, за умови реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо формування виробником електричної та теплової енергії податкових зобов’язань та податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента України, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8 статті 187 ПКУ).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Таким чином, платник податку, який здійснює постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії та застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, при отриманні послуг від нерезидента з місцем їх постачання на митній території України формує податкові зобов’язання за такою операцією у загальновстановленому порядку за правилом першої події.

При цьому сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, складеній за такою операцією, включається до складу податкового кредиту такого платника податку у звітному періоді, в якому така податкова накладна була включена до складу податкових зобов’язань такого платника, за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.