ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
30.11.2017 N 2777/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Про оподаткування ПДВ
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту та виникнення можливих податкових наслідків для покупця товарів/послуг у разі неподання постачальником таких товарів/послуг до контролюючого органу звітності з податку на прибуток підприємств і фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.
При цьому податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 розділу V ПКУ.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому пункту 198.6 статті 198 розділу V ПКУ документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.
Разом з цим повідомляємо, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено такої підстави як неподання постачальником товарів/послуг до контролюючого органу податкової звітності з податку на прибуток підприємств та фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва для невизнання контролюючим органом податкового кредиту, сформованого платником податку - покупцем товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної і зареєстрованої в ЄРПН таким постачальником.
Щодо виникнення можливих податкових наслідків для покупця товарів/послуг у разі неподання постачальником таких товарів/послуг до контролюючого органу звітності з податку на прибуток підприємств та фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва повідомляємо, що відповідно до пункту 120.1 статті 120 розділу II ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 розділу II ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Таким чином, у разі неподання до контролюючого органу постачальником товарів/послуг звітності з податку на прибуток підприємств та фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва покупець таких товарів/послуг не несе відповідальності за такі порушення.