МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ
18.07.2017 N 599

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
09 серпня 2017 р. за N 975/30843

Про затвердження Інструкції про особливості направлення
військовослужбовців Національної гвардії України в службові
відрядження в межах України та за кордон

Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про особливості направлення військовослужбовців Національної гвардії України в службові відрядження в межах України та за кордон, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Ярового С.А.

Міністр А.Б. Аваков

Затверджено
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
18.07.2017 N 599

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
09 серпня 2017 р. за N 975/30843

Інструкція
про особливості направлення військовослужбовців
Національної гвардії України в службові відрядження
в межах України та за кордон

І. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок направлення в службові відрядження військовослужбовців Національної гвардії України в межах України та за кордон.

2. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

військова частина - територіальне управління, з’єднання, військова частина, вищий військовий навчальний заклад, навчальна військова частина (центр), база, заклад охорони здоров’я та установа Національної гвардії України;

військовослужбовець - особа, яка проходить військову службу в Національній гвардії України, військовозобов’язаний під час проходження ним навчальних і спеціальних зборів або резервіст під час проходження ним підготовки та зборів у Національній гвардії України;

командир - командир, начальник, керівник;

службове відрядження - поїздка військовослужбовця за наказом (розпорядженням) командира на певний строк для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

3. Основними завданнями службових відряджень (далі - відрядження) є:

1) виконання завдань та функцій, покладених на Національну гвардію України (далі - НГУ);

2) контроль за діяльністю військових частин (підрозділів);

3) участь у планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо);

4) навчання на курсах, проходження зборів, вступ до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, у тому числі на факультети та відділення заочної форми навчання;

5) участь у заходах, пов’язаних з підготовкою особового складу НГУ (у тому числі для проходження курсантами практики або військового стажування);

6) вивчення нової техніки у військових частинах, у тому числі військовослужбовцями, направленими як керівники занять з вивчення нової техніки;

7) направлення осіб офіцерського складу професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів на стажування у військові частини;

8) проведення науково-практичних та аналітичних досліджень, а також апробації їх результатів;

9) вивчення та поширення передового досвіду, новітніх форм та методів роботи;

10) забезпечення охорони, супроводження і доставка військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;

11) супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або виконання функцій нарочних;

12) супроводження (за потреби) окремих військовослужбовців, хворих (поранених) або команд військовослужбовців та конвоювання заарештованих і засуджених;

13) участь в антитерористичних операціях;

14) участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

15) відбір кандидатів на службу до НГУ;

16) виконання завдань та здійснення контрольних функцій з питань будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів, придбання об’єктів житлового призначення, приймання-передавання фондів та земельних ділянок, будівель та споруд;

17) отримання нагород;

18) участь у засіданнях судів чи прибуття за викликом органів досудового розслідування;

19) проведення реабілітації за наслідками поранень (контузій, травм або каліцтв), пов’язаних з виконанням військовослужбовцями обов’язків військової служби, та забезпечення супроводження таких військовослужбовців.

4. Військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження в інших випадках за рішенням командувача Національної гвардії України та начальника територіального управління НГУ (стосовно підпорядкованих йому військовослужбовців у межах зони відповідальності оперативно-територіального об’єднання).

5. Відрядження розподіляються на планові та позапланові.

6. Не вважаються відрядженнями:

1) виїзд військовослужбовців за кордон для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

2) виїзд військовослужбовців підрозділу військової частини до іншого підрозділу цієї самої військової частини, розташованого в одному населеному пункті;

3) службові поїздки військовослужбовців, постійна служба яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер, якщо інше не передбачено законодавством чи відповідними нормативно-правовими актами;

4) виїзд військовослужбовців на один день до навчальних центрів на заняття з бойової та спеціальної підготовки;

5) час складання вступних та кандидатських іспитів в очну і заочну ад’юнктуру (аспірантуру) при науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах;

6) поїздки, пов’язані з виконанням дисертаційних досліджень здобувачами, які займаються підвищенням наукової кваліфікації поза ад’юнктурою (аспірантурою), ад’юнктами, які навчаються з відривом від служби, а також докторантами, якщо їхня робота не включена в тематичний план науково-дослідних робіт.

7. Направлення у відрядження вагітних жінок та тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, без їх згоди не допускається.

8. Забороняється направляти у відрядження та видавати аванс військовослужбовцю, який не відзвітував про результати роботи та витрачені кошти в попередньому відрядженні.

9. На військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) тієї військової частини (закладу, установи, підприємства тощо), до якої він відряджений.

10. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження для служби у вихідні або святкові і неробочі дні, надаються за погодженням з безпосередніми командирами інші дні відпочинку.

Якщо військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) вибувають у службове відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні, їм після повернення зі службового відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) з відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні, їм надається інший день відпочинку, як правило, протягом наступного тижня.

11. Керівники структурних підрозділів Головного управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ) та командири військових частин відповідають за підготовку і своєчасність виїзду, організацію роботи у відрядженні підпорядкованих їм військовослужбовців та звітування ними про результати відрядження.

II. Організація відряджень військовослужбовців у межах України

1. Прийняття рішення про направлення військовослужбовців у планові відрядження здійснюється:

1) у Головному управлінні НГУ - командувачем Національної гвардії України або особою, яка виконує його обов’язки;

2) у військовій частині - командиром військової частини або особою, яка виконує його обов’язки.

2. Рішення про відрядження командувача Національної гвардії України приймається Міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов’язки. Вибуття у відрядження командувача Національної гвардії України оголошується наказом за підписом особи, на яку покладається виконання його обов’язків.

3. Відрядження військовослужбовця до вищого в порядку підпорядкування органу військового управління здійснюється за викликом чи дозволом командира цього органу.

4. Рішення про позапланові відрядження приймаються:

1) командувачем Національної гвардії України (особою, яка виконує його обов’язки) - стосовно всіх військовослужбовців;

2) командиром військової частини (особою, яка виконує його обов’язки) - стосовно підпорядкованих йому військовослужбовців у межах зони відповідальності військової частини.

За підготовку пропозицій для прийняття зазначеними посадовими особами рішення про позапланові відрядження відповідають структурні підрозділи Головного управління НГУ та управління військової частини, за напрямом роботи яких проводитимуться ці відрядження.

5. Командир військової частини має право направляти підпорядкованих йому військовослужбовців у позапланові відрядження без отримання дозволу командира вищого в порядку підпорядкування органу військового управління:

1) за викликом (з дозволу) Міністра внутрішніх справ України, його заступників та державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України;

2) для вступу до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;

3) для супроводження (за потреби) після завершення лікування окремих військовослужбовців із закладів охорони здоров’я до військових частин або супроводження військовослужбовців, які пройшли медичний огляд, направлені до іншого військово-медичного закладу охорони здоров’я, у відпустку за станом здоров’я або до місця служби після виписки із закладу охорони здоров’я та потребують відповідно до постанови військово-лікарської комісії супроводу;

4) для супроводження військовослужбовців, звільнених з військової служби, до місця проживання, якщо вони потребують відповідно до постанови військово-лікарської комісії супроводу;

5) для участі в засіданнях судів чи прибуття за викликом органів досудового розслідування;

6) для участі в заходах міжнародного співробітництва (конференції, наради, семінари, навчання тощо) на запрошення, яке надійшло безпосередньо на адресу військової частини від органів державної влади, вищих навчальних закладів, військових формувань та правоохоронних органів;

7) в інших випадках, визначених наказами командувача Національної гвардії України.

Про направлення військовослужбовців у позапланові відрядження у випадках, зазначених у підпунктах 1-7 цього пункту, командир військової частини доповідає в установленому порядку вищому в порядку підпорядкування органу військового управління.

6. Про направлення військовослужбовця у відрядження видається наказ командувача Національної гвардії України, командира військової частини по стройовій частині, у якому зазначаються:

1) пункт призначення, населений пункт, військова частина або організація, установа, підприємство, заклад (із зазначенням пункту (місць) їх дислокації), куди відряджається військовослужбовець;

2) строк (кількість днів з урахуванням часу на проїзд) відрядження;

3) день вибуття у відрядження;

4) день прибуття з відрядження;

5) мета відрядження.

У разі направлення військовослужбовців у відрядження за підставами, зазначеними у підпунктах 1, 13, 14 та 19 пункту 3 розділу І цієї Інструкції, та неможливості визначити день прибуття в наказі зазначається лише день вибуття у відрядження.

Прибуття військовослужбовця з відрядження оголошується наказом командувача Національної гвардії України, командира військової частини по стройовій частині із зазначенням фактичного дня прибуття з відрядження.

У наказі також зазначається про інші джерела фінансування відрядження, крім кошторису Головного управління НГУ або військової частини, а у випадках, передбачених законодавством, - про непроведення оплати військовослужбовцю добових, витрат на проїзд та проживання.

У разі термінового направлення військовослужбовця у відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні наказ про його вибуття у відрядження оформлюється в установленому порядку в перший робочий день, наступний після вихідного (святкового, неробочого) дня.

7. Військовослужбовцю, який направляється у відрядження, видаються:

1) посвідчення про відрядження (додаток 1);

2) грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення та добові витрати.

Військовослужбовцям, які направляються у відрядження із закріпленими службовими собаками, додатково видається атестат на фураж, який ведеться та обліковується як атестат на продовольство.

Головне управління НГУ або військова частина, що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) за умови наявності наказу командувача Національної гвардії України або безпосередньо командира військової частини по стройовій частині, кошторисних призначень на відповідні цілі, коштів на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, а також відсутності заборгованості за раніше виданими авансами.

Якщо аванс на відрядження не видавався, військовослужбовець після повернення з відрядження надає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ, військової частини звіт про використання коштів, виданих на відрядження, протягом одного місяця, але не пізніше останнього робочого дня кварталу.

8. Обов’язки щодо заповнення, реєстрації та видачі посвідчень про відрядження покладаються на структурний підрозділ Головного управління НГУ, військової частини, відповідальний за ведення обліку особового складу.

9. У неробочий час, вихідні та святкові дні посвідчення про відрядження для військовослужбовців, які вибувають у відрядження, видає чергова служба.

Заповнений талон посвідчення про відрядження залишається в оперативного чергового (чергового частини), який інформує структурний підрозділ військової частини, відповідальний за ведення обліку особового складу, про видачу посвідчення про відрядження.

10. Видача бланків посвідчень про відрядження без їх заповнення забороняється.

11. У виняткових випадках, пов’язаних зі здійсненням позапланових виїздів, коли оформити посвідчення про відрядження в установленому порядку немає можливості, дозволяється виїзд без посвідчення про відрядження.

12. Посвідчення про відрядження підписують:

1) у Головному управлінні НГУ - командувач Національної гвардії України або його перший заступник (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки);

2) у військових частинах - командир військової частини або його перший заступник (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки).

Посвідчення про відрядження командувачеві Національної гвардії України та командирові військової частини підписують відповідно їх перші заступники (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки).

13. Військовослужбовець, який вибуває у відрядження, зобов’язаний отримати посвідчення про відрядження з талоном посвідчення, заповнити всі реквізити талона посвідчення про відрядження та надати посвідчення про відрядження і талон посвідчення у встановленому порядку на підпис.

Після підпису посвідчення про відрядження реєструється посадовою особою, яка відповідає за видачу посвідчень про відрядження, з проставленням у ньому відмітки про вибуття у відрядження. Талон посвідчення про відрядження військовослужбовець, який виїжджає у відрядження, передає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ або військової частини для отримання відповідного грошового авансу.

14. Порядок виїзду військовослужбовців у відрядження з табельною вогнепальною зброєю визначається Положенням про службу озброєння Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2015 року N 643, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 червня 2015 року за N 733/27178.

У посвідченні про відрядження військовослужбовця, що вибуває у відрядження зі зброєю, особа, яка виписує це посвідчення, записує зразок, серію, номер зброї та кількість боєприпасів (наприклад: "Власнику посвідчення виданий 9-мм пістолет ТТ N 0000 та 16 шт. 9-мм патронів").

Запис засвідчується підписом особи, яка підписала документ про відрядження, і гербовою печаткою. Зброя, що призначається для озброєння військового наряду (варти), записується у посвідчення про відрядження старшого військового наряду (начальника варти).

15. Максимальний строк разового перебування у відрядженні не повинен перевищувати (включаючи час перебування в дорозі) 30 календарних днів, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання (у тому числі й осіб, які забезпечують та організують це навчання) у системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів системи МВС, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування стороною, що приймає, витрат на відрядження - 18 місяців.

16. Строк відрядження військовослужбовців, які направляються у відрядження, починаючи з 14 квітня 2014 року, у межах України для участі в антитерористичних операціях, здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.

17. Строк відрядження військовослужбовців, направлених для лікування та реабілітації у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності), та осіб, які супроводжують таких військовослужбовців, не повинен перевищувати строк лікування та реабілітації.

18. Відрядження військовослужбовців у вищі штаби та управління дозволяються на строк не більше 5 днів (крім випадків відрядження для тимчасового виконання обов’язків за вакантними посадами), не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим викликом відповідних командирів.

19. Фактичний час перебування у відрядженні визначається згідно з наказом та за наявними відмітками в посвідченні про відрядження (у випадку його видачі), засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його в пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі.

20. Час перебування в дорозі, за який проводиться виплата добових під час відрядження, визначається за чинним розкладом руху залізничного, автомобільного, водного та повітряного транспорту, ураховуючи час затримки відрядженого в дорозі через причини, які від нього не залежать, і час на пересадки.

21. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної служби відрядженого військовослужбовця.

При відправленні транспортного засобу до 24.00 год. включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00.00 год. і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, необхідний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця постійної служби.

22. За наявності кількох видів транспорту, що зв’язує місце постійної служби військовослужбовця з місцем відрядження, або в разі потреби пересування військовослужбовця по території України або держави, до якої його направлено у відрядження, командир військової частини може запропонувати військовослужбовцю вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції військовослужбовець самостійно вирішує питання щодо вибору виду транспорту.

23. Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є тимчасова непрацездатність, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки підтверджуються відповідними документами.

Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира військової частини із зазначенням причин затримки.

24. У разі тимчасової непрацездатності відрядженого військовослужбовця йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків перебування на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання (місця постійної служби), але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого військовослужбовця, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання (місця постійної служби) повинні бути підтверджені відповідними документами.

Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

25. Рішення про продовження терміну відрядження у випадках, зазначених у пункті 23 цього розділу, приймається командиром військової частини після прибуття відрядженого військовослужбовця до місця постійної служби на підставі його рапорту (доповідної записки), про що оголошується наказом по стройовій частині.

26. Під час перебування військовослужбовця у відрядженні для оперативного вирішення службово-бойових завдань посадовими особами, які приймали рішення про направлення військовослужбовця у відрядження, йому може бути продовжено строк перебування у відрядженні та (або) доповнено його відрядження іншими населеними пунктами (пунктами перебування), про що оголошується наказом по стройовій частині.

27. При підготовці до відрядження з метою вивчення і перевірки стану службово-бойової діяльності військових частин, надання допомоги їх командуванню в організації виконання завдань за призначенням, вирішенні проблемних питань та оперативних завдань діяльності НГУ, проведенні науково-практичних та аналітичних досліджень, вивченні і поширенні передового досвіду, новітніх форм та методів роботи розробляється службове завдання, яке підлягає обов’язковому затвердженню тією посадовою особою, яка надає дозвіл на відрядження (при виїздах у позапланові відрядження службове завдання розробляється за необхідності або за дорученням такої посадової особи).

Для проведення внутрішнього аудиту або іншого контрольного заходу розробляється направлення.

28. У службовому завданні визначаються:

1) мета виїзду, місце та термін відрядження (дата вибуття і дата прибуття);

2) основні напрями роботи кожного члена групи;

3) заходи щодо надання практичної і методичної допомоги командуванню військової частини (підрозділу);

4) питання, які необхідно погоджувати або вирішувати з центральними та місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями.

29. Відправлення у відрядження підрозділів (команд) проводиться в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV.

30. Інструктажі військовослужбовців, які відряджаються, проводить посадова особа, яка затвердила службове завдання, або за її дорученням один із її заступників.

31. Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов’язані в установлений строк з’явитися до посадової особи, у розпорядження якої вони відряджені, повідомити командування своєї військової частини про прибуття, стати в установленому порядку на облік і виконувати поставлені завдання.

Військовослужбовці, які прибули у відрядження до Головного управління НГУ та військових частин, обліковуються як тимчасово прибулі. Забороняється брати на облік військовослужбовців, які прибули у відрядження з посвідченнями про відрядження, не оформленими відповідно до вимог пунктів 10-13 цього розділу.

32. На наступний робочий день після повернення з відрядження військовослужбовець повинен до 10.00 год. прибути до підрозділу, відповідального за ведення обліку особового складу, для доповіді про прибуття з відрядження та проставляння в посвідченні про відрядження відповідної відмітки.

Посвідчення про відрядження або витяг з наказу про час перебування у відрядженні та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року N 841 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за N 1248/27693, разом з оригіналами підтвердних документів військовослужбовець подає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ або військової частини.

33. Засвідчувати відмітки на посвідченні про відрядження про дати вибуття у відрядження та прибуття з нього в Головному управлінні НГУ та військових частинах дозволяється тільки службовим особам, які відповідно до своїх посадових (функціональних) обов’язків повинні здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

34. Якщо військовослужбовець під час перебування у відрядженні не зобов’язаний прибувати до військової частини (установи, підприємства, організації тощо), зазначені відмітки завіряються у начальника органу управління (командира підрозділу) Військової служби правопорядку в Збройних Силах України чи військового комісара, а за їх відсутності - у найближчій місцевій державній адміністрації, органі місцевого самоврядування або територіальному органі Національної поліції України.

35. Відмітки про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) завіряються печаткою, що використовується для організації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів військового управління, військових частин, організацій, підприємств, установ, закладів тощо.

36. За результатами роботи у відрядженні керівником (старшим) групи, а при одиночному виїзді - військовослужбовцем готується підсумковий документ (довідка, доповідна записка, рапорт, аудиторський звіт, акт, висновок тощо).

З підсумковим документом в обов’язковому порядку ознайомлюється командир військової частини (підрозділу), яка (який) перевірялась(вся) або якій (якому) надавалася допомога.

У разі підготовки такого документа безпосередньо в Головному управлінні НГУ (територіальному управлінні) він надсилається до військової частини, яка перевірялася, для виконання поставлених завдань та усунення недоліків.

37. Контроль за усуненням виявлених у відрядженнях проблемних питань та недоліків покладається на відповідні штаби.

III. Організація відряджень військовослужбовців за кордон

1. Строк відрядження за кордон не повинен перевищувати 60 днів, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Підставою для відрядження військовослужбовця за кордон є:

1) видані на підставі рапорту (доповідної записки) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон накази:

Міністерства внутрішніх справ України, підготовлені:

структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, - щодо командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов’язки);

структурним підрозділом апарату МВС, який відповідає за організацію та координацію міжнародного співробітницва, - щодо делегацій МВС, до складу яких входить командувач Національної гвардії України (особа, яка виконує його обов’язки);

командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов’язки) - щодо всіх інших категорій військовослужбовців;

2) інші документи, необхідні для здійснення відрядження за кордон, визначені чинним законодавством України.

3. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон складається на підставі запрошення та повинен містити відомості про сторону, що запрошує (державний орган, міжнародну або громадську організацію тощо), державу, до якої планується відрядження, мету відрядження, термін та фінансові умови перебування за кордоном, джерела фінансування, вид транспорту, а також обґрунтування доцільності службового відрядження. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон подається на розгляд особі, яка дає дозвіл на його здійснення, не пізніше ніж за 30 діб до виїзду (вильоту), за винятком випадків необхідності здійснення термінового виїзду (вильоту) за кордон.

4. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон командувачем Національної гвардії України (особою, яка виконує його обов’язки), першим заступником або заступниками командувача Національної гвардії України в складі делегації МВС готується структурним підрозділом апарату МВС, який відповідає за організацію та координацію міжнародного співробітницва. У разі здійснення відрядження за кордон командувачем Національної гвардії України (особою, яка виконує його обов’язки), першим заступником або заступниками командувача Національної гвардії України в складі делегації НГУ рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу щодо здійснення відрядження за кордон готується структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, та погоджується з керівництвом структурного підрозділу апарату МВС, який відповідає за організацію та координацію міжнародного співробітницва.

5. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон усіх інших категорій військовослужбовців готується структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, або іншим структурним підрозділом Головного управління НГУ за погодженням зі структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва. При здійсненні відрядження за кордон делегацією НГУ в рапорті (доповідній записці) про отримання дозволу щодо здійснення відрядження за кордон обов’язково зазначається керівник делегації.

6. До рапорту (доповідної записки) про отримання дозволу щодо здійснення відрядження за кордон додаються запрошення, технічне завдання (додаток 2) та підготовлений (погоджений) фінансовим підрозділом Головного управління НГУ кошторис витрат на службове відрядження за кордон (розрахунок валютних коштів) (додаток 3) - у випадку, коли відрядження за кордон фінансується за рахунок бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законодавством України, технічне завдання на відрядження за кордон погоджується з Міністерством закордонних справ України.

Технічне завдання подається для погодження разом із супровідними матеріалами, необхідними для його розгляду (запрошення, порядок денний, позиційні матеріали, тексти документів, призначених для прийняття, підписання, затвердження під час заходу тощо).

7. Якщо відрядження за кордон фінансується за рахунок бюджетних коштів, кошторис витрат на службове відрядження за кордон (розрахунок валютних коштів) готує бухгалтерська служба Головного управління НГУ або військової частини (з урахуванням розрахунків, наданих відповідними структурними підрозділами), від якої відряджається військовослужбовець, на підставі запрошення та/або рапорту (доповідної записки) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон, у якому зазначено умови фінансування відрядження.

Військовослужбовець, який направляється у відрядження за кордон, особисто отримує кошти на відрядження у відповідній бухгалтерській службі, до якої після повернення з відрядження протягом п’яти банківських днів подає звіт про використання отриманих коштів.

8. Виїзд (виліт) за кордон зі зброєю може бути дозволений Міністром внутрішніх справ України у випадках, якщо це не суперечить законодавству держави перебування і на це обов’язково отримано спеціальний дозвіл компетентних органів держави, до якої буде здійснено виїзд (виліт).

9. За відсутності документів, необхідних для здійснення відрядження за кордон, зазначених у пункті 6 цього розділу, документи про отримання дозволу щодо здійснення відрядження за кордон не підлягають розгляду особою, яка надає дозвіл на здійснення відрядження за кордон, і не приймаються структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, для оформлення відрядження за кордон.

10. Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження за кордон оформлюється наказом командувача Національної гвардії України із зазначенням пункту призначення, куди відряджається військовослужбовець, строку та фінансових умов відрядження.

Накази про направлення у відрядження за кордон готуються структурним підрозділом, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва НГУ, або іншими структурними підрозділами Головного управління НГУ, від яких відряджаються представники, з обов’язковим погодженням зі структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва.

11. Фактичне вибуття військовослужбовця у відрядження та його прибуття оголошуються наказом по стройовій частині.

12. Перед виїздом (вильотом) у відрядження за кордон з кожним військовослужбовцем, що відряджається, проводиться інструктаж з питань дотримання вимог службової дисципліни, а також норм дипломатичного протоколу та етикету.

У Головному управлінні НГУ інструктаж проводять перший заступник, заступники командувача Національної гвардії України та/або начальники відповідних структурних підрозділів Головного управління НГУ за напрямами діяльності, начальник структурного підрозділу Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва (особи, які виконують їх обов’язки).

У військових частинах інструктаж проводять посадові особи, яких визначає відповідний командир, за обов’язкової участі заступника командира - начальника штабу.

Особи, які мають доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, додатково проходять інструктаж у режимно-секретному органі Головного управління НГУ, військової частини.

За проведення інструктажу відповідають керівники структурних підрозділів Головного управління НГУ, командири військових частин, від яких відряджаються військовослужбовці.

13. Оформлення документів на виїзд військовослужбовців у відрядження за кордон здійснюється структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, на підставі відповідного дозволу, отриманого в порядку, передбаченому пунктами 2-6 цього розділу.

14. Для відрядження за кордон військовослужбовцю необхідно мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон (службовий паспорт України - у випадках, визначених законодавством), медичний страховий поліс, а при виїзді до держав, з якими діє візовий режим, - в’їзну-виїзну візу, оформлену у відповідному дипломатичному представництві (консульській установі) іноземної держави в Україні.

15. За своєчасне повернення службових паспортів України відповідають військовослужбовці, які відряджалися. Контроль за своєчасністю повернення службових паспортів України здійснює структурний підрозділ Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва.

16. У разі необхідності оформлення службового паспорта України військовослужбовець, який направляється у відрядження за кордон, подає до структурного підрозділу Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, документи, перелік яких затверджено Положенням про службовий паспорт України, затвердженим Указом Президента України від 12 травня 2015 року N 264.

17. Для оформлення відрядження за кордон до країн, з якими діє візовий режим, військовослужбовці, що виїжджають, повинні заповнити власноруч або в режимі онлайн анкету встановленого зразка, завірити її особистим підписом та надати інші документи, перелік яких визначений відповідним дипломатичним представництвом (консульською установою) іноземної держави в Україні. Оформлена анкета, запрошення, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (службовий паспорт України) та інші необхідні документи разом з листом Головного управління НГУ (за необхідності - з нотою Міністерства закордонних справ України, яка оформлюється за зверненням Головного управління НГУ) подаються до відповідного дипломатичного представництва (консульської установи) іноземної держави в Україні або візового центру структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, у разі необхідності - особисто військовослужбовцем, який направляється у відрядження за кордон, за погодженням зі структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва.

18. Термін подання документів для виїзду у відрядження за кордон, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу, становить 20 діб до дати виїзду за кордон за умови, якщо відповідним дипломатичним представництвом (консульською установою) іноземної держави в Україні не встановлено інших термінів подання відомостей та документів.

19. Під час перебування на території іноземної держави військовослужбовці повинні керуватися положеннями Конституції України, Закону України "Про Національну гвардію України", інших нормативно-правових актів України та міжнародних договорів України, технічним завданням, а також дотримуватися норм національного законодавства держави перебування.

20. Військовослужбовці після повернення із відрядження зобов’язані:

1) протягом трьох робочих днів здати до структурного підрозділу Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, службові паспорти для передачі їх на зберігання до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України (лише для військовослужбовців, які отримали службовий паспорт);

2) протягом п’яти банківських днів здати до відповідного фінансового підрозділу звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, до якого долучаються оригінали документів (рахунки, квитанції, проїзні квитки тощо) на підтвердження зроблених у відрядженні витрат, а також за наявності залишок коштів;

3) у п’ятиденний строк пройти співбесіду за підсумками перебування за кордоном у відповідному режимно-секретному органі (лише військовослужбовці, що мають допуск до державної таємниці);

4) у п’ятиденний строк подати письмовий звіт про результати відрядження за кордон особі, що надала дозвіл на відрядження за кордон. Звіти військовослужбовців військових частин надсилаються супровідним листом відповідними командирами військових частин на ім’я командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов’язки);

5) у десятиденний строк подати письмовий звіт про результати здійснення відрядження за кордон до Міністерства закордонних справ України (у випадку, коли технічне завдання погоджувалося з Міністерством закордонних справ України).

21. Звіти за результатами відрядження за кордон після розгляду особою, що надала дозвіл на відрядження за кордон, направляються до структурного підрозділу Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, та інших заінтересованих підрозділів для узагальнення і врахування в роботі.

22. За своєчасність подання звітів відповідають керівники структурних підрозділів Головного управління НГУ, командири військових частин, представники яких направлялися у відрядження за кордон.

23. Один раз на півроку до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, узагальнений звіт про результати службових відряджень за кордон командування Національної гвардії України (додаток 4) подається структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, до структурного підрозділу апарату МВС, який відповідає за організацію та координацію міжнародного співробітництва.

ІV. Порядок відшкодування витрат на відрядження

1. За час відрядження, у тому числі й за час перебування в дорозі, за військовослужбовцем зберігається належне йому за встановленими нормами грошове забезпечення.

2. Головне управління НГУ, військова частина, що відряджають військовослужбовця, зобов’язані забезпечити його коштами. Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням електронних платіжних карток.

У разі направлення військовослужбовця в позапланове відрядження витрати відшкодовуються йому в установленому порядку після повернення з відрядження.

3. Якщо військовослужбовець отримав аванс на відрядження і не виїхав у відрядження, він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси Головного управління НГУ, військової частини зазначені кошти в тих грошових одиницях, у яких було видано аванс.

Сума надміру витрачених коштів, отриманих військовослужбовцем на відрядження або під звіт і не повернутих в установлений строк, оподатковується за ставкою податку, визначеною Податковим кодексом України.

У разі неповернення військовослужбовцем залишку коштів у визначений строк відповідна сума стягується з нього бухгалтерською службою Головного управління НГУ або військової частини в установленому законодавством порядку.

4. Після повернення з відрядження до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, військовослужбовець зобов’язаний подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Сума залишку коштів понад суму, витрачену згідно зі звітом про використання коштів, виданих на відрядження, підлягає поверненню військовослужбовцем до каси Головного управління НГУ, військової частини.

Якщо під час службових відряджень військовослужбовець отримав кошти із застосуванням електронних платіжних карток, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби).

Разом зі звітом про використання коштів, виданих на відрядження, подаються оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів, що підтверджують вартість зазначених у зв’язку з відрядженням витрат (проїзні документи, документи про витрати на наймання житлового приміщення, страхові поліси тощо).

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів здійснюється до закінчення третього банківського дня після затвердження звіту про використання коштів, виданих на відрядження.

5. Військовослужбовцям, направленим у відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах України, ураховуючи вихідні, святкові і неробочі дні, виплачуються добові в межах сум витрат, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

6. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної служби, що зараховуються як два дні.

У разі відрядження військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки він має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Якщо військовослужбовець відряджений до кількох населених пунктів, відмітки про день прибуття і день вибуття проставляються в кожному пункті.

Якщо відмітки про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його в пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби в посвідченні про відрядження немає, добові не виплачуються.

У разі відсутності наказу про відрядження добові не виплачуються.

Виплата добових, у тому числі й за час перебування в дорозі, та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення не здійснюються військовослужбовцям:

допущеним до тимчасового виконання обов’язків за посадою у військових частинах, Головному управлінні НГУ;

яким за період відрядження здійснюються польові виплати;

направленим у відрядження, пов’язані зі вступом на навчання та навчанням у навчальних закладах із заочною формою навчання, заочній ад’юнктурі (крім вищих військових навчальних закладів);

направленим у відрядження, пов’язані зі складанням вступних іспитів в ад’юнктуру при військових навчальних закладах, а також з підготовкою та складанням кандидатських іспитів, написанням і захистом дисертації;

за час перебування в розпорядженні відповідних начальників.

У разі направлення таких військовослужбовців у відрядження з пунктів перебування в розпорядженні до інших пунктів відшкодування витрат на відрядження проводиться на таких самих підставах, що й для військовослужбовців тих військових частин, у яких вони перебувають у розпорядженні.

7. Бухгалтерська служба Головного управління НГУ, військової частини за наявності підтвердних документів відшкодовує в межах граничних сум витрати відрядженим військовослужбовцям на найм житлового приміщення із розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат за користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Усі витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат. Витрати на проживання відряджених військовослужбовців у готелях (мотелях) або в інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання, підтверджуються рахунком готелю (мотелю) та документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, якими є документи відповідно до Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року N 13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за N 220/28350.

Витрати на проїзд військовослужбовців у м’якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні норми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Зазначені витрати не є надмірно витраченими коштами.

8. Військовослужбовцю відшкодовуються витрати на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання в місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більше 10 відсотків суми добових витрат за всі дні проживання. Відшкодування витрат на службові телефонні розмови проводиться в розмірах за погодженням з командувачем Національної гвардії України або командиром військової частини.

9. Військовослужбовцю, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелі (мотелі) або в інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання, у розмірі не більше 50 відсотків вартості такого місця за одну добу згідно з поданими підтвердними документами.

10. Військовослужбовцям, відрядженим до пункту, звідки є можливість щодня повертатися до місця служби (проживання), але за умовами відрядження зобов’язаним перебувати в зазначених пунктах безперервно, відшкодування витрат на наймання житлового приміщення здійснюється тільки за поданими підтвердними документами в межах установлених законодавством норм.

11. Військовослужбовцю понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами.

12. Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

13. Військовослужбовцю відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, або місця перебування у відрядженні. Військовослужбовцю також відшкодовуються витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого з командувачем Національної гвардії України, командиром військової частини.

14. Витрати на проїзд відшкодовуються за наявності підтвердних документів, зокрема транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків (за наявності посадкового талона та документа про сплату), за всіма видами транспорту, у тому числі чартерних рейсів, страхових полісів тощо.

У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такі документи:

оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції в готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера);

роздруківка на папері частини електронного авіаквитка із зазначеним маршрутом (маршрут/квитанція);

оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

У разі якщо електронний авіаквиток є частково використаним, до звіту також додається лист (акт, довідка) про повернення авіаквитка, складений (а) компанією-продавцем, у якому (якій) зазначаються прізвище та ініціали відрядженого військовослужбовця, вартість здійсненого перельоту, сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов’язані з поверненням частково використаного квитка.

15. Витрати, понесені у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

16. Витрати у зв’язку з поверненням відрядженим військовослужбовцем квитка на поїзд, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу службової особи, яка направила військовослужбовця у відрядження, лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо) за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.

У разі якщо авіаквиток (оформлений на паперовому бланку) є нероздільним і частково використаним, до звіту додається лист (акт, довідка) про повернення авіаквитка, складений (а) компанією-продавцем, у якому (якій) зазначаються прізвище та ініціали відрядженого військовослужбовця, вартість здійсненого перельоту, сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов’язані з поверненням частково використаного квитка, а також копія авіаквитка, засвідчена начальником бухгалтерської служби Головного управління НГУ, військової частини.

17. Військовослужбовцю понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами згідно з підтвердними документами.

18. Викладені в цій Інструкції порядок направлення та умови відшкодування витрат на відрядження поширюються на військовослужбовців, які викликаються до органу досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, цивільні позивачі, представники цивільних позивачів, експерти, спеціалісти, перекладачі.

При цьому таким військовослужбовцям відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов’язані з найманням житлового приміщення, добові) проводиться в Головному управлінні НГУ, військових частинах за місцем постійної служби за рахунок коштів органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Компенсація (відшкодування) цих витрат проводиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям витрати не відшкодовуються.

19. Командувач Національної гвардії України, командир військової частини можуть установлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, зокрема витрат на найм житлового приміщення, на побутові, транспортні послуги тощо. Зазначені обмеження обумовлюються в наказі командувача Національної гвардії України, командира військової частини.

20. Відшкодуванню військовослужбовцю витрат, понесених у зв’язку з відрядженням, підлягають лише витрати на відрядження, пов’язані з його вибуттям до іншого населеного пункту (в іншу місцевість), ніж пункт постійного або тимчасового розквартирування військової частини, у якій військовослужбовець проходить службу.

21. Не відшкодовуються військовослужбовцю добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати за час затримки в місці його перебування в службовому відрядженні без поважних причин.

22. Не відшкодовуються військовослужбовцю добові витрати в разі забезпечення його в місці відрядження харчуванням за рахунок держави відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року N 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту". Про забезпечення військовослужбовця харчуванням за рахунок держави зазначається в посвідченні про відрядження (наприклад, "Забезпечувався триразовим харчуванням за рахунок держави в період з ___ до ___ року").

Командувач Національної гвардії України генерал-лейтенант Ю.В. Аллеров

Додаток 1
до Інструкції про особливості
направлення військовослужбовців
Національної гвардії України в
службові відрядження в
межах України та за кордон
(підпункт 1 пункту 7 розділу ІІ)

Посвідчення
про відрядження

Посвідчення про відрядження (Додаток 1) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 2
до Інструкції про особливості
направлення військовослужбовців
Національної гвардії України в
службові відрядження в межах
України та за кордон
(пункт 6 розділу ІІІ)

Технічне завдання

Технічне завдання (Додаток 2) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 3
до Інструкції про особливості
направлення військовослужбовців
Національної гвардії України в
службові відрядження в межах
України та за кордон
(пункт 6 розділу ІІІ)

Кошторис
витрат на службове відрядження за кордон
(розрахунок валютних коштів)

Кошторис витрат на службове відрядження за кордон (розрахунок валютних коштів) (Додаток 3) для ознайомлення знаходиться: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Накази".

Додаток 4
до Інструкції про особливості
направлення військовослужбовців
Національної гвардії України в
службові відрядження в межах
України та за кордон
(пункт 23 розділу ІІІ)

Узагальнений звіт
про результати службових відряджень за кордон
командування Національної гвардії України