Постанова : Про оскарження нормативно-правового акта в частині

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
11.04.2017

Справа N 826/6176/16

Про оскарження нормативно-правового акта в частині

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді - Кузьменка В. А., за участю секретаря Калужського Д. О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-2007" до Київської міської ради треті особи: 1. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Комунальне підприємство "Київреклама" про оскарження нормативно-правового акта в частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспект -2007" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Аспект-2007") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням зміни предмета позову просить визнати незаконним та скасувати Порядок розміщення реклами в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 37/6253 в частині норм глави 15 "Плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва" розділу II вказаного Порядку:

"15. Плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва

15.1. Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

15.2. Плата визначається за такою формулою:

Р п = S * Б т * k з * k д, де

Р п - розмір плати (у гривнях за місяць);

S - площа рекламного засобу (в кв. м);

Б т - базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

k з - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

k д - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення рекламного засобу, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження.

15.3. Плата щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом.

У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

15.4. Розповсюджувач реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання дозволу.

15.5. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

15.6. Протягом строку дії пріоритету, передбаченого пунктом 4.7 та підпунктом 4.8.1 пункту 4.8 цього Порядку, розмір плати визначається за формулою:

Р п = S * Б т * k з * 0,25.

15.7. Протягом строку дії пріоритету, продовженого на підставах, зазначених у підпункті 4.8.2 пункту 4.8 цього Порядку, розмір плати визначається за формулою:

Р п = S * Б т * k з.

15.8. У період з моменту реєстрації дозвільним органом поданого розповсюджувачем реклами супровідного листа (в якому зазначається реєстраційний номер заяви) разом з оформленими у встановленому порядку двома примірниками дозволу до видання виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження щодо надання дозволу (відмову у його наданні) плата з розповсюджувача реклами не справляється.

15.9. З дати видання виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про надання дозволу розмір плати визначається за формулою:

Р п = S * Б т * k з.

15.10. До нерозміщеного РЗ (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0,25 тільки за наявності та при поданні до дозвільного органу документів, що підтверджують зміну містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування РЗ, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування РЗ.

15.11. При підрахунку плати площа РЗ береться із точного розрахунку без округлення.

15.12. У разі встановлення факту відсутності або пошкодження рекламного або соціального сюжету на рекламних засобах, які триватимуть більше одного місяця з кінця терміну, вказаного у вимозі дозвільного органу та/або КП "Київреклама" на усунення недоліків, при підрахунку плати до відповідних РЗ застосовується додатковий коригуючий коефіцієнт 1,7. При цьому вказаний коефіцієнт не застосовується у випадку заклеювання поверхні РЗ іншим сюжетом (фоновим).

15.13. До неосвітлених рекламних засобів такого виду як щит, що стоїть окремо, щит на фасаді будинку, щит на тимчасовій споруді, паркані, на території будівельного майданчика, лайтпостер, що стоїть окремо, лайтпостер, що є складовою частиною павільйону, кіоску, конструкція на даху будинку (будівлі), споруди, кронштейн (на стіні будівлі, на стовпі, опорі освітлення, на кіоску), конструкції на естакаді, мосту, шляхопроводі, конструкції у підземному переході, тунелі, тумба, що стоїть окремо, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, після закінчення шести місяців з моменту видання виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про надання дозволу розмір плати визначається за формулою:

Р п =S * Б т * k з * 2,0 * (k д1 * * k дN).

15.14. Якщо за результатами обстеження місць розташування рекламних засобів КП "Київреклама" або дозвільним органом виявлено особливості розміщення таких засобів, розмір плати визначається за формулою:

Р п =S * Б т * k з * 1,5.

Під особливостями розміщення РЗ мається на увазі наявність технічних та технологічних пошкоджень РЗ (вм'ятини, розшарування фарби, розбите повністю або частково скло, наявність іржі, деформування або пошкодження рекламної площини) понад п'ять календарних днів з кінця терміну, вказаного у вимозі дозвільного органу та/або КП "Київреклама" на усунення недоліків.

15.15. Утримання місць розміщення РЗ на об'єктах благоустрою здійснюється самостійно розповсюджувачами реклами або на підставі договорів з власниками (балансоутримувачами) цих місць.

При цьому тарифи комунальних підприємств за надання ними послуг з благоустрою та утримання місць (для розміщення РЗ), що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, попередньо погоджуються з Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та не можуть перевищувати (з розрахунку на одне місце) граничного розміру, що дорівнює трьом неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, помноженому на коефіцієнт зони розташування РЗ, що встановлюється відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

15.16. Плата розраховується згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та не включає в себе податок на додану вартість, який обчислюється додатково відповідно до вимог законодавства.

15.17. Розмір плати не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

15.18. Застосування додаткових коригуючих коефіцієнтів можливе на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ."

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/6176/16; залучено до участі в адміністративній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - третя особа 1, Департамент містобудування та архітектури) та Комунальне підприємство "Київреклама" (далі по тексту - третя особа 2, КП "Київреклама"); закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05 вересня 2016 року представники позивачів позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; треті особи до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Пунктом 1 рішення від 22 вересня 2011 року N 37/6253 "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві" відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про рекламу", "Про автомобільні дороги", "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року N 2067 (із змінами і доповненнями), Київська міська рада затвердила Порядок розміщення реклами в місті Києві (далі по тексту - Порядок розміщення реклами).

Згідно з главою 15 "Плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва" розділу II Порядку розміщення реклами передбачено наступне:

"15 Плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва

15.2. Плата визначається за такою формулою:

Р п = S * Б т * k з * k д, де

Р п - розмір плати (у гривнях за місяць);

S - площа рекламного засобу (в кв. м);

Р п = S * Б т * k з * 0,25.

Р п = S * Б т * k з.

15.11. При підрахунку плати площа РЗ береться із точного розрахунку без округлення.

Р п =S * Б т * k з * 2,0 * (k д1 * * k дN).

Р п =S * Б т * k з * 1,5.

15.17. Розмір плати не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Позивач вважає, що оскаржуваної главою Порядку розміщення реклами відповідач запровадив податок на рекламу (рекламну діяльність), не передбачений Податковим кодексом України; в порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами Київська міська рада встановила плату за площу рекламного засобу, а не плату за площу самого рекламного засобу; у нормах глави 15 розділу II Порядку розміщення реклами для позначення об'єкта оплати використовується термін "місце", а не "місце розташування рекламного засобу, а у формулу розрахунку розміру плати за "місце" параметр S - площа рекламного засобу (в кв. м.), що суперечить нормам Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав, однак подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду; зокрема відповідач вказує, що строк звернення до суду сплив 15 квітня 2012 року, а саме через шість місяців з дня офіційного опублікування рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 37/6253 "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві".

Третя особа 1 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Третя особа 2 подала до суду письмове заперечення проти позову, в якому вказала, що оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнято Київської міською радою в межах самоврядних повноважень органу місцевого самоврядування та на підставі Конституції та законів України; право на затвердження Порядку розміщення реклами є безпосереднім повноваженням органу місцевого самоврядування щодо здійснення благоустрою та регулювання розміщення зовнішньої реклами на територіях громад, що узгоджується зі статтею 143 Конституції України.

Крім того, третя особа 2 звертала увагу на пропущення ТОВ "Аспект-2007" строку звернення до адміністративного суду, виходячи з того, що строк звернення до суду із позовом про оскарження нормативно-правового акта обчислюється з часу його опублікування, а саме з 14 жовтня 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно-правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.

Сторонами визнається, що у другому півріччі 2015 року ТОВ "Аспект-2007" звернулося до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання дозволів на розміщення 14 рекламних засобів (рекламних конструкцій - суцільних щитів, що стоять окремо) у місті Києві.

За результатами розгляду заяви позивач Департаменту містобудування та архітектури у листі від 15 жовтня 2015 року N 3167/0/21/27-15 повідомив про прийняття рішення про встановлення пріоритету на заявлене місце (наказ від 08 жовтня 2015 року N 241) та вказав, що для отримання дозволів на розміщення рекламних засобів позивачу необхідно укласти з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, не пізніше 3 днів з моменту отримання зразків договору.

Позивач також зазначає, що він подав до Департаменту містобудування та архітектури через центр надання адміністративних послуг заяви про видачу дозволів на розміщення 14 рекламних засобів, посилаючись на талон реєстрації від 03 листопада 2015 року під N 97.

Наведене свідчить про виявлення ТОВ "Аспект-2007" бажання щодо розміщення рекламних засобів у місті Києві, що вказує на можливість застосування у відношенні нього норм Порядку розміщення реклами та наділяє товариство правом звернення до суду з метою оскарження відповідних норм цього Порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи спірні норми глави 15 розділу II Порядку на предмет їх законності та відповідності вимогам, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з підпунктом 13 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Частина перша статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Вказані правові норми наділяють органи місцевого самоврядування, яким є Київська міська рада відповідними повноваженнями, зокрема щодо встановлення місцевих податків і збори та надання дозволу на розміщення реклами, однак вказані повноваження мають здійснюватись виключно на підставі та у межах, передбачених Конституцією та законами України.

Як свідчить зміст оскаржуваних норм Порядку розміщення реклами, глава 15 розділу II регулює питання плати за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, у тому числі: встановлює формулу визначення плати та порядок її нарахування/перерахування.

Частина перша статті 16 Закону України "Про рекламу" встановлює, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Отже, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах потребує відповідного дозволу, у свою чергу плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламного засобу Законом України "Про рекламу" не передбачено.

Згідно з пунктом 1 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року N 2067 (далі по тексту - Типові правила), ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

За визначенням пункту 2 Тимчасових правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до пункту 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

У свою чергу Типові правила передбачають можливість органів місцевого самоврядування встановлювати плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, тобто за тимчасове користування площею зовнішньої поверхні відповідного місця розташування рекламного засобу (будинок, споруда, земельна ділянка тощо).

Однак, відповідно до пункту 15.2 Порядку розміщення реклами плата визначається за такою формулою: Р п = S * Б т * k з * k д, де S - це площа рекламного засобу (в кв. м), а не площа місця розташування рекламного засобу, що суперечить пункту 32 Типових правил.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Київська міська рада у главі 15 розділу II Порядку розміщення реклами встановила плату за площу рекламного засобу, не передбачену у Законі України "Про рекламу" та Типових правилах та фактично самостійно запровадила податок з реклами, відмінений із прийняттям Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пункт 7.3 статті 7 Податкового кодексу України встановлює, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з пунктами 8.1 - 8.3 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У статтях 9 та 10 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків та збори і місцевих податків та зборів, серед яких відсутній як податок з реклами, так і плата за розміщення рекламних засобів або за площу рекламних засобів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що Порядок розміщення реклами в частині норм глави 15 розділу II суперечить нормам статей 1, 7, 8 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України "Про рекламу" та пункту 32 Тимчасових правил, а отже є незаконним та таким, що не відповідає не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Разом з тим, позовні вимоги належить задовольнити частково, оскільки позивач просить визнати незаконним та скасувати Порядок розміщення реклами в частині норм глави 15 розділу II, у зв'язку із тим, що відповідно до положень частин восьмої та одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та визнати його нечинним, а скасування нормативно-правового акта не передбачено.

В частині дотримання позивачем строку звернення та клопотань відповідача і третьої особи 2 про залишення позовної заяви без розгляду суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В контексті положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом про оскарження нормативно-правого акта починається з моменту, коли до особи почав застосовуватись такий нормативно-правовий акт або коли особа виявила намір стати є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Так, як встановлено вище, ТОВ "Аспект-2007" звернулося до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання дозволів на розміщення рекламних засобів у другому півріччі 2015 року.

Однак, як зазначає позивач, ТОВ "Аспект-2007" зі змісту договору КП "Київреклама" N 1705/13 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів вбачається, що плата за користування місцем розташування кожного рекламного засобу відповідно до вимог Порядку розміщення реклами розраховується за формулою, виходячи із площі рекламного засобу, що суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що саме отримавши 03 листопада 2015 року вказаний вище договір, він дізнався про порушення свого права.

На думку суду, у межах спірних правовідносин перебіг строку звернення до суду із позовом про оскарження нормативно-правового акта почався саме з моменту, коли ТОВ "Аспект-2007" отримало пропозиції Департаменту містобудування та архітектури та КП "Київреклама" щодо укладання договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів та, відповідно, стало суб'єктом відносин у сфері розміщення рекламних засобів.

У свою чергу відповідач та третя особа 2 не надали суд доказів, які б підтверджували, що ТОВ "Аспект-2007" дізналось або могло дізнатись про порушення свого права раніше, ніж вказано у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду з дотриманням місячного строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому клопотання відповідача та третьої особи 2 про залишення позову без розгляду не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-2007" задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і нечинним Порядок розміщення реклами в місті Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 37/6253 "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві" в частині глави 15 "Плата за право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва" розділу II, а саме:

15.2. Плата визначається за такою формулою:

Р п = S * Б т * k з * k д, де

Р п - розмір плати (у гривнях за місяць);

S - площа рекламного засобу (в кв. м);

Р п = S * Б т * k з * 0,25.

Р п = S * Б т * k з.

15.11. При підрахунку плати площа РЗ береться із точного розрахунку без округлення.

Р п =S * Б т * k з * 2,0 * (k д1 * * k дN).

Р п =S * Б т * k з * 1,5.

15.17. Розмір плати не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-2007" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. А. Кузьменко