Постанова : Про визнання незаконним та нечинним акту в частині

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
10.03.2017 р. N 826/15384/16

Про визнання незаконним та нечинним
акту в частині

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Балась Т. П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого П. Р. О. до Вищого господарського суду України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Громадська організація "Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу"; 2) Громадська організація "Всеукраїнська саморегулівна організація арбітражних керуючих "Асоціація антикризового менеджменту"; 3) Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та нечинним акту в частині, встановив:

Арбітражний керуючий П. Р. О. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та нечинними з моменту прийняття наступні пункти Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 N 8:

3.7. (в частині): Зупинення участі арбітражного керуючого в автоматизованому відборі може бути здійснено адміністратором автоматизованої системи також у випадку порушення арбітражним керуючим пункту 3.10 цього Положення.

4.11. Участь арбітражного керуючого у більше ніж десяти справах про банкрутство, незалежно від судової процедури банкрутства (розпорядження майном, санації або ліквідації), виключає його кандидатуру як арбітражного керуючого з наступних автоматизованих відборів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які здійснюються адміністратором автоматизованої системи.

4.23. У разі коли від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі про банкрутство або не надійшла заява про участь у такій справі в установлений господарськім судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого із вчиненням повторного запиту до автоматизованої системи в порядку, визначеному цим Положенням.

4.24. У разі відхилення господарським судом кандидатури арбітражного керуючого, запропонованої комітетом кредиторів у випадках, передбачених Законом, або відмови призначеному арбітражному керуючому в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхіднім для виконання обов'язків арбітражного керуючого, призначення іншого арбітражного керуючого може здійснюватися шляхом автоматизованого відбору в порядку, встановленому цим Положенням.

4.25. Адміністратор автоматизованої системи повідомляє державний орган з питань банкрутства про всі випадки відмови арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство для розгляду питання про наявність у діях арбітражного керуючого ознак дисциплінарного проступку в розумінні статті 105 Закону та застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 109 Закону.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання. Ухвалою суду від 17 листопада 2016 року залучено до участі у справі третіх осіб, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Закони України "Про судоустрій України", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року N 30, Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5, та зазначає, що Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство не відповідає наведеним нормативно-правовим актам, а відповідачем перевищено свої повноваження, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надано право Пленуму суду на відбір виключно кандидатів на призначення розпорядника майна.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на Конституцію України, Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про судоустрій і статус суддів", Положення про порядок підготовки, прийняття та оприлюднення постанов пленуму Вищого господарського суду України з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні справ, затверджений постановою пленуму ВГСУ від 05.03.2015 року N 5, та вказує на розроблення акту за участю та з врахуванням пропозицій арбітражних керуючих та Міністерства юстиції України, спірні пункти Положення регулюють питання зупинення участі арбітражного керуючого в автоматизованому відборі, а не припинення діяльності арбітражного керуючого, Положення забезпечує об'єктивний та неупереджений вибір кандидатів, а контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснює державним органом з питань банкрутства, а суд тільки повідомляє про наявність обставин щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Громадська організація "Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу" та Громадська організація "Всеукраїнська саморегулівна організація арбітражних керуючих "Асоціація антикризового менеджменту" письмових пояснень до суду не надали. Міністерство юстиції України підтримало позицію відповідача та додатково зазначило про необхідність спеціалізації арбітражних керуючих та визначення кандидатури арбітражного керуючого судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду тощо.

В судовому засіданні 07.02.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України з огляду на неприбуття в судове засідання представників третіх осіб, які беруть участь справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

П. Р. О. є арбітражним керуючим відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) N 27 від 15.02.2013 року.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 N 8 затверджене погоджене з державним органом з питань банкрутства Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (далі - Положення).

Дане Положення погоджено листом Міністерства юстиції України від 12.07.2016 N 24098/15282-0-32-16/9.

Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство розроблено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

Наведені у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

автоматизована система з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство (далі - автоматизована система) - сукупність комп'ютерних програм, що забезпечують автоматичне визначення кандидатур арбітражних керуючих для призначення у справах про банкрутство за допомогою використання відповідних програмно-апаратних комплексів господарських судів, обіг інформації між господарськими судами, передачу інформації до центральних баз даних, захист на технологічних ланках від несанкціонованого доступу тощо;

адміністратор автоматизованої системи (адміністратор Єдиної судової інформаційної системи, далі - ЄСІС) - Державне підприємство "Інформаційні судові системи";

користувач автоматизованої системи - суддя, працівник апарату господарського суду (на підставі наказів голови суду та керівника апарату господарського суду), арбітражний керуючий, зареєстрований в автоматизованій системі тощо.

Метою функціонування автоматизованої системи є:

- об'єктивний та неупереджений відбір кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора (зокрема, за статтею 95 Закону) (далі - арбітражний керуючий) у справі про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (далі - Реєстр) та зареєстрованих в автоматизованій системі;

- доступ суддів господарських судів до інформації щодо арбітражного керуючого, що міститься в Реєстрі та передана адміністратору автоматизованої системи в установленому порядку, а також інформації про припинення повноважень арбітражного керуючого, про навантаження арбітражного керуючого тощо, необхідної для вчинення процесуальних дій;

- доступ арбітражних керуючих, зареєстрованих в автоматизованій системі, до інформації щодо їх реєстрації, припинення (поновлення) реєстрації в автоматизованій системі, їх призначення у справах тощо.

Відбір кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою з додержанням принципів черговості, вірогідності, рівної кількості справ про банкрутство, з урахуванням навантаження кожного арбітражного керуючого, а також спеціалізації за видами економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання боржника, обраної арбітражним керуючим згідно з поданим ним повідомленням про участь в автоматизованому відборі, особливостей провадження у справах про банкрутство окремих суб'єктів підприємницької діяльності (страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування, а також державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків), підприємств, до яких у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, виникли вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений/спожитий природний газ, а також вимог законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Адміністратор автоматизованої системи забезпечує:

- здійснення реєстрації повідомлень арбітражних керуючих в автоматизованій системі та надання арбітражним керуючим інформації про їх облік у цій системі;

- своєчасне надання (позбавлення) права доступу до автоматизованої системи її користувачам - арбітражним керуючим;

- функціонування (експлуатацію) підсистеми автоматизованої системи документообігу суду з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство;

- технічний супровід та підтримку працездатності автоматизованої системи згідно з вимогами ЄСІС;

- навчання користувачів автоматизованої системи під час її впровадження та використання;

- організацію технічної та інформаційної підтримки користувачів автоматизованої системи, зокрема за допомогою відкритих веб-ресурсів, відповідного телефонного інформаційного центру тощо;

- здійснення електронного документообігу з арбітражними керуючими, господарськими судами, державним органом з питань банкрутства;

- виконання інших функцій відповідно до розпоряджень Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та взятих на себе договірних зобов'язань.

Спірними положеннями, на думку позивача, є:

пункт 3.7 (в частині): Зупинення участі арбітражного керуючого в автоматизованому відборі може бути здійснено адміністратором автоматизованої системи також у випадку порушення арбітражним керуючим пункту 3.10 цього Положення. (пункт 3.10 3.10 Арбітражні керуючі щорічно не пізніше двох місяців до початку нового календарного року зобов'язані відповідно до пункту 3.2 Положення надіслати адміністратору автоматизованої системи повідомлення про підтвердження участі в наступному календарному році в автоматизованому відборі кандидатів на призначення арбітражного керуючого за відповідними критеріями за формою згідно з додатком 3 до цього Положення.

Арбітражні керуючі, діяльність яких була пов'язана з господарськими судами, розташованими на тимчасово окупованій території України (статті 3 і 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), можуть надсилати повідомлення про зміну своєї реєстрації в автоматизованій системі на поточний рік. Відповідні зміни вносяться адміністратором автоматизованої системи до особової реєстраційної картки арбітражного керуючого в порядку, передбаченому цим Положенням, але на той же рік, в якому надіслано таке повідомлення.

У разі, коли арбітражний керуючий своєчасно звернувся до адміністратора автоматизованої системи, але припустився у Повідомленні помилок (описок, неповного викладу інформації, він зобов'язаний усунути такі недоліки протягом 10 днів з моменту отримання відповідного повідомлення адміністратора автоматизованої системи на свою електронну адресу шляхом надіслання повторного Повідомлення, яке б відповідало вимогам цього Положення.)

пункт 4.11. Участь арбітражного керуючого у більше ніж десяти справах про банкрутство, незалежно від судової процедури банкрутства (розпорядження майном, санації або ліквідації), виключає його кандидатуру як арбітражного керуючого з наступних автоматизованих відборів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які здійснюються адміністратором автоматизованої системи.

пункт 4.23. У разі коли від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі про банкрутство або не надійшла заява про участь у такій справі в установлений господарським судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого із вчиненням повторного запиту до автоматизованої системи в порядку, визначеному цим Положенням.

пункт 4.24. У разі відхилення господарським судом кандидатури арбітражного керуючого, запропонованої комітетом кредиторів у випадках, передбачених Законом, або відмови призначеному арбітражному керуючому в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків арбітражного керуючого, призначення іншого арбітражного керуючого може здійснюватися шляхом автоматизованого відбору в порядку, встановленому цим Положенням.

пункт 4.25. Адміністратор автоматизованої системи повідомляє державний орган з питань банкрутства про всі випадки відмови арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство для розгляду питання про наявність у діях арбітражного керуючого ознак дисциплінарного проступку в розумінні статті 105 Закону та застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 109 Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 114 Закону України від 14.05.92 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час прийняття спірного акту, далі - Закон N 2343-XII) кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство затверджується пленумом Вищого господарського суду України за погодженням з державним органом з питань банкрутства.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.

У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

До арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які призначаються на державні підприємства та підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, а також на підприємства, до яких у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, виникли вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений/спожитий природний газ, Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові вимоги.

Таким чином, наведеним Законом імперативно встановлено обов'язок пленуму Вищого господарського суду України за погодженням з державним органом з питань банкрутства затвердити Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство.

Статтею 1 Закону N 2343-XII визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. (стаття 4 Закону N 2343-XII).

Відповідно до статті 16 наведеного Закону суд в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначає, зокрема, про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Тобто, розпорядник майна - це спеціальний статус арбітражного керуючого, який має обмежені повноваження під час провадження справи про банкрутство.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що Положення може бути застосовано до відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство тільки на стадії відкриття справи про банкрутство та призначенні розпорядника майном. Доказів зворотного відповідачем та Міністерством юстиції України суду не пред'явлено. Доказів застосування зазначеного Положення під час процедури відбору керуючого санацією чи ліквідатора суду також не пред'явлено.

Виходячи з наведеного висновку суду, оцінка спірних пунктів Положення надається з урахуванням спеціального статусу розпорядника майна.

Пункт 3.7 (в частині): Зупинення участі арбітражного керуючого в автоматизованому відборі може бути здійснено адміністратором автоматизованої системи також у випадку порушення арбітражним керуючим пункту 3.10 цього Положення.

Так, пункт 3.10 Положення передбачає, що арбітражні керуючі щорічно не пізніше двох місяців до початку нового календарного року зобов'язані відповідно до пункту 3.2 Положення надіслати адміністратору автоматизованої системи повідомлення про підтвердження участі в наступному календарному році в автоматизованому відборі кандидатів на призначення арбітражного керуючого за відповідними критеріями за формою згідно з додатком 3 до цього Положення.

На думку суду, зазначений пункт встановлює додаткову вимогу щодо надання арбітражним керуючим відповідного повідомлення про підтвердження участі в наступному календарному році в автоматизованому відборі кандидатів (в якості розпорядника майна) з метою обліку таких осіб в автоматичній системі, оскільки дані Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України автоматично не передаються адміністратору автоматизованої системи. Така процедура не звужує право арбітражного керуючого на доступ до професії в якості розпорядника майна, як й не припиняє його діяльність у разі, якщо таку заяву подано не було, проте виконання своїх обов'язків як розпорядника майна, керуючого санацією та/або ліквідатора арбітражний керуючий розпочав у попередньому календарному році.

Пункт 4.11 Участь арбітражного керуючого у більше ніж десяти справах про банкрутство, незалежно від судової процедури банкрутства (розпорядження майном, санації або ліквідації), виключає його кандидатуру як арбітражного керуючого з наступних автоматизованих відборів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які здійснюються адміністратором автоматизованої системи.

Стаття 4 Закону N 2343-XII визначає організацію діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до наведеної норми арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Податковим кодексом України надано визначення незалежної професійної діяльності - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (пп. 14.1.226 п. 14.1. статті 14).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Обмеження участі арбітражного керуючого у більше ніж десяти справах про банкрутство, незалежно від судової процедури банкрутства, є прямим порушенням конституційного права на працю особи. Питання якості виконуваної роботи арбітражним керуючим має оцінюватися під час дисциплінарних процедур та шляхом притягнення до юридичної відповідальності особи, а не шляхом обмеження права.

Право на працю - одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами світу. Це право належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відображає потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе і своєї сім'ї, реалізовувати свій творчий потенціал, виражати свою особистість.

Право на працю і захист від безробіття проголошено Загальною декларацією прав людини (ООН, 1948 р.), Міжнародним Пактом про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966 р.), ратифікованим Верховною Радою УРСР, Конвенціями і Рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП). На європейському рівні право на працю встановлено Європейською соціальною хартією (Рада Європи, 1961 р., переглянута у 1996 р.), підписаною Україною при вступі до Ради Європи.

Законом України від 14 вересня 2006 р. N 137-V Європейську соціальну хартію (переглянуту) ратифіковано. Окремі положення щодо прав людини в сфері праці закріплені у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рада Європи, 1950 р.). Україною ратифіковано Конвенцію, низку протоколів до Конвенції, а також визнано компетенцію Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача щодо погодження навантаження з арбітражними керуючими під час розроблення проекту Положення, та визнає пункт 4.11 Положення таким, що суперечить чинним міжнародним актам, ратифікованими Україною та статті 4 Закону N 2343-XII.

Пункт 4.23 Положення: У разі коли від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі про банкрутство або не надійшла заява про участь у такій справі в установлений господарськім судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого із вчиненням повторного запиту до автоматизованої системи в порядку, визначеному цим Положенням.

Зазначене положення не відповідає Закону N 2343-XII, оскільки статтею 114 Закону прямо встановлено: "У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.".

Доводи відповідача щодо права, а не обов'язку суду на такий повторний автоматизований відбір та реалізацію основної мети Положення не можуть бути прийняті судом як належні докази відповідності спірних положень положенням нормативно-правового акту вищої сили, оскільки положення статті 114 Закону N 2343-XII є імперативною та не передбачає альтернативності/варіантності дій суду у разі настання таких обставин.

Пункт 4.24. У разі відхилення господарським судом кандидатури арбітражного керуючого, запропонованої комітетом кредиторів у випадках, передбачених Законом, або відмови призначеному арбітражному керуючому в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхіднім для виконання обов'язків арбітражного керуючого, призначення іншого арбітражного керуючого може здійснюватися шляхом автоматизованого відбору в порядку, встановленому цим Положенням.

Як вже зазначалось судом, норми статті 114 Закону N 2343-XII передбачають, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що Положення, затверджене Пленумом ВГСУ може бути застосовано тільки під час відбору арбітражного керуючого як розпорядника майна, застосування положень пункту 4.24 прямо суперечить положенню статті 114 Закону N 2343-XII, яким чітко встановлено ознаку арбітражного керуючого - керуючий санацією або ліквідатор.

Питання реалізації такого права суду також прописано у статті 114 Закону (за аналогією). Так, у разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Використання Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України під час призначення керуючих санацією та ліквідаторів за вибором суду також буде сприяти реалізації права на працю арбітражного керуючого у разі зупинення його обліку у автоматизованій системі на підставі пункту 3.7 Положення.

Пункт 4.25 Положення. Адміністратор автоматизованої системи повідомляє державний орган з питань банкрутства про всі випадки відмови арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство для розгляду питання про наявність у діях арбітражного керуючого ознак дисциплінарного проступку в розумінні статті 105 Закону та застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 109 Закону.

Відповідно до статті 105 Закону N 2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Статтею 109 наведеного Закону встановлено види дисциплінарних стягнень.

На думку суду, повідомлення компетентному органу про всі випадки відмови арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство не впливає на правовий статус арбітражного керуючого.

З іншого боку є сумнівним використання такої процедури у межах діяльності самозайнятої особи, яка сама себе забезпечує працею.

Доводи позивача щодо навантаження на державний орган, який має перевірити такі повідомлення судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються спірних правовідносин та обсяг компетенції відповідного органу виконавчої влади не є предметом розгляду в межах даної справи.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 98 Закону N 2343-XII передбачено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство, а також з урахуванням положень статей 106 - 111 Закону N 2343-XII, якими встановлені контроль за діяльністю арбітражних керуючих, відповідальність арбітражних керуючих, компетенція дисциплінарних комісії, страхування відповідальності арбітражного керуючого та порядок відшкодування шкоди, суд зазначає про наділення Вищого господарського суду України додатковою владною функцією, яка притаманна органам виконавчої влади, прямо не належить до функцій судової влади та обтяжує статус самозайнятої особи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про невідповідність пункту 4.25 Положення Закону N 2343-XII.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З приводу доводів позивача щодо відсутності реєстрації Положення в Міністерстві юстиції України як нормативно-правового акту, суд зазначає наступне.

Порядок оприлюднення постанов пленуму Вищого господарського суду України встановлено Положенням про порядок підготовки, прийняття та оприлюднення постанов пленуму Вищого господарського суду України з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні справ, затвердженого постановою пленуму ВГС України від 05.03.2015 N 5.

Пунктом 4.1 вказаного Положення визначено, що постанова пленуму Вищого господарського суду України передається для оприлюднення в офіційному друкованому органі Вищого господарського суду України журналі "Вісник господарського судочинства", на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та для розміщення в інформаційно-пошукових системах "Ліга" і "Законодавство".

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов'язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін'юст;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та територіальних органів центральних органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим - Головне територіальне управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади - головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Якщо дія нормативно-правового акта поширюється на території інших адміністративно-територіальних одиниць, він реєструється в управлінні юстиції за місцем перебування органу, що видав нормативно-правовий акт.

Виходячи з системного аналізу норм спірного Положення суд зазначає, що хоча спірний акт має ознаки нормативно-правового акту, проте він не належить до такого виду актів, а тому не потребує реєстрації в Міністерстві юстиції України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69 - 71, 86, 94, 160 - 163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, постановив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконними та нечинними положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 N 8, яким затверджене Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство в частині:

пункту 4.11 Участь арбітражного керуючого у більше ніж десяти справах про банкрутство, незалежно від судової процедури банкрутства (розпорядження майном, санації або ліквідації), виключає його кандидатуру як арбітражного керуючого з наступних автоматизованих відборів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, які здійснюються адміністратором автоматизованої системи;

пункту 4.23 У разі коли від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, надійшла заява про відмову від участі у справі про банкрутство або не надійшла заява про участь у такій справі в установлений господарським судом строк, господарський суд призначає арбітражного керуючого із вчиненням повторного запиту до автоматизованої системи в порядку, визначеному цим Положенням;

пункту 4.24 У разі відхилення господарським судом кандидатури арбітражного керуючого, запропонованої комітетом кредиторів у випадках, передбачених Законом, або відмови призначеному арбітражному керуючому в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків арбітражного керуючого, призначення іншого арбітражного керуючого може здійснюватися шляхом автоматизованого відбору в порядку, встановленому цим Положенням;

пункту 4.25 Адміністратор автоматизованої системи повідомляє державний орган з питань банкрутства про всі випадки відмови арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство для розгляду питання про наявність у діях арбітражного керуючого ознак дисциплінарного проступку в розумінні статті 105 Закону та застосування дисциплінарного стягнення відповідно до статті 109 Закону.

3. Зобов'язати Вищий господарський суд України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь П. Р. О. судовий збір у розмірі 275,60 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вищого господарського суду України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т. П. Балась