ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ
18.01.2017 N 850/K/99-99-13-02-03-14

Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення … щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами Кодексу, які діяли у 2016 році.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Зауважуємо, що Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 N 22, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 N 637, та іншими нормативно-правовими актами передбачено форми розрахункових документів, які використовуються для підтвердження понесених витрат, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться платіжне доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, акт прийому-передачі тощо.

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Враховуючи викладене, фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна включити суму такого прибутку до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку.

При цьому документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу, актів прийому-передачі є розрахункові документи.

В.о. Голови М.В. Продан