Сьогодні про роботу та відпустки у період карантину

Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) надало роз'яснення відносно питання вказаного у назві новини. Про це докладніше за текстом.

Так, у листі Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. N 245/13/116-16 зазначено, що пункт 3-1 статті 25 Закону "Про відпустки" в обов'язковому порядку на період оголошення на відповідній території карантину працівникові надається відпустка без збереження зарплати.

Також, батьки малолітніх дітей у період оголошення карантину, окрім цієї відпустки можуть скористатися іншими правами і гарантіями передбаченими законодавством. А саме:

- оформити у медичному закладі листок непрацездатності, що оплачується у встановленому порядку, якщо дитина захворіла у період карантину;

- використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку, якщо вони мають на них право;

- отримати відпустку без збереження зарплати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів.

Одночасно із цим, Мінсоцполітики звертає увагу та те, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі.

Тепер обговоримо нюанси стосовно неповного робочого часу.

У період карантину, не враховуючи відпусток, працівники можуть скористатися правом працювати на умовах неповного робочого часу. Це передбачено статтею 56 Кодексу Законів про працю України.

У своєму роз'ясненні Мінсоцполітики також наголосило на тому, що роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на прохання:

- вагітної жінки;

- жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда;

- осіб, які виховують малолітніх дітей без матері.

Для інших категорій працівників неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Далі відносно надомної праці.

Нашим діючим законодавством не заборонено укладати як при прийнятті на роботу, так і згодом, трудові договори про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства. Станом на сьогодення праця "надомників" регулюється:

- Положенням про умови праці надомників з урахуванням, що його норми, які суперечать законодавству України, не діють,

- колективним та трудовим договорами.

Конвенцією Міжнародної організації праці 1996 року N 177 сам термін "надомна праця" визначен, як робота, яку особа виконує:

- за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

- за винагороду;

- з метою виробництва товарів або послуг згідно з вказівками роботодавця.

Відповідний трудовий договір з надомниками - це своєрідний вид трудового договору про виконання роботи вдома, особистою працею, з матеріалів та з використанням знарядь і засобів праці, виділених підприємством або придбаних за рахунок його коштів.

Організація у надомних умовах трудових процесів допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови, а також практичні навички для виконання даних робіт. Обстеження житлово-побутових умов громадян, які мають бажання працювати вдома, провадиться представниками роботодавця за участю представників профспілкового органу, а у відповідних випадках - і представників санітарного та пожежного нагляду.

Строго забороняється доручати надомникам виконання таких видів робіт, котрі створюють незручності для проживання сусідів.

Оплата такої праці на дому здійснюється за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості. За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватись витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо).

Додатково слід зазначити, що оскільки надомники розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу, табель обліку робочого часу на таких працівників не ведеться.

Одночасно із цим роботодавець в обов'язковому порядку повинен вести облік усіх надомних працівників. А також, реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомнику, із зазначенням часу, відведеного для виконання завдань, тарифних ставок оплати праці, та витрат, пов'язаних з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода, тощо).

В зазначеному листі Мінсоцполітики зазначено, що укладення трудового договору про роботу вдома на час карантину належить до компетенції роботодавця, тобто на його власний розсуд за потребою. При цьому порядок і умови мають бути врегульовані в колективному чи трудовому договорі.

Відносно гнучкого режиму робочого часу

На початку розглянемо саме визначення такого режиму. Гнучкий режим робочого часу - це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.

В більшості випадків, гнучкий режим робочого часу передбачає підсумований облік робочого часу. У таких випадках, обов'язковою вимогою є повне відпрацювання працівником встановленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).

Порядок і умови зазначеного режиму роботи (на час карантину), як і у попередніх випадках, мають бути врегульовані у колективному (трудовому) договорі. А також, саме встановлення гнучкого режиму робочого часу на час карантину належить безпосередньо до компетенції роботодавця.