ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
31.08.2016 N 826/11442/15
Про визнання незаконною та нечинною постанови КМУ
від 18.03.2015 N 128
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Погрібніченка І. М., суддів: Іщука І. О., Шулежка В. П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Благодійний фонд "Від щирого серця" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконною та нечинною постанови від 18.03.2015 р. N 128:
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Громадська організація "Благодійний фонд "Від щирого серця" (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови від 18.03.2015 р. N 128 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
Представники третіх осіб проти позовних вимог заперечили.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
18 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 128 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою затверджено Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність:
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 31, ст. 1412).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. N 1069 "Деякі питання державної компанії "Укрекокомресурси" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 31, ст. 1473).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2002 р. N 1084 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 915" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 31, ст. 1478).
4. Пункти 1 і 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. N 1844 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 48, ст. 2526).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 508 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 915" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 39, ст. 1309).
6. Пункт 12 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. N 968 "Питання Державної фінансової інспекції" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 71, ст. 2684).
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. N 470 "Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 915" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 77, ст. 2194).
Незгода з оскаржуваним рішенням обумовила позивача звернутися до суду з адміністративним позовом.
У той же час, вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що позивач вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі N 800/206/15, висновок якого є обов'язковим для врахування судами у відповідності до положень ст. 244-2 КАС України.
У той же час в деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем є Громадська організація "Благодійний фонд "Від щирого серця", який, обґрунтовуючи своє порушене право, посилається на те, що дії відповідача порушують екологічні права та інтереси, в тому числі з питань охорони життя та здоров'я населення, згідно вимог Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 06.07.99 року.
Одночасно позивач наполягає на тому, що він як громадська організація, статутними завданнями якої є, зокрема, захист спільних екологічних інтересів, в тому числі і в суді, наділений екологічним інтересом, який полягає в даному випадку у забезпеченні належного захисту життя і здоров'я людей при споживанні послуг.
Втім, незважаючи на вказані доводи позивача, останнім не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили що оскаржуваний нормативно-правовий акт застосовано чи буде застосовано до нього або її членів чи осіб на захист який створено благодійну організацію.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до копії статуту Громадської організації "Благодійний фонд "Від щирого серця" фонд створено з місцевим статусом і його діяльність поширюється на Деснянський район міста Києва (п. 1.13).
Окрім цього, головною метою позивача відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення благодійної діяльності в інтересах людей з функціональними обмеженнями та фізичними вадами, малозабезпечених родин та інших соціально незахищених верств населення, а не захист екологічних прав та інтересів громадян в цілому.
Таким чином, суд приходить до переконання що оскаржуваний акт не зачепа права позивача, а відтак, в задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Благодійний фонд "Від щирого серця" має бути відмовлено.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись вимогами статей 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
В задоволенні адміністративного позову Громадській організації "Благодійний фонд "Від щирого серця" відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І. М. Погрібніченко
Судді:
І. О. Іщук
В. П. Шулежко