ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
15.06.2016 р.
N 826/26533/15
Щодо визнання протиправними дій, бездіяльності,
визнання права та зобов'язання вчинити дії
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі: судді - Добрянської Я. І. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу: за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Київської міської ради, відповідача-2 - Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), відповідача-3 - Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання права та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача-1 Київської міської ради, відповідача-2 Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), відповідача-3 Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову вх. від 21.04.2016 р. N 32021/16, просить:
1). визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка виразилася у невключенні (невіднесенні) у пунктах 1.1, 1.2 рішення Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17 лютого 2011 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки" та у пунктах 3, 4 рішення Київської міської ради від 03.03.2016 р. N 116/116 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2016 - 2018 роки" до кола суб'єктів, які мають право на безоплатний проїзд в Київському метрополітені та у наземному пасажирському, транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху, (до переліку категорій пільговиків) такої категорії громадян як працівники міліції, звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років;
2). визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4, 9 рішення Київської міської ради від 03.03.2016 р. N 116/116 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам на 2016 - 2018 роки" та пункти 1, 4, 5, 6, 7 Додатка до рішення Київської міської ради від 28.05.2015 N 567/1431 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17 лютого 2015 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки";
3). визнати, що за ОСОБА_1, як працівником міліції, звільненим зі служби за хворобою, збереглося право на пільги, встановлені законодавством України для працівників міліції, у редакції, що діяла станом на 02 серпня 1999 р., та з подальшими змінами, внесеними в нього до цього часу, якими встановлені нові та/чи підвищено рівень вже існуючих пільг, соціальних гарантій та компенсацій для такої категорії пільговиків, у тому числі право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського сполучення (крім таксі) та право на пільгу з купівлі лікарських засобів КП "Фармація";
4). визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка виразилася у не внесенні змін у рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. N 642/642 (в редакції станом на 28.05.2015 р.), які б забезпечили безстрокове користування пільгами (соціальними гарантіями) працівниками міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років.
5). зобов'язати Київську міську раду на найближчій її сесії з дотриманням вимог законодавства внести зміни у п. 2 рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. N 642/642 (в редакції станом на 28.05.2015 р.), виключивши з нього слова та цифри "у 2014 році";
6). зобов'язати Київську міську раду на найближчій її сесії з дотриманням вимог законодавства внести зміни до пунктів 5, 6 рішення Київської міської ради від 17.02.2011 р. N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки" (у редакції пунктів 1.1, 1.2 рішення Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17 лютого 2011 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки") шляхом доповнення кожного з них після слів "учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів" абзацом наступного змісту: "працівники міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років";
7). зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв'язку із зупиненням з 04.12.2015 р. дії та подальшим скасуванням рішення Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 в інформаційно-телекомунікаційній системі "Картка киянина" розблокувати для такої категорії пільговиків, як "працівники міліції" всі Додатки "Картки киянина", пільгу на купівлю лікарських засобів КП "Фармація" та інші пільги, на які вони набули право згідно з законодавством, у редакції, що діяла станом на 02.08.99 р. та з подальшими змінами, внесеними в нього до цього часу, якими встановлені нові та/чи підвищено рівень вже існуючих пільг, соціальних гарантій та компенсацій для них, та включити (внести) таку категорію пільговиків як "працівники міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років" з усіма Додатками "Картки киянина" та пільгами, передбаченими для пільгової категорії "працівники міліції";
8). зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві у зв'язку з зупиненням з 04.12.2015 р. дії та подальшим скасуванням рішення Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 активувати та підключити (розблокувати) на багатофункціональній електронній пластиковій картці "Картка киянина", виданій на ім'я ОСОБА_1, як пільговику відповідної категорії, всі відповідні Додатки "Картки киянина" та пільги, у тому числі на користування безоплатно (повне безстрокове звільнення від сплати за проїзд та перевезення багажу) всіма видами громадського транспорту у м. Києві, пільги на купівлю лікарських засобів КП "Фармація" та інші пільги, на які він має право та які не було активовано, підключено чи було заблоковано в Інформаційно-телекомунікаційній системі "Картка киянина" для відповідної категорії пільговиків;
9). згідно абз. 2 ст. 162 КАС України, у тому числі із застосуванням права, наданого суду ч. 2 ст. 11 КАС України прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку суб'єктів владних повноважень - відповідачів у справі;
10). у разі задоволення відповідних позовних вимог, допустити негайне виконання постанови суду в частині позовних вимог, заявлених до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської райдержадміністрації;
11). на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України покласти на відповідачів обов'язок подати звіт про виконання судового рішення за наслідками розгляду даного адміністративного позову.
12). вирішити питання про розподіл судових витрат у тому числі із сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
У справі наявні письмові заперечення на адміністративний позов Київської міської ради, згідно яких у задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом прийняття оскаржуваного рішення в частині скасування пунктів 4 - 7 Додатка до рішення.
При цьому у запереченнях КМР зауважено, що із пояснювальної записки до проекту рішення від 25.05.2015 р. N 08/231-1468/ПР, яка стала підставою для прийняття оспорюваного рішення, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. внесено зміни щодо вилучення права для окремих категорій громадян на пільгові пенсії. В той же час відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, норми щодо вилучення пільгового проїзду набувають чинності з 01.06.2015 р.
Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації також позовні вимоги не визнало, надавши до суду письмові заперечення, згідно яких у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, зазначаючи, що управління не наділено правом активації та підключення (розблокування) транспортного додатку в системі "Картка киянина", пільги на купівлю лікарських засобів КП "Фармація" та на багатофункціональній електронній пластиковій картці.
Вивчивши наявні у справі матеріали, суд за результатами судового засідання 10.05.2016 р. ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Отже, розглянувши наявні у справі подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:
Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 з 02.08.99 р. по 26.08.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, що підтверджується копією його трудової книжки та довідкою МВС України від 18.09.2015 р. N 6/2-М-1666.
Разом з тим, як вбачається із вказаних документів, 26.08.2015 р. позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України наказом МВС України від 26.08.2015 р. N 1778 о/с у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.91 р. N 114. В той же час у довідці МВС України від 18.09.2015 р. N 6/2-М-1666 серед іншого зазначено, що за позивачем зберігається право на пільги, передбачені ст. 22 Закону України "Про міліцію".
Як зазначено позивачем під час звернення до суду, під час проходження служби він постійно при пред'явленні службового посвідчення безоплатно користувався всіма видами громадського транспорту міського сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом.
Так, п. 1 рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України" встановлено, що передбачене законом право на безплатний проїзд всіма видами комунального пасажирського транспорту загального користування (крім таксі та транспортних засобів, що працюють в режимі маршрутного таксі) м. Києва для виконання покладених відповідних обов'язків реалізується працівниками міліції, податкової міліції та Служби безпеки України за пред'явленням службового посвідчення.
Згідно п. 2 цього рішення також надано військовослужбовцям Управління державної охорони України на 2014 рік право безплатного проїзду всіма видами комунального пасажирського транспорту загального користування (крім таксі та транспортних засобів, що працюють в режимі маршрутного таксі) м. Києва для виконання покладених на них обов'язків за пред'явленням службового посвідчення.
Рішенням Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17 лютого 2011 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки" відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", враховуючи Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року N 1077 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання в Україні та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за N 2109/22421, та з метою додаткового соціального захисту окремих осіб Київська міська рада вирішила:
1. Внести до рішення Київської міської ради від 17 лютого 2011 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки" зміни в частині надання права безоплатного проїзду в Київському метрополітені, а також право безоплатного проїзду у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху громадянам України, які зареєстровані у місті Києві, та особам, взятим на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, які належать до таких категорій: пенсіонери; інваліди III групи; учасники війни; члени сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом або за престарілим, який досяг 80-річного віку; соціальні працівники, соціальні робітники, фахівці із соціальної роботи комунальних установ/закладів соціального захисту населення та державні соціальні інспектори; патронажні сестри міського Товариства Червоного Хреста; перекладачі жестової мови Київської організації УТОГ; батьки багатодітної сім'ї; особи, які не мають право на пенсію в розумінні Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів.
Окрім цього, рішенням Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 встановити, що право безоплатного проїзду у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху: надається особам, зазначеним в цьому пункті, які не мають права на безоплатний проїзд у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху, згідно з законодавством України; до 01 січня 2016 року реалізується для категорій осіб, зазначених у цьому пункті, на підставі посвідчення, а для учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів - на підставі учнівського квитка, з 01 січня 2016 року - для категорій осіб, зазначених у цьому пункті, виключно на підставі "Картки киянина", а для учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів - на підставі учнівського квитка.".
Разом з тим, п. 3 рішенням Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 визнано такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради згідно з переліком, що додається, а зокрема:
- рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України";
- рішення Київської міської ради від 24.12.2009 р. N 902/2971 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України";
- рішення Київської міської ради від 24.05.2012 р. N 585/7922 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради від 27 листопада 2008 року N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України" та від 29 листопада 2011 року N 1100/7336 "Про бюджет міста Києва на 2012 рік";
- рішення Київської міської ради від 25.12.2012 р. N 683/8967 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України";
- рішення Київської міської ради від 13.11.2013 р. N 449/9937 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України (в редакції станом на 25 грудня 2012 року)".
Рішення Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 офіційно оприлюднено у газеті "Хрещатик" (2015, 06, N 78).
Разом з тим рішенням Київської міської ради від 03.03.2016 р. N 116/116 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2016 - 2018 роки" (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 14.04.2016 р. N 320/320) відповідно до пункту 22 частини першої статті 26, підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою подальшого соціального захисту окремих категорій малозахищених верств населення міста Києва, встановлення додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення Київська міська рада вирішила:
- затвердити міську цільову програму "Турбота. Назустріч киянам" на 2016 - 2018 роки (далі - Програма) згідно з додатком (п. 1);
- надати право безоплатного проїзду в Київському метрополітені громадянам України, місце проживання яких зареєстроване у місті Києві, та особам, взятим у місті Києві на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, які не мають права на безоплатний проїзд у метрополітені згідно з законодавством України та належать до таких категорій: пенсіонери; інваліди III групи; учасники війни; члени сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом або за престарілим, який досяг 80-річного віку; батьки багатодітної сім'ї; особи, які не мають права на пенсію в розумінні Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів денної форми навчання (п. 3);
- надати право безоплатного проїзду у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху, громадянам України, місце проживання яких зареєстроване у місті Києві, та особам, взятим у місті Києві на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, які не мають права на безоплатний проїзд у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху, згідно з законодавством України та належать до таких категорій: особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, які не є пенсіонерами за віком; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, які не є пенсіонерами за віком; непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом або за престарілим, який досяг 80-річного віку; учасники війни, які не є пенсіонерами за віком; члени сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, які не є пенсіонерами за віком; батьки багатодітної сім'ї; учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів денної форми навчання (п. 4);
- визнати такими, що втратили чинність, пункти 5, 6 рішення Київської міської ради від 17 лютого 2011 року N 19/5406 "Про затвердження міської цільової програми "Турбота. Назустріч киянам" на 2011 - 2015 роки" (п. 9).
Відтак, не погоджуючись із рішеннями Київської міської ради від 28.05.2015 р. N 567/1431 та від 03.03.2016 р. N 116/116 та вважаючи, що вказаними рішеннями позивача як колишнього працівника міліції, звільненого за хворобою з органів внутрішніх справ України, позбавлено пільг, гарантованих йому при звільненні, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Закону України від 20.12.90 р. N 565-XII "Про міліцію" (в чинній на визначену дату редакції) (далі - Закон N 565) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць (п. 25);
Правові основи соціального захисту працівників міліції на час звільнення позивача 26.08.2015 р. було врегульовано ст. 22 Закону N 565.
Так, зокрема, даною нормою передбачено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист (ч. 1).
Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України (ч. 3).
Жила площа працівника міліції надається місцевими радами, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку (ч. 3).
Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством (ч. 4).
Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством (ч. 5).
За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом (ч. 6).
Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 7).
Працівники міліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розстрочку на 20 років з погашенням 50 процентів наданої позики за рахунок відповідних фондів Міністерства внутрішніх справ України і місцевих бюджетів (ч. 8).
Місцеві ради можуть продавати на пільгових умовах житло працівникам міліції із знижкою до 50 процентів його вартості (ч. 9).
Міліція може мати службовий житловий фонд (ч. 10).
Працівникам міліції, які використовують у службових цілях особистий транспорт, виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах (ч. 11).
Для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні (ч. 12).
Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства (ч. 13).
Працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безплатним медичним обслуговуванням у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. За працівниками органів внутрішніх справ, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж закладами (ч. 14).
Зміна підпорядкування закладів охорони здоров'я, у тому числі санаторно-курортних, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, не допускається (ч. 15).
Місцеві ради можуть встановлювати й інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників міліції (ч. 16).
Разом з тим, як вбачається зі змісту ст. 22 Закону N 565, положення про надання працівникам міліції (як чинним, так і звільненим) пільг в частині безоплатного проїзду в Київському метрополітені та/або у наземному пасажирському транспорті загального користування, який працює у звичайному режимі руху, відсутні.
В той же час, ч. 6 цієї статті передбачено збереження за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, права виключно на пільги згідно з цим Законом (ч. 6).
Окрім цього, суд звертає увагу на норму ч. 1 ст. 16 Закону N 565, якою визначено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Однак, як уже встановлено судом, позивача наказом від 26.08.2015 р. N 1778 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил, а відтак, обов'язків, покладених Законом N 565 на працівників міліції, з моменту звільнення позивач не виконує.
Разом з тим, в найбільш загальному розумінні пільга - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правилом обов'язків або полегшення умов виконання їх згідно з чинним законодавством.
При цьому суд зауважує, що передбачене п. 25 ст. 11 Закону N 565 право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом, не відноситься до переліку пільг, які, зокрема, встановлені ст. 22 цього Закону для працівників міліції (як діючих, так і звільнених), а також не є пільгою з своєю суттю, адже дане право надано виключно з метою сприяння виконання покладених на міліцію обов'язків.
Істотною з точки зору спірних правовідносин є та обставина, що згідно з ч. 16 ст. 22 Закону N 565 право встановлювати інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників міліції закріплено за місцевими радами.
Вказаним правом, як вбачається, і скористалась Київська міська рада, приймаючи рішення від 27.11.2008 р. N 642/642 "Про безплатний проїзд у м. Києві працівників міліції, податкової міліції та Служби безпеки України", та встановила безплатний проїзд всіма видами комунального пасажирського транспорту загального користування (крім таксі та транспортних засобів, що працюють в режимі маршрутного таксі) м. Києва для виконання покладених відповідних обов'язків реалізується працівниками міліції, податкової міліції та Служби безпеки України за пред'явленням службового посвідчення.
Попри це, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009, Справа N 1-9/2009, відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).
Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Відтак, в ракурсі наведеного суд відзначає, що елементом конституційного статусу місцевого самоврядування є право територіальних громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України).
Таким чином, виходячи із норми ч. 16 ст. 22 Закону N 565 (в чинній редакції) органи місцевого самоврядування уповноважені державою визначати інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників міліції, механізм та порядок їх застосування, дії, які вони встановлюють відповідно до наданих їм законом повноважень.
Тобто, вказана норма закріплює загальний принцип, що дає змогу місцевим радам здійснювати гнучку політику (в даному випадку щодо встановлення та/або відміни пільг працівникам міліції) на власній території, виходячи із можливостей їх бюджету.
При цьому дана норма не конкретизує джерела коштів, які надходять до бюджету, і не передбачає особливостей встановлення пільг щодо конкретних джерел, не забороненою також є відміна органом місцевого самоврядування встановлених раніше пільг, адже в такому випадку порушеним був би декларований конституційний принцип самостійності при вирішенні питань місцевого значення, а тому, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно ж позовних вимог до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, то, на переконання суду, вони є похідними від позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до Київської міської ради, з огляду на що у їх задоволенні також слід відмовити.
В той же час, суд зауважує, що, перебуваючи у статусі працівника міліції, звільненого з органів внутрішніх справи за хворобою, позивач, заявляючи позовну вимогу про розблокування в інформаційно-телекомунікаційній системі "Картка киянина" для такої категорії пільговиків як "працівники міліції" всі Додатки "Картки киянина", пільгу на купівлю лікарських засобів КП "Фармація" та інші пільги, на які вони набули право згідно з законодавством, позивач фактично діє в інтересах невизначеного кола інших осіб, а саме - працівників міліції, на представництво інтересів яких позивача уповноважено не було.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин саме від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відтак, беручи до уваги наведені вище законодавчі положення, а також враховуючи пояснення представників сторін у справі, проаналізувавши при цьому також за змістом наявні у справі матеріали, суд прийшов до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами, а тому підстави для задоволення позовних вимог у справі відсутні.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, постановив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Суддя Я. І. Добрянська