КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
Департамент з питань праці

Випробування під час прийняття на роботу

З 12 червня 2016 р. набрав чинності Закон України від 17.05.2016 р. № 1367-VIII «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу», яким унесено зміни до ст. 26, 27, 28 і 40 КЗпП.

Отже, починаючи з дати набрання чинності цим Законом чітко визначено процедуру звільнення працівників через непроходження ними випробування. До цього процедура була доволі розмита, внаслідок чого звільнення з цієї причини викликало чимало запитань, а відповідно - трудових спорів.

Відтепер відповідно до ст. 26 КЗпП під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється під час прийняття на роботу таких осіб: які не досягли 18 років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; які пройшли стажування під час прийняття на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також під час прийняття на роботу в іншу місцевість і під час переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також й інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

У попередній редакції КЗпП випробування не встановлювалося під час прийняття на роботу осіб, які не досягли 18 років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

За статтею 27 КЗпП строк випробування підчас прийняття на роботу, якщо іншого не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право впродовж строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому для розгляду трудових спорів з питань звільнення.

Стаття 40 КЗпП доповнена п. 11: установлення невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі впродовж строку випробування.

Таким чином, тепер звільнення працівника у зв'язку із непроходженням випробування визначено як звільнення за ініціативою роботодавця, і відповідно чітко визначено процедуру такого звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, исправило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Тепер звільнити працівника в разі встановлення його невідповідності обійманій посаді неможливо під час відпустки або тимчасової непрацездатності.

Проте є і відмінності. Так, відповідно до ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається в разі незадовільного результату випробування, обумовленого під час прийняття на роботу.

Звільнення працівника за п. 11 ст. 40 КЗпП має відбуватися за такою процедурою. Під час прийняття на роботу випробування встановлюється за угодою сторін, про що працівник зазначає в заяві про прийняття на роботу, а в разі укладення письмового трудового договору - в самому договорі. У наказі про прийняття на роботу обов'язково зазначається умова про встановлення випробування та його тривалість.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 22.06.2015 р. за № 736/27181, затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їхнього архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах й організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до п. 11 глави 9 Правил з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють зазначених у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення. За пунктом 7 цієї глави в разі призначення або звільнення працівника зазначаються повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат.

Таким чином, працівника має бути обов'язково ознайомлено із наказом про прийняття на роботу до початку його роботи, оскільки саме цей документ визначає дату, коли працівник має стати до роботи для уникнення непорозумінь щодо дати початку роботи. До початку роботи за укладеним трудовим договором відповідно до ст. 29 КЗпП роботодавець зобов'язаний роз'яснити працівникові його права та обов'язки і поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Під час випробування працівник виконує роботу відповідно до посадової (робочої) інструкції із підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

У разі виявлення факту невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі внаслідок незалежних від працівника причин, пов'язаних із недостатньою кваліфікацією (недостатність досвіду, знань, умінь, навичок тощо), може стати причиною для його звільнення. У разі прогулу без поважної причини, систематичного невиконання посадових обов'язків, нез'явлення на роботу впродовж більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу, або за власним бажанням чи угодою сторін тощо, працівник може бути звільнений під час випробування на підставі відповідної статті КЗпП. Водночас непрацездатність працівника під час випробування (якщо вона не більш як чотири місяці) не є підставою для звільнення працівника у зв'язку із незадовільним проходженням випробування.

Факт невідповідності працівника роботі, на яку його прийнято, має підтверджуватися певними документами. Це можуть бути службові записки безпосереднього керівника або наставника із зазначенням конкретних фактів незадовільних результатів роботи, невчасного виконання виробничих завдань, відсутність потрібних навичок тощо. Наприклад, такою підставою може бути недостатній рівень володіння іноземною мовою за умови, що це потрібно для виконання виробничих завдань, недостатній рівень знань для самостійного виконання певної роботи або невміння працювати на колективні результати роботи.

На підставі документів, якими зафіксовано факт невідповідності, роботодавець ухвалює рішення про розірвання трудових відносин на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП. Про ухвалене рішення роботодавець має письмово повідомити працівника за три дні.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП, якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з наступного дня після початку строку. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Якщо працівник у день звільнення захворів і був відсутній у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (відпусткою), термін випробування має бути продовжений наказом на кількість днів тимчасової непрацездатності (відпустки). Днем звільнення в такому разі буде перший робочий день після закінчення періоду непрацездатності.

Період випробування дає право на щорічні основні і додаткові відпустки пропорційно до відпрацьованого часу. Таким чином, під час звільнення працівникові .має бути нараховано і виплачено компенсацію за всі дні невикористаних відпусток.

Усі належні працівникові кошти, в тому числі заробітна плата за відпрацьований час та компенсація за невикористану відпустку, інші належні працівникові кошти, мають бути виплачені в день звільнення. Також йому має бути вручено належним чином оформлену трудову книжку.

Заступник директора,
Олена КОНОВАЛОВА

"Праця i зарплата" N 25 (989), 06 липня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214