Щодо відповідальності ФОП за своїми зобов'язаннями
Проблема неплатоспроможності останнім часом набула особливої актуальності. Нaжаль, чимало підприємців виявилися просто не готові до тих умов, в яких сьогодні доводиться працювати. Як наслідок, це призводить до неможливості своєчасно виконати свої грошові зобов’язання та виникнення заборгованості.
Що ж познайомимось зі всіма ризиками, які можуть спіткати підприємця у процесі господарської діяльності, а точніше визначимо, на що саме можуть претендувати податківці або контрагенти за борги.
Податковий борг
Найбільший плюс правової форми фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) це легкість ведення бухгалтерського обліку, зменшена податкова база, наприклад, при застосування спрощеної системи оподаткування, та й звіти ФОП здає або раз на квартал, або раз на рік.
Але мінусом такої правової форми є те, що ФОП є одноосібним суб'єктом господарювання (ст. 598 - 609 ЦК України).
Тобто, вся відповідальність лягає на плечі фізичної особи, і відповідати доведеться всім своїм майном. Все що записано на ФОП може потрапити під арешт, на розпродаж, поки погашення боргу не відбудеться у повному обсязі.
Погашення податкового боргу коштами, відмінними від майна
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Джерелами сплати грошових зобов’язань або податкового боргу можуть будь-які власні кошти ФОП у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 п. 87.1 гл. 9 ст. 87 розд. II ПК України).
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 гл. 9 розд. II ПК України).
При цьому, при зверненні в суд податковий орган зобов'язаний додати до позову про стягнення коштів докази надісланий податкової вимоги платникові податків, що необхідно для правильного розрахунку зазначеного терміну.
Що стосується самого розрахунку зазначеного терміну, тобто коли ж податківці зможуть "присвоїти собі" майно, то Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) стверджує, що в разі використання поштового способу інформування платника податків про наявність у нього податкового боргу право на внесення подання про стягнення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів саме з дати відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення (Лист N 1017/11/13-12).
Хоча підприємець має право вимагати від судів виконання норм ч. 3 п. 58.3 ст. 58 гл. 4 розд. II ПК України, в якій визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги та інше через відсутність За місцезнаходженням, або через відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
А ось визнати податкову вимогу такою, що не вручена, можна у разі якщо в ній допущено помилку контролюючим органом, що призвела до не можливості її направлення поштою.
Важливо! Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 20 НМДГ (340 грн).
Отже, щоб вилучити у ФОП грошові кошти у погашення боргу (готівкові або ті, що знаходяться на поточному рахунку) податківці повинні:
- встановити факт прострочення сплати податку, а підприємець у свою чергу прострочити всі терміни сплати податків, зборів;
- направити податкову вимогу про сплату боргу та не отримати узгодження щодо нього протягом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;
- звернутися з позовом до суду та отримати "позитивне" рішення.
Погашення податкового боргу власним майном
Так, і таке можливо. Якщо стягнутих коштів виявилося недостатньо погасити податковий борг, податківці можуть за рахунок майна, на яке накладається податкова застава. І вже доля майна повністю буде в руках податківців.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності в день виникнення такого права, і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому.
Інакше кажучи, якщо вартість майна менше суми податкового боргу, будь-яке набуте платником майно також потрапляє в податкову заставу. Про це прямо говориться в п. 89.5 ст. 89 гл. 9 розд. II ПК України, який передбачає, що в разі коли на момент складення акта опису майна немає або його балансова вартість менша за суму податкового боргу, то право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде права власності в майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна в податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника податкового органу, яке має бути пред’явлено ФОП.
Як протидіяти стягненню майна?
Одразу зазначимо, що відмова від підписання акту опису майна не звільняє ФОП від податкової застави на описане майно. Але "зачіпкою" для оскарження може стати кожне формулювання податківців.
Наприклад, якщо акт складається без дозволу платника податків, то мають бути поняті, їх повинно бути не менше двох. При цьому ними не можуть бути працівники фіскальних або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом N 606. Як показує практика, податківці часто ігнорують це правило: Що може позитивно зіграти на користь ФОП.
Звернути увагу на яку суму "описано" майно, бо стягнення проводиться в межах суми боргу. Опис майна на значно більшу суму, ніж сума боргу є неправомірною дією податківців.
Перевірити ким складений акт опису майна. Акт опису майна повинна складати уповноважена на те особа (тільки податковим керівником).
Якщо ж вирішено не допускати податкового керуючого для здійснення опису майна або не подавати документи, необхідні для такого опису, то треба знати, що податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4 до Порядку N 572). Він також має право на звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження ним майна та його зобов’язання допустити податкового керуючого - для опису майна в податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 гл. 9 розд. II ПК України).
Майно, яке потрапило в податкову заставу, залишається у розпорядженні власника, але право користуватися таким майном, продавати або передавати в оренду здійснюється за узгодженням з податківцями.
У свою чергу податкові органи на підставі дозволу суду для погашення податкового боргу можуть здійснити його продаж.
Як правило, в суді податківці спираються на наступні аргументи:
- платник податків має борг перед Державною фіскальною службою України;
- у платника податків відсутні засоби, що знаходяться в його власності;
- знаходження майна платника податків в податковій заставі;
- факт прийняття податківцями належних заходів для погашення податкового боргу, проте в результаті такі заходи не привели до його погашення.
Продаж майна відбувається за переліком, визначеним актом опису у податкову заставу, без складання додаткового акта опису майна для його-реалізації. Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, регулює ст. 95 гл. 9 розд. II ПК України.
Окремо відзначимо право податкових органів на адміністративний арешт.
Адміністративний арешт, передбачений ст. 94 гл. 9 розд. II ПК України, є виключним способом забезпечення виконання обов'язків платника податків. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов’язує з обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 гл. 9 розд. II ПК України Тут треба чітко зрозуміти, що скористатись таким правом податківці можуть тільки тоді, коли, зокрема, має місце недопущення податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в додаткову заставу; порушення правила відчуження, перевірки стану збереження заставного майна; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; відмова від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу та інше (п. 94.2 ст. 94 гл. 9 розд. II ПК України).
Висновок! Наявність боргів у ФОП не передбачає автоматичного накладання адміністративного арешту на майно чи кошти.
Борг перед контрагентами
Що ж до боргів перед контрагентами, тут все відбувається повільніше. Отримати доступ до майна кредитор зможе тільки після звернення до суду. Але для того, щоб отримати "позитивне" рішення за таким звернення контрагенту-кредитору необхідно довести беззаперечність наявності заборгованості.
Як правило, до того як звернутись до суду, контрагенти намагаються самотужки повернути борги, надсилаючи письмові вимоги для вирішення питання у добровільному порядку, адже розпочата судова тяганина зазвичай є довготривалою (причому, якщо буде подана апеляція, то судовий розгляд може відкластись на невизначений термін) та ресурсомістким процесом.
Питання стягнення заборгованості за договором, укладеним між суб’єктами господарювання, належить до юрисдикції господарських судів. У випадку із зовнішньоекономічними договорами (контрактами) юрисдикція визначається за згодою сторін договору та прописана в самому договорі.
Після судового розгляду справи, якщо контрагент відстояв свої права на стягнення боргу і суд ухвалив рішення на його користь, яке набрало чинності та за яким сплинув строк апеляційного оскарження, починається етап виконання рішення суду.
Виконавче провадження є етапом виконання рішення, в якому задіяні органи Державної виконавчої служби України.
Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, після чого боржнику надається строк на добровільне виконання рішення. У разі його спливу державний виконавець розпочинає здійснення дій примусового характеру, що сприятимуть виконанню рішення суду. Що треба знати про ці дії примусового характеру?
В першу чергу стягнення за виконавчими документами звертається на кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 2 ст. 52 Закону N 606).
Виявлені готівкові кошти вилучаються одразу ж (ч. 3 ст. 52 Закону N 606).
У разі відсутності коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (про це далі).
За ФОП зберігається право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Але, черговість стягнення на кошти та інше майно остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52 Закону N 606).
Стягнення звертається на майно в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням ; стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (тобто в розмірі суми боргу, штрафів, а також виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій).
Частиною 1 ст. 63 Закону N 606 передбачено, що у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна проводиться звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна саме боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.
Після отримання такого підтвердження державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку.
Цікаво! У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувана (тобто за рахунок контрагента, якому ФОП заборгував) (ч. 5 ст. 63 Закону N 606).
У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.
Важливо! У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати (з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р. - 14 500 грн), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Також згідно ст. 371 ГК України передбачено право кредитора у разі недостатності іншого майна боржника, на яке може бути звернене стягнення, на частину майна, яка належить йому (боржнику) на правах спільної власності з дружиною (чоловіком). Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ГК України.
Також кредитор може наполягати на продажу частки та отриманні грошей від її продажу.
Яке воно недоторкане для стягнення за борги майно
Українське законодавство містить дуже обмежений перелік видів майна, на які не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (див. додаток до Закону N 606). Це, як правило, предмети домашнього вжитку.
Серед них є:
- носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні (одяг, взуття, білизна, постільні речі, необхідний кухонний посуд, один холодильник на сім'ю, меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, усі дитячі речі);
- продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці;
- паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців;
- одна корова та корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, необхідній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів;
- насіння, необхідне для чергової сівби;
- інструменти, необхідні для професійних занять.
Крім того, відповідно до п. 87.3 ст. 87 гл. 9 розд. II ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:
- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;
- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів;
- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону про заставу;
- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (ФОП), що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Банкрутство - чи це спосіб збереження коштів та майна?
При накопиченні великої кількості боргів один з методів виходу з проблемної ситуації е оформлення банкрутства. Але оскільки українське законодавство не дозволяє визнати банкрутом фізичну особу, то застосовують метод банкрутства ФОП (ч. 1 ст. 90 Закону про банкрутство).
Загальні положення про банкрутство фізичної особи передбачені статтями 90 - 92 Закону про банкрутство.
Заяву про банкрутство ФОП подає до господарського суду. Для звернення із заявою про порушення справи мінімальна сума боргу не встановлена. Але, звернутись з такою заявою можливо у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), а також в інших установлених законах випадках (ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство).
Вважаємо за необхідне звернути увагу, що положеннями ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.
В інформаційному Листі N 01-06/606/2013 Вищого господарського суду України зазначено, що у визначенні таких судових витрат потрібно враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі (не менше ніж за 12 місяців його роботи), судового збору, сплаченого кредиторами.
Ця обставина, на жаль, є одним з найбільш вагомих підстав, які перешкоджають боржникам звернутися в суд із заявою про порушення справи про банкрутство.
Також право на подання такої заяви є у контрагента, якому заборгував ФОП, але справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (з 01.05.2016 р по 30.11.2016 р. - 435 000 грн), які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку (ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство).
Безспірність вимог означає, що спору між боржником і кредитором немає чи він вирішений у досудовому або судовому порядку. Тобто безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Якщо такі кредитори знайдуться, а ФОП має бажання продовжувати підприємницьку діяльність, то можна до суду пред’явити власноруч розроблений план погашення боргів, копії якого необхідно надіслати кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
Якщо відсутні заперечення кредиторів, господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців (ч. 4 ст. 90 Закону про банкрутство).
Не зможуть подати заяву про визнання банкрутом ФОП кредитори, вимоги яких пов’язані з зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.
У процесі банкрутства все майно, що належить ФОП, може бути вилучено для боргів, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, яке перебуває у заставі з підстав, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 8 ст. 90 Закону про банкрутство).
Також треба мати на увазі, що "сховати" майно шляхом його відчуженням або передачі іншим способом зацікавленим особам* протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство не вийде, бо за заявою кредиторів такі правочини (договори) фізичної особи можуть бути визнані господарським судом недійсними (ч. 10 ст. 90 Закону про банкрутство).
Які "плюси" банкрутства?
Основна перевага такого варіанта розрахунку з боргами - це те, що після того, як ФОП визнають банкрутом, накопичені "підприємницькі" борги, які не вдасться погасити за рахунок його майна, спишуться, тобто припинять існування. Споживчі кредити, які ФОП отримував для власних потреб, тобто, як громадянин, банкрутством не перекриєш.
Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма "підприємницькими" зобов’язаннями.
Припиняється стягнення за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, та за вимогами, не пов’язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ч. 5 ст. 91 Закону про банкрутство).
"Мінусами" банкрутства є те, що протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом заборонено реєструватися підприємцем, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу.
Протягом п’яти років не можливе порушення провадження у справі про банкрутство за власним бажанням. Якщо фізична особа протягом зазначеного періоду повторно буде визнана банкрутом, то за клопотанням кредиторів звільнення від непогашених боргів не застосовуватиметься.
_______________________________
* Зацікавлені особи - це, зокрема, особи, які перебувають у родинних стосунках, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх зацікавленими (ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство).
Список використаних документів
ГК України - Господарський кодекс України
ПК України - Податковий кодекс України
ЦК України - Цивільний кодекс України
Закон N 606 - Закон України від 21.04.1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції від 04.11.2010 p. N 2677-VI
Закон про банкрутство - Закон України від 14.05.1992 р. N 2344-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 р. N 4212-VI
Закон про заставу - Закон України від 02.10.1992 N 2654-ХІІ "Про заставу"
Порядок N 572 - Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів, затверджений наказом Міндоходів України від 10.10.2013 р. N 572
Лист N 1017/11/13-12 - Лист БАСУ від 09.04.2012 р. N 1017/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу"
Лист N 01-06/606/2013 - Лист Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Ірина Бубирь
"Консультант бухгалтера" N 12 (808) 20 червня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)