ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
02.12.2014

Про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України
від 24 лютого 2014 року N 775-VII

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., при секретарі судового засідання - Ключник А. Ю. (за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - К. О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання незаконною Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року N 775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" (далі - Постанова N 775-VII) в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБИ_2, зобов'язання Верховної Ради України утримуватися від вчинення певних дій, встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просив визнати незаконною Постанову N 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення його з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги та зобов'язати відповідача утримуватися від дій щодо призначення іншого судді Конституційного Суду України до вирішення питання по суті.

На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що Постанова N 775-VII прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав та з порушенням визначеної Конституцією України процедури.

Позивач вказав, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України за порушення присяги визначена параграфом 63 Регламенту Конституційного Суду України (затверджений Рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року, у новій редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 жовтня 2008 року N 34-р/2008; далі - Регламент КСУ), відповідно до якого якщо орган, який призначив суддю Конституційного Суду України, ставить питання про порушення цим суддею присяги, Конституційний Суд України проводить перевірку і за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики приймає рішення про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України або про відсутність таких підстав. Рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду України про наявність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України направляється на розгляд органу, який призначив суддю Конституційного Суду України, у триденний строк з дня прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 червня 2014 року (Постанова N 800/119/14) позов задовольнив частково: визнав незаконною Постанову N 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБИ_2 у зв'язку з порушенням присяги судді. В решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконною Постанови N 775-VII, суд виходив із того, що Верховна Рада України не дотрималася встановленої параграфом 63 Регламенту КСУ процедури розгляду питання про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України.

Разом з тим суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Верховної Ради України утриматися від дій щодо призначення іншого судді Конституційного Суду України до вирішення питання по суті.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року (Постанова N 800/119/14), Верховна Рада України звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Верховної Ради України підтримала заяву про перегляд зазначеного судового рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.

Представник ОСОБИ_2 проти задоволення заяви заперечив, вважав, що Верховна Рада України безпідставно звільнила ОСОБУ_2 за порушення присяги судді Конституційного Суду України, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України прийняв обґрунтоване та законне рішення.

У справі встановлено таке: ОСОБУ_2 призначено суддею Конституційного Суду України Постановою Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року N 83-V.

Постановою N 775-VII достроково припинено повноваження та звільнено ОСОБУ_2 з посади судді Конституційного Суду України на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.

У Постанові N 775-VII зазначено, що Конституційний Суд України, приймаючи Рішення від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (далі - Рішення N 20-рп/2010, Закон N 2222-IV відповідно) у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію України. Цим Рішенням Конституційний Суд України порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип розподілу влад.

Рішенням від 29 травня 2013 року N 2-рп/2013 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (далі - Рішення N 2-рп/2013) Конституційний Суд України фактично унеможливив проведення виборів у місті Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року). Зазначеним Рішенням судді Конституційного Суду України порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передбачене частиною першою статті 38 Конституції України.

Рішенням від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 КАС в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (далі - Рішення N 3-рп/2012) Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України "вручну" регулювати рівень соціальних виплат, притому що раніше Конституційний Суд України приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Тим самим судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України).

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні згідно зі статтею 147 Основного Закону є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України, зокрема, належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України <…>;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 2 Закону України від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон N 422/96-ВР) визначено, що завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

За правилами статті 17 Закону N 422/96-ВР суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України при вступі на посаду складає присягу такого змісту: "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина".

Суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження.

Таким чином, офіційне урочисте зобов'язання (присяга), яке дає суддя Конституційного Суду України з нагоди отримання ним особливо відповідальної компетенції, покладає на нього обов'язок неухильного дотримання зазначеного зобов'язання, наслідком порушення якого може бути звільнення судді з посади органом, який його призначив.

Аналізуючи суть порушення, за вчинення якого було звільнено ОСОБУ_2, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне зазначити, зокрема, таке.

Як зазначено у Рішенні N 20-рп/2010, підставою для розгляду справи Конституційним Судом України було твердження 252 народних депутатів про невідповідність Закону N 2222-IV Конституції України.

Вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні вказаних вище народних депутатів, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення N 20-рп/2010 зазначив, що визнання неконституційним Закону N 2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222-IV.

У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України поклав на органи державної влади обов'язок щодо невідкладного виконання зазначеного Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року (в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом N 2222-IV).

Цей висновок Конституційного Суду України, як слідує з Постанови N 775-VII, суперечить закріпленому законом порядку внесення змін до Конституції України, згідно з яким положення закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності стають невід'ємною складовою Основного Закону - окремими його положеннями, а сам закон вичерпує свою функцію.

Конституція України не уповноважує Конституційний Суд України визнавати нечинність конституційної норми, незважаючи на те, в якій юридичній формі вона була закріплена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Конституції України саме до повноважень Верховної Ради України належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених Розділом XIII цієї Конституції.

Конституційний Суд України Рішенням N 20-рп/2010, у прийнятті якого брав участь ОСОБА_2, не забезпечив верховенства Конституції України, фактично змінив її, порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип розподілу влад та легітимність діючих інститутів державної влади, внаслідок чого їх діяльність стала базуватися на нормах, змінених Конституційним Судом України, а не Верховною Радою України як уповноваженим на це органом.

Очевидна невідповідність дій ОСОБИ_2 при прийнятті Рішення N 20-рп/2010 Конституції України, складеній ним присязі та наслідки цих дій давали Верховній Раді України підстави розцінити дії ОСОБИ_2 як порушення присяги судді Конституційного Суду України та звільнити його з посади.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення присяги у діях судді ОСОБИ_2 при ухваленні рішень N 3-рп/2012 та N 2-рп/2013, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що зазначені рішення Конституційний Суд України прийняв у межах його виключної компетенції, встановленої статтею 150 Конституції України, у зв'язку з чим висновки Верховної Ради України в частині щодо порушення присяги судді ОСОБОЮ_2, за участю якого ухвалені ці рішення, не ґрунтуються на законі.

Згідно з частиною другою статті 84, статтею 94 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування; Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), законами України від 17 листопада 1992 року N 2790-XII "Про статус народного депутата України", 4 квітня 1995 року N 116/95-ВР "Про комітети Верховної Ради України".

Регламент ВРУ визначає порядок підготовки та проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.

Згідно зі статтею 216 Регламенту ВРУ Верховна Рада України звільняє з посад суддів Конституційного Суду України відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України та статті 23 Закону N 422/96-ВР. Підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок звільнення з посад суддів Конституційного Суду України встановлено статтею 208 Регламенту ВРУ, відповідно до частини сьомої якої звільнення з посад таких осіб здійснюється відкритим голосуванням. За результатами голосування оформляється відповідна постанова Верховної Ради України.

Статтею 47 Регламенту ВРУ передбачено, що відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом (частина перша зазначеної статті).

При цьому рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою України шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів (частина п'ята статті 47 Регламенту ВРУ).

Як установив суд, рішення про звільнення судді Конституційного Суду України ОСОБИ_2 було прийнято на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке відбулося 24 лютого 2014 року, конституційною більшістю голосів.

Отже, порядок звільнення суддів Конституційного Суду України, встановлений Конституцією України, Законом N 422/96-ВР та Регламентом ВРУ, що гарантує їх незалежність і недоторканність, порушений не був. Іншого порядку звільнення вказаних осіб законодавством України не передбачено.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Верховна Рада України, яка наділена повноваженнями щодо призначення суддів Конституційного Суду України, за відсутності іншої, ніж зазначена вище, процедури, у разі встановлення факту порушення суддею Конституційного Суду України присяги, має право звільнити цього суддю з посади з наведеної підстави. Таке рішення може бути оскаржене до суду, що є гарантією незалежності судді та неупередженості щодо нього.

При цьому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України визначена параграфом 63 Регламенту КСУ, оскільки останній є внутрішнім документом Конституційного Суду України, що прийнятий цим судовим органом.

Конституція наділяє повноваженнями звільняти суддів за порушення присяги той орган, що їх обрав або призначив, про що зазначено вище.

Аналогічний припис закріплено і в статті 23 Закону N 422/96-ВР. При цьому ані Конституція України, ані Закон N 422/96-ВР не наділяють сам орган конституційної юрисдикції компетенцією із врегулювання процедури звільнення судді.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС, якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове рішення по суті позову.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року (Постанова N 800/119/14) в частині визнання незаконною Постанови N 775-VII підлягає скасуванню.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Верховної Ради України задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року (Постанова N 800/119/14) в частині визнання незаконною Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року N 775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді" щодо дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБИ_2 у зв'язку з порушенням присяги судді скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБІ_2 у задоволенні зазначених позовних вимог.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Гриців

М. Б. Гусак

О. А. Коротких

О. В. Кривенда

В. Л. Маринченко

П. В. Панталієнко

О. Б. Прокопенко

І. Л. Самсін

О. О. Терлецький