ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
27.11.2014 N К/800/49058/14

Про перегляд постанови господарського суду Львівської області
від 31 січня 2008 року за нововиявленими обставинами

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів - Єрьоміна А. В. (головуючий); Кравцова О. В., Цуркана М. І., секретаря судового засідання - Кошелєва С. В. (за участю: представників відповідача - П. Є. В., Д. О. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплопроект" про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Центр енергетичних інновацій" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, за заявою відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року за нововиявленими обставинами, встановив:

У березні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплопроект" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року по справі N 2/1310-23/305А за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що під час розгляду господарським судом Львівської області справи N 6/244 встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не займалося науковою діяльністю, не проходило атестацію згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ" від 7 квітня 1998 року N 469 та не є науковою установою в розумінні Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", чим спростовуються висновки господарського суду Львівської області, які були покладені в основу постанови цього суду від 31 січня 2008 року, оскільки починаючи з листопада 2003 року на відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не поширюється дія статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", в тому числі обов'язок відшкодування різниці між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року заява відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року у справі N 2/1310-23/305А за нововиявленими обставинами задоволена.

Скасована постанова господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківськомурайоні м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" 156684 грн. 19 коп.

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" 156684 грн. 19 коп. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задоволена.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року скасована та прийнята нова постанова, якою в задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року за нововиявленими обставинами - відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, публічне акціонерне товариство "Центр енергетичних інновацій" просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 31 січня 2008 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" 156684 грн. 19 коп. задоволені.

При винесенні постанови від 31 січня 2008 року суд виходив з положень статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та прийнятої на його підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року N 372 "Про затвердження порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно з Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи".

Судом першої інстанції встановлено, що факт врахування при призначенні пенсій працівникам, зазначеним у позовній заяві, їхнього наукового стажу підтверджується наявними у матеріалах справи розпорядженнями. Вказані у позовній заяві особи, займались науково-технічною та науково-організаційною роботою. Наявність у них наукового стажу підтверджується довідками, виданими відповідачем. Відповідно до вимог вищенаведеного Порядку позивачем надсилались відповідачу повідомлення. Однак, ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" своїх зобов'язань зі сплати коштів для фінансування різниці у розмірі пенсій не виконало і в установлені Порядком строки грошових сум не перерахувало. Факт виплати пенсій підтверджується довідками Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області і відповідачем у справі не спростований.

Вирішуючи спір у справі, суд взяв до уваги й ту обставину, що рішенням господарського суду Львівської області від 20 січня 2004 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 лютого 2005 року, задоволено позовні вимоги УПФ України в Личаківському районі м. Львова до ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про стягнення 121866,19 грн. таких же витрат на виплату пенсій, проте за період, що передував спірному. Згаданим рішенням господарського суду Львівської області та постановою Вищого господарського суду України встановлено, що Відповідач є правонаступником державного підприємства "Теплокомунелектропроект", створеного по рішенню Міністерства енергетики і електрифікації України. В період до 1991 року у складі Всесоюзного державного інституту "Теплоелектропроект", без прав юридичної особи, перебувало Львівське відділення.

Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається відповідно до частини першої статті 249 КАС України до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року у справі N 6/244 відмовлено повністю у позові ТзОВ "Західенергомонтажбуд" до ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект".

Під час розгляду господарським судом Львівської області справи N 6/244 встановлено, що ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не є науковою установою в розумінні Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Науковим працівникам пенсії призначаються згідно статті 24 Закону України "Про науково і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року N 1977-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон N 1977-XII).

Відповідно до статті 1 Закону N 1977-XII визначено, що науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Згідно із статтею 4 Закону N 1977-XII суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Науковий працівник може згідно статті 6 Закону N 1977-XII виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств. Науковий працівник зобов'язаний провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів), представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій, у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді, постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Відповідно до положень статті 21 Закону N 1977-XII не рідше одного разу на п'ять років в наукових установах провадиться атестація наукових працівників з метою: оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

Положення про атестацію наукових працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року N 1475.

Частиною першою статті 22-1 Закону N 1977-XII визначено перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Відповідно до частиною другої цієї ж статті встановлено, що до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Зазначена правова норма поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.

В обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація (їх філіал, відділення тощо).

Стаття визначає посади наукових працівників, як працюють у наукових установах та організаціях (їх філіалах, відділеннях тощо).

Тобто особи, зазначені у частині 2 статті 22-1 Закону N 1977-XII, також мають бути працівниками наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Зазначена правова норма не містить жодних винятків щодо місця роботи наукових працівників, статус яких визначений у цій правовій нормі.

Статтею 22-1 Закону N 1977-XII, яка визначає посади, що дають статус наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), не встановлено підстав для поширення цієї норми, крім посад наукових установ, на будь-які посади на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності

Особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, і працюють не в наукових установах та організацій (їх філіалах, відділеннях тощо) не виконують визначену статтею 21 цього Закону таку обов'язкову вимогу щодо кожного наукового працівника, як проходження не рідше одного разу на п'ять років атестації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 4 березня 2004 року N 257 визначено, зокрема, що до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад'юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури.

Науковий працівник, який має наукову ступінь і працює на посаді наукового працівника, відповідно до встановленого чинним законодавством переліку посад, але у науковій установі, яка не пройшла державної атестації, не має права на призначення пенсії наукового працівника.

Положення частини другої статті 22-1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" поширюються лише на працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) і не поширюються не працівників, що працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які не є науковими установами або які, будучи науковими установами недержавної форми власності, не пройшли державної атестації відповідно до положень статті 11 Закону.

Відповідно до статті 24 Закону N 1977-XII її дія поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до статті 24 Закону N 1977-XII різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що для призначення наукової пенсії необхідна атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи.

Згідно статті 12 Закону N 1977-XII для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ:

- користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

- не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

- зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 380, Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави (далі - Реєстр), - це перелік науково-дослідних, науково-технічних установ усіх форм власності (далі - наукові установи) та вищих навчальних закладів III - IV рівня акредитації усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва.

Із заявкою про включення до Реєстру до Держінформнауки звертаються згідно пункту 2 вказаного Положення наукові установи, які пройшли державну атестацію, та вищі навчальні заклади, які пройшли акредитацію.

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення наукові установи та вищі навчальні заклади, включені до Реєстру: користуються податковими пільгами відповідно до законодавства; не можуть змінювати вид наукової і науково-технічної діяльності; зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї основної діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази (крім вищих навчальних закладів); забезпечують не менш як 70 відсотків основної наукової або науково-технічної діяльності у загальному річному обсязі виконаних робіт (крім вищих навчальних закладів III - IV рівня акредитації).

Пункт 4 листа Міністерства освіти і науки України N 15/05-152 від 4 березня 2003 року зазначає, що належність організації (в тому числі проектної) до наукових установ засвідчується статутними документами, відповідною реєстрацією та звітністю в органах державної статистики (форма 1-наука) та може бути підтверджена результатами атестації цієї організації згідно з постановою Уряду "Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних установ) від 7 квітня 1998 року N 469.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 16 лютого 2007 року N 15/16-214/1 однією з ознак наукової установи є наявність вченої ради, також не менш одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ (проводиться згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ" від 7 квітня 1998 року N 469), діяльність установи, організації може бути віднесена до наукової на підставі статутних документів, відповідної реєстрації та звітності в органах державної статистики (форми 1.2 - наука).

Як встановлено та вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не займалося науковою діяльністю, не внесене до Реєстру наукових установ України, у нього відсутня вчена рада та ним не подавалося до органів державної статистики звітність форми 1.2 - наука, не походило атестацію згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ" від 7 квітня 1998 року N 469, а тому ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не є науковою установою в розумінні Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Отже, ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не є науковою установою в розумінні Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року у справі N 6/244, що пройшла державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", не внесений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, то відповідно і не має жодних податкових пільг, а також будь-якої іншої державної підтримки, котрі надаються науковим установам, і за рахунок яких атестовані наукові установи мають можливість виплачувати додаткові суми наукових пенсій.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки господарським судом Львівської області встановлена та обставина, що ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" не є науковою установою в розумінні Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і у матеріалах справи відсутні докази державної атестації ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" як наукової установи (підтвердження наукового напряму роботи даної установи), то заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а відтак безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скаргу підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 223, 226, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центр енергетичних інновацій" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав. у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: