ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
22.06.2016 N 323

Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта

Державною регуляторною службою України (ДРС) відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повторно розглянуто проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010 і від 1 червня 2011 р. N 869" (далі - проект постанови та проект Змін відповідно), а також документи, що надані до нього листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.05.2016 N 7/10-6120.

За результатами повторного розгляду проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:

повторно подана редакція проекту постанови та супровідних до нього документів містить ідентичну інформацію з попередньою редакцією, яку було надано листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.01.2016 N 7/10-549, та за результатами розгляду якої ДРС було прийнято рішення N 195 від 25.03.2016 (лист N 1861/0/20-16) про відмову у погодженні зазначеного проекту постанови із наданням обґрунтованих зауважень та пропозицій щодо цього проекту регуляторного акта та щодо аналізу його регуляторного впливу.

Однак, враховуючи відсутність будь-яких ознак доопрацювання та/або надання розробником аргументів щодо раніше наданих зауважень та пропозицій у контексті згаданого Рішення, повторно поданий проект постанови не може бути погоджений з огляду на наступне.

Підпунктом 2 пункту 1 проекту Змін пропонується доповнити Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 N 1010, розділом V "Відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи".

Положеннями вказаного розділу проекту Змін пропонується встановити, що розмір втрат підприємств визначається виходячи з втрат, понесених підприємством на надання відповідного обсягу послуг протягом періоду, який починається з дня подання підприємством до уповноваженого органу заяви про встановлення тарифів до дня введення в дію тарифів, включаючи період розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення.

Запропоноване положення є неоднозначним та необґрунтованим, оскільки не враховує вимог частини сьомої статті 23 Господарського кодексу України, за якою спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку, а також вимог частини восьмої статті 78 Господарського кодексу України, за якою збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Оскільки Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не встановлені чіткі критерії відшкодування, джерела відшкодування, то всі процедурні питання мають бути врегульовані у відповідному порядку формування тарифів.

Так, за позицією ДРС, розробнику проекту Змін необхідно передбачити положення щодо відшкодування таких витрат: по-перше, відповідні втрати підприємств відшкодовуються у разі виникнення таких витрат підприємств внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто порушення законодавчо встановлених термінів розгляду, встановлення та оприлюднення тарифів; по-друге, визначити механізм та відповідальність суб'єктів у разі невчасного подання документів на встановлення тарифів, а також завищення розрахункових показників при обґрунтуванні тарифів; по-третє, чітко та однозначно визначити джерела відшкодування таких витрат.

Передбачена проектом Змін норма, що витрати за рішенням уповноваженого органу компенсуються за рахунок коштів місцевого бюджету на відшкодування різниці в тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг діючим тарифам, або за рахунок тарифу на послуги, встановленого уповноваженим органом, не є однозначною для трактування та є такою, що несе в собі ризик щодо упередженості з боку уповноваженого органу під час визначення джерела такого відшкодування, оскільки відсутні критерії за якими будуть визначатись відповідні джерела.

Якщо відшкодування таких втрат здійснюється за рахунок складових тарифу, то ці складові все одно наповнюються коштами споживачів, які сплачують за надані комунальні послуги, а додаткове підвищення відповідного тарифу, в зв'язку з неналежним виконанням функцій уповноваженого органу, може спричинити соціально-економічну напругу серед споживачів.

З огляду на зазначене, розробнику необхідно вилучити з контексту проекту Змін положення щодо відшкодування втрат підприємств за рахунок тарифу, оскільки споживачі не мають відношення та впливу на процес розгляду, затвердження та публікування тарифів.

Крім того, розробником проекту Змін залишено поза увагою ситуацію, коли уповноважений орган визнає, що суб'єкт господарювання подав економічно необґрунтований розрахунок витрат (завищив їх). В такому випадку доведеться перерахунки споживачам здійснювати за весь період, поки уповноважений орган не встановить економічно обґрунтовані тарифи.

Аналогічні зауваження та пропозиції стосуються відповідних положень пунктів 2, 3, 4, 5 та проекту Змін.

Наданий розробником аналіз регуляторного впливу до проекту постанови не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 13 Методики результати проведення аналізу впливу регуляторного акта (АРВ) викладаються письмово згідно з додатком 1 цієї Методики.

1. Так, у розділі I "Визначення проблеми" АРВ згідно з вимогами Методики розробник повинен чітко визначити проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання, визначити причини її виникнення, оцінити важливість зазначеної проблеми, зокрема навести дані у цифровому чи кількісному вимірі, що доводять факт існування проблеми і характеризують її масштаб, визначити основні групи, на які вона справляє вплив, а також обґрунтувати, чому проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів та діючих регуляторних актів.

Проте в АРВ до проекту постанови розробником не проаналізовано існуюче правове регулювання господарських та адміністративних відносин, щодо яких склалась проблема, не доведено, чому існуючі регулювання не розв'язують проблему та потребують вдосконалення. При цьому, при визначенні проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, розробник обмежився лише словесним описом проблеми. Не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, її масштаб та важливість, а також не охарактеризовано та не оцінено сфери, на які проблема має найбільший негативний вплив.

Зазначене не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема принципу доцільності, оскільки розробником не доведена наявність проблеми, що потребує державного втручання, та не обґрунтована необхідність державною регулювання господарських відносин з метою її вирішення.

2. У розділі II "Цілі державною регулювання" АРВ розробник повинен чітко визначити мету державного регулювання, що має бути безпосередньо пов'язана з розв'язанням проблеми.

Натомість в цьому розділі розробником зазначено, що основною ціллю розробки проекту постанови є приведення положень порядків формування тарифів на житлово-комунальні послуги у відповідність до вимог чинного законодавства.

Задекларовані розробником цілі державного регулювання не відповідають проблемі, визначеній у попередньому розділі АРВ, є абстрактними та невимірюваними. Зокрема, розробником не визначено індикаторів зменшення масштабів проблеми, що характеризувало б досягнення мети регулювання.

Таким чином, розробником порушено принцип адекватності, оскільки належним чином не обґрунтовано, наскільки така форма державного регулювання відповідає вирішенню існуючої проблеми.

3. У розділі III "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник повинен визначити всі можливі альтернативні способи вирішення існуючої проблеми та оцінити вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них.

Однак розробник при визначенні альтернативних способів досягнення цілей обмежився лише текстовим описом вигод і витрат держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них. При цьому, під час проведення оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання великого і середнього підприємництва окремо кількісно розробником не визначено витрати, які будуть виникати внаслідок запровадження кожного з альтернативних способів, у грошовому еквіваленті відповідно до Додатка 2 до Методики.

В АРВ розробником не наведено жодних розрахунків витрат суб'єктів господарювання, яких вони зазнають як внаслідок впровадження проекту постанови, так і внаслідок застосування альтернативних способів досягнення цілей, що підтверджували б економічну доцільність обраного способу.

Зазначене не дозволить в подальшому об'єктивно оцінити, наскільки обраний розробником спосіб державного втручання відповідає проблемі, що потребує врегулювання, та наскільки його застосування буде ефективним для її вирішення.

4. У зв'язку з неналежним опрацюванням попередніх розділів АРВ, розділ IV "Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей" відсутній, а тому розробником не доведено вибір оптимального альтернативного способу з урахуванням системи бальної оцінки ступеня досягнення визначених цілей, не проаналізовано причини відмови від застосування того чи іншого способу та аргументи на користь обраного, що є порушенням принципу ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів.

5. У розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог. При цьому, розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акта, тобто яким чином будуть діяти норми проекту постанови та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.

6. При заповненні розділу VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" розробником не обраховано витрати органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторного акта згідно з Додатком 3 до Методики, що не дозволяє зробити висновок щодо забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави, та чи витрати держави не є оптимальними і не містять ознак корупційних ризиків.

7. Розділ VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" заповнено з порушенням вимог пункту 10 Методики. Так, розробником не наведено обов'язкових показників результативності регуляторного акта, таких як: розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта; кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта; розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта; рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта.

При цьому показники, які безпосередньо характеризують результативність регуляторного акта, розробником сформульовані некоректно. Відповідно до вимог Методики ці показники повинні бути не описовими, а кількісними та вимірювальними.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду положень проекту постанови та аналізу його регуляторного впливу встановлено, що проект розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики доцільності, адекватності, ефективності та збалансованості, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також вимог Методики проведення аналізу регуляторного впливу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 зі змінами.

Ураховуючи зазначене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:

відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010 і від 1 червня 2011 р. N 869".

Голова Державної регуляторної служби України К. М. Ляпіна