ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.04.2016
По визнання протиправними дій та
зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Прокопенка О. Б., суддів - Волкова О. Ф., Гриціва М. І., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., при секретарі судового засідання - Шатило Р. П. (за участю: позивача - ОСОБА_10, представника Верховної Ради України (далі - ВРУ) - К. О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до ВРУ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У серпні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до ВРУ, в якому просив:
- визнати протиправними дії ВРУ щодо ненаправлення на підпис Президенту України тексту прийнятого ВРУ у третьому читанні за основу та в цілому законопроекту від 23 грудня 2014 року N 1558-1 "Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті" (далі - Законопроект) відповідно до вимог - статті 130 Закону України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України" (далі Закон N 1861-VI, Регламент відповідно);
- зобов'язати ВРУ направити текст прийнятого Верховною Радою України у третьому читанні за основу та в цілому Законопроекту відповідно до вимог статті 130 Закону N 1861-VI на підпис Президенту України.
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що ненаправлення ВРУ зазначеного Законопроекту на підпис Президенту України зачіпає його права та законні інтереси, зокрема позбавляє його можливості виконати кредитні зобов'язання на більш сприятливих умовах, оскільки зі вступом в законну силу Законопроекту існує можливість законно врегулювати суспільні відносини у сфері взаємовідносин між банками та позичальниками.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 жовтня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Рішення мотивовано тим, що заявлений спір, зважаючи на його зміст та юридичну природу, не належить до встановлених законом публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_10 звернувся до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року та передати справу на розгляд до цього самого суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_10, представника ВРУ - К. О. В., колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й направити справу на новий судовий розгляд.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1 - 4).
Зі сказаного випливає, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВРУ. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень ВРУ належить прийняття законів.
Відповідно до частини другої статті 1 Регламенту саме Регламент <...> визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до повноважень ВРУ, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ.
Норми глави 20 Регламенту "Розгляд законопроектів у другому читанні" визначають порядок і послідовність розгляду законопроектів на цій стадії законодавчої процедури. Згідно з ними ВРУ, створені нею з числа народних депутатів України комітети ВРУ, обрані нею Голова ВРУ та його заступники, народні депутати України в порядку і строки, визначені Регламентом, реалізують дії з розгляду законопроектів, які за змістом, способами, прийомами, цілепокладанням і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функції законотворення. Такі дії, зокрема й дії Голови ВРУ, зазначені у заяві в інтерпретації її автора, сутнісно не є (не можуть бути) управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.
У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України правильно визначив, що заявлені вимоги ОСОБА_10 не віднесені до підсудності адміністративних судів, а з огляду на їх зміст мають розглядатися судом, до компетенції якого віднесено їх розгляд.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 вересня 2015 року N 21-2182а15.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О. Б. Прокопенко
Судді:
О. Ф. Волков
М. І. Гриців
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
І. Л. Самсін
О. О. Терлецький