КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
25.11.2014 р.

Справа N 826/12594/14

Про визнання незаконною та скасування
постанови N 1064 від 03.10.2011 р. в окремих частинах

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Мамчура Я. С., суддів - Горяйнова А. М., Желтобрюх І. Л., при секретарі - Гімарі Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року (Постанова N 826/12594/14) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання незаконною та скасування постанови N 1064 від 03.10.2011 р. в частині, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконною та скасування постанови N 1064 від 03.10.2011 р. в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року (Постанова N 826/12594/14) - позов задоволено, а саме: визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України N 1064 від 03.10.2011 р. "Деякі питання організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу" в частині, а саме:

- пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1064 від 03.10.2011 р.;

- п. п. 4 - 23 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1064 від 03.10.2011 р.;

- абз. 4 п. 36 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1064 від 03.10.2011 р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача - Кабінету Міністрів України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, представник третьої особи - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги - Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями п. п. 1, 3, 5, 9, 10 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про нафту і газ" право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу.

Нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про нафту і газ").

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Зокрема, положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 319, ст. 320, ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що обмеження права власності (володіння, користування та розпорядження), зокрема, на нафту, газовий конденсат і газ, можуть встановлюватись лише Конституцією України та/або законом.

Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" підприємства, частка держави у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами (крім обсягів, що використовуються на власні технологічні потреби), а також скрапленого газу - виключно на біржових аукціонах.

Згідно положень ч. 3 ст. 41 Закону України "Про нафту і газ" передбачено, що порядок організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу, визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість для нафти сирої і газового конденсату, а також порядок визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 41 Закону України "Про нафту і газ" визначено певні обмеження, зокрема щодо права розпорядження нафтою сирою і газовим конденсатом власного видобутку, скрапленим газом, а саме, відносно встановлення:

- порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу;

- визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість для нафти сирої і газового конденсату;

- порядку визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення.

При цьому, перелік зазначених вище обмежень, встановлених ст. 41 Закону України "Про нафту і газ", є вичерпним.

Постанова N 1064 прийнята відповідачем на виконання вимог ст. 41 Закону України "Про нафту і газ".

З постанови N 1064 та затвердженого нею Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу , зокрема, з оскаржуваних позивачем їх положень, вбачається, що відповідачем уповноважено Міненерговугілля на проведення конкурсу з визначення бірж, які мають право на організацію та проведення відповідних аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, при цьому, суд звертає увагу, що Конституцією України та/або законом не передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати обмеження в частині визначення конкурсів щодо бірж, для проведення аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу, що не було спростовано представниками відповідача та третьої особи під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Кабінетом Міністрів України було у оскаржуваних положеннях вище вказаної постанови та Порядку протиправно встановлено обмеження права розпорядження нафтою сирою, газовим конденсатом і скрапленим газом шляхом визначення конкурсів щодо бірж, для проведення аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що правовий аналіз положень оскаржуваної постанови N 1064 від 03.10.2011 р. та Порядку свідчить про те, що ними встановлені певні правила конкуренції при здійсненні реалізації власником сирої нафти, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу , що є протиправним, виходячи з наступного.

Частини перша, третя статті 42 Конституції України гарантуючи право на підприємницьку діяльність та захищаючи конкуренцію у підприємницькій діяльності, не виключають можливості обмеження конкуренції, однак містять заборону на неправомірне обмеження конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правила конкуренції визначаються виключно законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що Кабінет Міністрів України, прийнявши оскаржувані положення вище вказаних постанови N 1064 та Порядку, встановивши певні правила конкуренції при здійсненні реалізації власником сирої нафти, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, зокрема, щодо проведення конкурсу з визначення бірж, на яких проводяться біржові аукціони з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг відповідача та третьої не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в газеті "Урядовий кур'єр" N 200 (5329) від 29.10.2014 р. офіційно опубліковано постанову Кабінету Міністрів України N 570 від 16.10.2014 р. "Про організацію та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу", а тому відповідно до статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" вказана постанова набрала чинності.

Як вбачається з тексту оприлюдненої постанови Уряду N 570 від 16.10.2014 року, основною її відмінністю від постанови N 1064 від 03.10.2011 року , яка відповідно до постанови N 570 втратила чинність, є відсутність приписів щодо проведення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України конкурсу з визначення бірж, на яких проводяться біржові аукціони з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, що саме і є предметом спору у даній справі.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року (Постанова N 826/12594/14) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий, суддя: Я. С. Мамчур

Судді:

А. М. Горяйнов

І. Л. Желтобрюх