КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20.11.2014
Справа N 826/10088/13-а
Про визнання нечинною постанови
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Вівдиченко Т. Р., суддів - Бєлової Л. В., Гром Л. М. (за участю секретаря - Стеценко А. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рівненської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року (Постанова N 826/10088/13-а) у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради до Пенсійного фонду України про визнання нечинною постанови, встановив:
Позивач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України про визнання нечинними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили положення абз. 5 п. 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 10 грудня 2012 року N 24-1 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2" та положення абз. 3 п. 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 10 грудня 2012 року N 24-1).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року (Постанова N 826/10088/13-а) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1014/18309, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 грудня 2012 року N 24-1 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2012 року за N 2204/22516, внесено зміни до вищевказаної постанови, зокрема п. 3 викласти в такій редакції: "3. Установити, що:
- облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року N 7-6 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за N 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року N 26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за N 1136/17152;
- відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01 січня 2010 року з типом форми коригуюча або скасовуюча подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника" (абз. 6 п. 1).
На думку позивача, положення абз. 3 п. 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 не відповідає ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До 01 січня 2011 року Пенсійним Фондом України проводилось адміністрування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI.
У зв'язку з необхідністю приведення у відповідність нормативно-правових актів Пенсійного Фонду України, правлінням Пенсійного Фонду України прийнято постанову від 10 грудня 2012 року N 24-1 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2".
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає положення абз. 3 п. 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2 такими, що не відповідають ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Разом з тим, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що норма ст. 58 Конституції України стосується фізичних осіб.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, на які він послався в обґрунтування заявлених позовних вимог, оскільки наведені позивачем доводи спростовуються вищевикладеним.
При цьому, інших норм вищої юридичної сили, яким би не відповідали оскаржувані положення, позивачем не наведено.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року (Постанова N 826/10088/13-а) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя: Т. Р. Вівдиченко
Судді:
Л. В. Бєлова
Л. М. Гром