КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
15.03.2016 р.

Справа N 826/11937/15

Про визнання протиправними та скасування постанов

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Кучми А. Ю., суддів - Аліменка В. О., Безименної Н. В. (за участю секретаря - Козлової І. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до неї - ОСОБА_3, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2015 (Постанова N 826/11937/15) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування постанов, встановила:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування з моменту прийняття постанови "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" N 583 від 03.03.2015, постанови "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води)" N 584 від 03.03.2015, пунктів 114 - 118 частини першої ст. 1 постанови "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" N 1171 від 31.03.2015, "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню N 220 від 26.02.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2015 (Постанова N 826/11937/15) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

16.02.2016 через канцелярію суду подано заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 Дане клопотання, колегією суддів було задоволено.

Також, 22.02.2016 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. У судовому засіданні 25.02.2016 клопотання ОСОБА_4 задоволено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до неї - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 198, п. 4 частини першої ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції розглянуто і вирішено справу неповноважним судом.

Згідно з частиною першою ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України N 715/2014 від 10.09.2014 (надалі - Положення N 715/2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Зокрема, п. 4 Положення N 715/2014 визначено, що НКРЕКП, відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого: бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Окрім цього, відповідно до п. 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.

Виключними повноваженнями щодо формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлення цін (тарифів) на електричну енергію, тарифів на її передачу та постачання наділена саме НКРЕКП. У будь-яких інших органів державної влади такі повноваження відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що НКРЕКП, згідно свого Положення та наданих повноважень, є центральним органом виконавчої влади, а тому дану адміністративну справу мав розглянути суд першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

У зв'язку з недотриманням судом першої інстанції приписів частини першої ст. 24 КАС України, колегія суддів вважає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним судом.

Так, згідно матеріалів справи, Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

- N 220 від 26.02.2015 встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню;

-N 583 від 03.03.2015 встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення;

- N 584 від 03.03.2015 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудинкових (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку теплої і гарячої води";

- N 1171 від 31.03.2015 (пункти 117, 118) встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, зокрема: комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради зі структурою, наведеною в додатку 117 до цієї постанови: з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 719,39 грн./Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 18,20 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 43,86 грн. за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 40,55 грн. за 1 куб. м (з податком на додану вартість); Кузнецовським міським комунальним підприємством зі структурою, наведеною в додатку 118 до цієї постанови: з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 124,43 грн./Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 3,50 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 16,25 грн. за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 15,49 грн. за 1 куб. м (з податком на додану вартість).

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що постанови НКРЕКП N 220 від 26.02.2015, N 583 від 03.03.2015, N 584 від 31.03.2015, N 1171 від 31.03.2015 є регуляторними актами, які прийняті з порушенням порядку прийняття рішень органами державної влади, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України N 1160-IV від 11.09.2003 "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Оскаржуваними постановами регулюються відносини щодо оплати за поставлений товар між юридичними особами (електро-, газо-, теплопостачальна організація) та фізичними особами (населенням), тобто не між суб'єктами господарювання.

Комісія дійсно є регуляторним органом, проте це не є беззаперечною підставою вважати, що всі нормативно-правові акти, чи акти ненормативного характеру, що приймаються НКРЕКП в межах наданих повноважень, є регуляторними.

При цьому згідно ст. 3 Закону України N 1160-IV від 11.09.2003 дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям, зокрема актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає посилання апелянта на не дотримання Комісією при прийнятті спірних постанов НКРЕКП процедури, визначеної Законом України N 1160-IV від 11.09.2003, як на підставу їх протиправності, не ґрунтуються на вимогам чинного законодавства України.

Посилаючись на зміст частин другої та четвертої ст. 11 Закону України "Про природні монополії", апелянтом зазначено, що вказані норми Закону не передбачають такої посадової особи як Виконуючий обов'язки Голови та відповідних його повноважень, а, відтак, повноваження на підписання відповідних рішень НКРЕКП належить виключно Голові, а не виконуючому обов'язки Голови.

Апелянт, особа, яка приєдналась до апеляційної скарги та третя особа вважають, що оскаржувані постанови НКРЕКП підписані неуповноваженою особою.

Так відповідно до пп. 4 п. 10 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України N 715/2014 від 10.09.2014, рішення НКРЕКП підписує Голова.

Відповідно до п. 9 вказаного Положення "НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі Голови та шести членів. Голова, члени НКРЕКП призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу". В день створення НКРЕКП Президент України призначив Голову та 6 членів комісії відповідними Указами.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України N 969/2014 від 30.12.2014 "Про тимчасове виконання обов'язків Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено: "Призначити Вовка Дмитра Володимировича тимчасово виконуючим обов'язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (за згодою)".

Тобто, В. Д. В. на підставі Указу Президента України виконує функції Голови Національної комісії до закінчення строку на який його призначено тимчасово виконуючим обов'язки Голови.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що В. Д. В., на підставі Указу Президента України N 969/2014 від 30.12.2014, на час прийняття спірних постанов НКРЕКП, був наділений, у спосіб визначений законом, повноваженнями Голови Національної комісії та мав право підписувати оскаржувані постанови.

Згідно ст. 11 Закону України "Про електроенергетику" N 575/97-ВР від 16.10.97 органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 12 Закону України "Про електроенергетику" N 575/97-ВР від 16.10.97 визначено основні завдання та повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" N 2467-VI від 08.07.2010 державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належить забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.

Згідно частини п'ятої ст. 10 Закону України N 2467-VI від 08.07.2010 "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до ст. 2 Закону України N 2479-VI від 09.07.2010 "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 6 Закону України N 2479-VI від 09.07.2010 "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, серед яких: Комісія бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до частини першої Закону України N 2479-VI від 09.07.2010 "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.

Закон України N 2467-VI від 08.07.2010 "Про засади функціонування ринку природного газу" не визначає конкретну (власну) назву органу, який має право забезпечувати проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, а лише вказує на його правову форму. Зазначений Закон визначає, що такими повноваженнями наділений орган, який створений у формі національної комісії, а не будь-якій іншій формі (міністерство, департамент, відомство, служба, тощо) та вказує на сферу діяльності такого органу (сфера енергетики). Разом з тим, Закон не передбачає, що повноваження такого органу обмежуються виключно сферою енергетики та не можуть поширюватись й на інші сфери правовідносин, у тому числі щодо комунальних послуг.

Також слід звернути увагу, що відповідно до Правил сучасного українського правопису власні назви пишуться з великої літери. Натомість у Законі України N 2467-VI від 08.07.2010 "Про засади функціонування ринку природного газу" словосполучення "національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" зазначене з малої літери.

Крім того, згідно з правилами нормотворчої техніки у законах України визначаються лише родові ознаки суб'єктів владних повноважень, порядок їх створення і сфера повноваження без зазначення власних назв. Власні назви таких суб'єктів владних повноважень визначаються у розпорядчих документах про їх створення.

Відповідно до ст. 11 Закону України N 1682-III від 20.04.2000 "Про природні монополії" національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Оскільки, відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого Указом Президента України N 715/2014 від 10.09.2014, НКРЕКП визначена органом державного регулювання діяльності як у сфері енергетики так і у сфері комунальних послуг, тому повноваження, надані законами державному органу, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, стосуються саме НКРЕКП.

Тобто твердження, що НКРЕКП не наділена повноваженнями приймати оскаржувані постанови є необґрунтованими та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів вважає, що постанови НКРЕКП N 220 від 26.02.2015, N 583 від 03.03.2015, N 584 від 03.03.2015, N 1171 від 31.03.2015 прийняті в межах повноважень, визначених законом України N 1682-III від 20.04.2000 "Про природні монополії", Законом України "Про електроенергетику" N 575/97-ВР від 16.10.97, Законом України N 2467-VI від 08.07.2010 "Про засади функціонування ринку природного газу", Законом України N 2479-VI від 09.07.2010 "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та Указу Президента України N 715/2014 від 10.09.2014.

Згідно пояснень відповідача, 27.08.2014 указами Президента України N 692 та N 693 були ліквідовані Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, що діяли на підставі положень затверджених указами Президента України N 1059 та N 1073 від 23.11.2011.

Натомість, указами Президента України N 694 від 27.08.2014 та N 715 від 10.09.2014 створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та затверджено Положення про неї.

Відповідачем, звернуто увагу суду на те, що завдання та функції ліквідованих комісій (НКРЕ і Нацкомпослуг), є ідентичними до завдань і функцій, покладених на новостворену НКРЕКП.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ст. 171-1 КАС України передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідно до частини другої ст. 171-1 КАС України акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Розподіл таких справ між суддями Вищого адміністративного суду України здійснюється без урахування спеціалізації суддів.

Адміністративні справи щодо законності указів і розпоряджень Президента України вирішуються Вищим адміністративним судом України.

Між тим дії Президента України щодо законності утворення такої комісії, а також прийняття Положення про неї не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, на час розгляду даної справи Указ Президента України N 694 від 27.08.2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Указ Президента України N 715 від 10.09.2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" не скасовані.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п. 9 Положення НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі Голови та шести членів. НКРЕКП є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Згідно п. 10 Положення Голова НКРЕКП: скликає і проводить засідання НКРЕКП, вносить питання для розгляду на її засіданнях, підписує протокол засідань та рішення НКРЕКП, затверджує порядок денний засідання НКРЕКП.

Відповідно до п. 12 Положення Рішення НКРЕКП вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу НКРЕКП. Голова, члени НКРЕКП мають по одному голосу кожний.

Згідно п. 13 Положення Рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

З огляду на викладене, рішення є прийнятим саме за умови голосування за таке рішення більшістю від загального кількісного складу НКРЕКП.

Порядок організації діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг пов'язаної із здійсненням її повноважень встановлено Регламентом, затвердженим наказом НКРЕКП N 3 від 17.09.2014 (далі - Регламент).

Відповідно до п. 4.1 Регламенту основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими.

Згідно п. 4.9, 4.10, 4.17 - 4.20 Регламенту розгляд питань та прийняття рішень проводиться Комісією колегіально.

Рішення приймаються тільки тими членами Комісії, які беруть участь у розгляді питання на засіданні Комісії.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутня більшість від загального складу Комісії.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу Комісії.

Рішення вважається не прийнятим, якщо воно не набрало необхідної кількості голосів, зокрема, при рівному розподілі голосів "за" й "проти".

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Регламенту засідання Комісії протоколюються. Ведення протоколу засідання Комісії здійснює секретар засідання.

Протокол засідання Комісії підписує головуючий та секретар. Візують протокол члени Комісії, які брали участь у засіданні, а також керівники структурних підрозділів, які були доповідачами на засіданні.

Відповідно до п. 6.6 Регламенту рішення, прийняті на засіданні, оформлюються постановами або розпорядженнями протягом трьох робочих днів після закінчення засідання.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2015 на офіційному веб-сайті НКРЕКП опубліковано повідомлення про розгляд 03.03.2015 на відкритому засідання НКРЕКП питання прийняття оскаржуваних постанов щодо встановлення тарифів.

Відповідно до протоколів відкритого засідання НКРЕКП за прийняття рішення проголосувало п'ять із п'яти присутніх на засіданні членів НКРЕКП.

Оскаржені постанови пройшли експертизу та зареєстровані Міністерством юстиції України та опубліковані в Офіційному віснику України.

З огляду на викладене, оскаржені постанови прийнято уповноваженою особою відповідно до згадуваних норм Положення та Регламенту.

В апеляційній скарзі апелянтом також зазначено про те, що під час прийняття спірних постанов було порушено порядок реєстрації нормативно-правового акту, однак, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 731 від 28.12.92, державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення.

Пунктом 2 Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Проте дії Міністерства юстиції України щодо законності реєстрації нормативно-правового акту не є предметом розгляду даної справи.

До того ж згідно із пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 731 від 28.12.92, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

При цьому постанова N 584 від 03.03.2015 має персоніфікований характер та поширюється лише на суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

Таким чином, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки відповідач діяв в межах наданих повноважень, у встановлений законом спосіб і з дотриманням приписів ст. 19 Конституції України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто і вирішено справу неповноважним судом, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та особи, яка приєдналась до неї - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2015 (Постанова N 826/11937/15) скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 21.03.2016.

Головуючий, суддя А. Ю. Кучма

Судді:

Н. В. Безименна

В. О. Аліменко