Постанова : Про зобов'язання Верховної Ради України протягом двох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду оприлюднити на офіційному веб-сайті Верховної Ради України електронну петицію щодо внесення змін до Конституції України, виклавши

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
25.01.2016 р. N П800/495/15

Про зобов'язання Верховної Ради України протягом двох робочих днів
з дня набрання законної сили рішенням суду оприлюднити на офіційному
веб-сайті Верховної Ради України електронну петицію щодо внесення
змін до Конституції України, виклавши статтю 74 у такій редакції:
"Референдум не допускається щодо законопроектів з питань
податків, бюджету, амністії, запобігання та протидії дискримінації,
забезпечення рівності кожного перед законом у правах,
свободах, можливостях та повазі до людської гідності"

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Голяшкін О. В. (доповідач), судді: Донець О. Є., Логвиненко А. О., Мороз Л. Л., Мороз В. Ф., секретар судового засідання - Загородня М. О., за участю: позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Л. А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_4 до Верховної Ради України про зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просить зобов'язати Верховну Раду України вчинити певні дії, а саме: протягом двох робочих днів з дня набрання законної сили рішення суду оприлюднити на офіційному веб-сайті Верховної Ради України електронну петицію, автором (ініціатором) якої є ОСОБА_4, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, суть звернення - назва петиції "ІНФОРМАЦІЯ_2", текст петиції: "Пропоную Верховній Раді України внести зміни до Конституції України, виклавши статтю 74 у такій редакції: "Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету, амністії, запобігання та протидії дискримінації, забезпечення рівності кожного перед законом у правах, свободах, можливостях та повазі до людської гідності". Відповідно до чинної редакції статті 74 Конституції України референдум не допускається лише з питань податків, бюджету та амністії.

Заборонити виносити на референдум питання ущемлення гідності та прав людини необхідно з наступних причин. Відповідно до преамбули Загальної декларації прав людини, яка є частиною законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення. На жаль, у країнах посткомуністичної Європи сформувалися еліти правових нігілістів, які не визнають за кожного людиною природних прав і гідності, будучи глибоко переконані, що фундаментом правової системи нації мають бути привілеї та вседозволеність еліти. Агресивна жадібність таких еліт не зустрічає належного опору народу, оскільки всьому населенню з дитинства промивають мізки, нав'язуючи через системи освіти та засоби масової інформації патерналістське бачення "нормальності" ущемлення прав кожного заради нав'язування привілеї еліти. Таким чином, формується маріонеткова громадська думка на підтримку правового нігілізму еліт, яка надалі "легалізується" на референдумах. Природні права ті гідність кожної людини не можна відібрати, хоче того зверхня еліта чи ні. Люди рівні перед природою і перед будь-яким природним законом, а якщо тиранія приймає інші закони, рано чи пізно люди повстають проти тиранії та її примусової несправедливості. Щоб цього не відбулося, треба визнавати реальність прав людини і приводити законодавство у відповідність до реальності, а не гратися у популістську гру "давайте всі проголосуємо, хто хоче бути ситим рабом". Будь-які референдуми з питань "узаконення" нерівності людей мало чим відрізняються від шахрайства. Адже політичний режим, який воює проти прав людини, є тиранією, нелегітимною за визначенням. Імітаційні референдуми допоможуть йому стати "демократичнішим" не більше, ніж мертвому припарки. Не можна дозволити жодній еліті розкіш почуватися вище за інших громадян і підтягувати "агресивно-слухняну більшість" рабів та лакеїв на шахрайські "референдуми" за ущемлення гідності та прав людини. Надто дорого обходяться народам такі розкоші.

Відповідно до статей 1, 23-1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звертатися до органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків із пропозиціями. Тому дана пропозиція внести зміни до статей 74 Конституції України адресується Верховній Раді України, яка має повноваження вносити зміни до Конституції України згідно із статтею 85 Конституції України".

В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на положення Закону України "Про звернення громадян", зазначає про безпідставність та необґрунтованість відмови Верховної Ради України у оприлюдненні його електронної петиції, яка оформлена належним чином та подана у встановленому порядку, містить правомірні пропозиції у межах компетенції Верховної ради України і обґрунтування цих пропозицій, які він має право вільно виражати. Вказує про обов'язок Верховної Ради України оприлюднити електронну петицію на офіційному веб-сайті протягом двох робочих днів з дня надсилання її автором (ініціатором) у разі оформлення належним чином і подання у встановленому порядку.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач - Верховна Рада України - просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача у поданих запереченнях та в судовому засіданні зазначив про невідповідність викладених позивачем у петиції пропозицій положенням ст. 157 Конституції України, ч. 3 ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян", а також вказує про неврахування позивачем особливостей правового статусу відповідача та повноважень, віднесених до його відання, оскільки фактично предметом позовних вимог є оскарження дій не Верховної Ради України як законодавчого органу влади, а дій Апарату Верховної Ради України, до повноважень якого парламентом делеговано здійснення допоміжної діяльності.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 шляхом заповнення спеціальної форми на веб-сайті Верховної Ради України розмістив текст електронної петиції під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2".

22 грудня 2015 року Апаратом Верховної Ради України у відповіді на петицію повідомлено позивача, що ініційоване ним електронне повідомлення не може бути оприлюднене, оскільки його зміст не відповідає вимогам, визначеним законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" електронна петиція є особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування, подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 231 цього Закону.

Як передбачено ч. ч. 1 - 7 ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім'я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об'єднання, що здійснює збір підписів, обов'язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.

Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції.

Для створення електронної петиції до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування її автор (ініціатор) заповнює спеціальну форму на офіційному веб-сайті органу, якому вона адресована, або веб-сайті громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, та розміщує текст електронної петиції.

Електронна петиція оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, протягом двох робочих днів з дня надсилання її автором (ініціатором).

У разі невідповідності електронної петиції встановленим вимогам оприлюднення такої петиції не здійснюється, про що повідомляється автору (ініціатору) не пізніше строку, встановленого для оприлюднення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада України є представницьким органом державної влади України, має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на її засіданнях під час сесій і визначені у ст. 85 Конституції України. Так, зокрема, до повноважень Верховної Ради України належать: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції; призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; прийняття Регламенту Верховної Ради України; здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року N 2453-VI, організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради. Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Положення про структурний підрозділ Апарату Верховної Ради затверджується Головою Верховної Ради України.

Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року N 769 (у редакції розпорядження від 20 листопада 2014 року N 734) (п. п. 1, 5 розділу I), Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України; Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

До повноважень Апарату Верховної Ради України у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України, відповідно до п. п. 20, 21 п. 7 Положення, віднесено організацію прийому громадян, розгляд поданих ними до Верховної ради України та її органів пропозицій, заяв і скарг, вивчення та узагальнення питань, порушених громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення, організаційне забезпечення виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації", а у сфері інформаційного та комп'ютерно-технологічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, відповідно до пп. 6 п. 9 Положення, - забезпечення функціонування офіційного веб-сайту Верховної Ради України, оприлюднення на ньому інформації, передбаченої Законом України "Про доступ до публічної інформації" та іншими законодавчими актами.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 28 жовтня 2015 року N 1494 "Про деякі питання організації роботи Апарату Верховної Ради України з реєстрації та супроводження електронних петицій, адресованих Верховній Раді України", з метою забезпечення реалізації положень ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян" та глави 36-1 Регламенту Верховної Ради України, на структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України покладено забезпечення реєстрації та супроводження електронних петицій, адресованих Верховній Раді України, зокрема відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України доручено забезпечення: перевірки ініційованого електронного повідомлення на відповідність вимогам до електронної петиції, визначених законом; оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (система "Електронні петиції") електронної петиції, дати початку збору підписів на її підтримку, інформації про початок розгляду електронної петиції; повідомлення автора (ініціатора) електронного повідомлення про невідповідність поданого звернення вимогам закону; реєстрацію, супроводження та оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (система "Електронні петиції") електронної петиції, збір підписів на підтримку якої здійснювався через веб-сайт громадського об'єднання; направлення Голові Верховної Ради України електронної петиції, яка підлягає розгляду відповідно до передбаченого главою 36-1 Регламенту Верховної Ради України порядку; ведення бази даних електронних петицій.

З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону вбачається, що спірні відносини виникли не за участю Верховної Ради України як колегіального органу, а за участю Апарату Верховної Ради України як окремого органу державної влади та самостійного суб'єкта владних повноважень, дії (бездіяльність) якого, відповідно до правил предметної підсудності адміністративних справ, встановлених ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають оскарженню до окружного адміністративного суду.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України не може замінити відповідача належним відповідачем, так як це потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З огляду на те, що ОСОБА_4 не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги саме до Верховної Ради України, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 18, 159 - 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанова набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

Судді: