ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ
22.02.2016 N 415/10/10-36-15-04-23

Щодо справляння плати за землю платниками єдиного податку

Головне управління ДФС у Київській області розглянуло лист щодо справляння плати за землю платниками єдиного податку та повідомляє.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 N 2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - розділом ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI (зі змінами і доповненнями, далі - Податковий кодекс).

Статтею 206 Земельного кодексу визначено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.п. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу - земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Обов’язок зі сплати плати за землю виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст.287 Податкового кодексу).

Тобто платником плати за землю є суб’єкт господарювання, за яким зареєстровано право власності або користування земельною ділянкою.

Згідно ст.116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Справляння спрощеної системи оподаткування регулюється розділом ХІV Податкового кодексу.

В пункті 297.1 ст.297 Податкового кодексу наведений перелік податків і зборів, від нарахування, сплати та подання податкової звітності яких звільняється юридичні особи платники єдиного податку. Зокрема, юридичні особи - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податковий кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи не сплачуватиме земельний податок за земельну ділянку, яка використовується ним для здійснення господарської діяльності, але нестиме обов’язок зі сплати земельного податку, якщо земельна ділянка для провадження господарської діяльності ним не використовується.

Заступник начальника О.М. Форосенко