ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
20.11.2015 N 826/12316/15
Про визнання незаконною та нечинною постанови
N 367 від 04.06.2015
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Мазур А. С., суддів - Кротюка О. В., Літвінової А. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та нечинною постанови N 367 від 04.06.2015 в частині, встановив:
Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду України з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України N 367 від 04.06.2015 р. "Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї" в частині:
п. 1 в частині, яка передбачає, що цей Порядок поширюється на громадян України відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України";
п. 3 в частині, яка передбачає, що в'їзд на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї здійснюється для громадян України - за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", а громадян України, що не досягли 16-річного віку, - з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 р. N 57 (ЗП України, 1995 р., N 4, ст. 92);
п. 38 в частині, яка передбачає можливість відмови у в'їзді на тимчасово окуповану територію у випадках, коли 1) особа подала підроблений чи зіпсований документ, а також якщо її документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; 2) у базі даних Держприкордонслужби є інформація про заборону особі виїзду з України; 3) у паспортному документі іноземця або особи без громадянства відсутня відмітка про перетинання державного кордону або в них відсутня імміграційна картка; 5) в'їзд іноземця або особи без громадянства на тимчасово окуповану територію України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки; 6) іноземець або особа без громадянства не змогли підтвердити мету свого в'їзду на тимчасово окуповану територію України; 7) особа порушила умови та порядок проходження контролю під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах; 8) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт; 9) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на тимчасово окупованій території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт;
п. 39 в частині, яка передбачає можливість відмови у виїзді з тимчасово окупованої території у випадках, коли 1) іноземець або особа без громадянства подали підроблений чи зіпсований документ, а також якщо документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; 2) у базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону в'їзду до України іноземцю або особі без громадянства; 3) виїзд іноземця або особи без громадянства з тимчасово окупованої території України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки, загрожує охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб; 5) особа порушила умови та порядок проходження контролю під час виїзду з тимчасово окупованої території України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах; 6) іноземець або особа без громадянства в'їхали на тимчасово окуповану територію України не через контрольний пункт; 7) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на тимчасово окупованій території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт.
У судовому засіданні 10.11.2015 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків
04.06.2015 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 367 від 04.06.2015 р. "Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї", згідно якої вказаний Порядок затверджено відповідно до пп. 1 і 4 пункту 12.6 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та аб. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Зокрема, згідно п. 1
Цей Порядок регулює питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони "Крим" під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", а також іноземців та осіб без громадянства - з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
В'їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти:
іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС;
громадян України - за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", а громадян України, що не досягли 16-річного віку, - з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 (ЗП України, 1995 р., N 4, ст. 92);
Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників;
Уповноважені посадові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють у в'їзді на тимчасово окуповану територію України у разі, коли:
1) особа подала підроблений чи зіпсований документ, а також якщо її документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
2) у базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону особі виїзду з України;
3) у паспортному документі іноземця або особи без громадянства відсутня відмітка про перетинання державного кордону або в них відсутня імміграційна картка;
4) у іноземця або особи без громадянства відсутній спеціальний дозвіл або закінчився строк дії такого дозволу;
5) в'їзд іноземця або особи без громадянства на тимчасово окуповану територію України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки;
6) іноземець або особа без громадянства не змогли підтвердити мету свого в'їзду на тимчасово окуповану територію України;
7) особа порушила умови та порядок проходження контролю під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах;
8) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт;
9) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на тимчасово окупованій території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт;
Уповноважені посадові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють у виїзді з тимчасово окупованої території України в разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства подали підроблений чи зіпсований документ, а також якщо документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
2) у базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону в'їзду до України іноземцю або особі без громадянства;
3) виїзд іноземця або особи без громадянства з тимчасово окупованої території України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки, загрожує охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб;
4) в іноземця або особи без громадянства відсутній спеціальний дозвіл;
5) особа порушила умови та порядок проходження контролю під час виїзду з тимчасово окупованої території України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах;
6) іноземець або особа без громадянства в'їхали на тимчасово окуповану територію України не через контрольний пункт;
7) іноземець або особа без громадянства під час попереднього перебування на тимчасово окупованій території України здійснили виїзд із неї не через контрольний пункт.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. N 722 "Про внесення змін до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї" п. 3 Порядку викладено у такій редакції:
В'їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти:
іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області;
громадян України - за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
В'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 (ЗП України, 1995 р., N 4, ст. 92; 2010 р., N 65, ст. 2239).
Позивачі - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - вважають вказані положення Порядку незаконними з таких підстав.
ОСОБА_2 є іноземною громадянкою, координатором польової роботи Кримської польової місії - правозахисної ініціативи, спрямованої на проведення моніторингу дотримання прав людини на тимчасово окупованій території України - в АР Крим та м. Севастополі, і за характером роботи має здійснювати подорожі до Криму.
Інші позивачі мають зареєстроване місце проживання у Криму, там перебуває належне їм майно, тому також мають необхідність систематично подорожувати до Криму.
Позивачі зазначають, що оскаржувані положення Порядку суперечать ст. ст. 19, 26, 33 Конституції України, ст. 2 протоколу N 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", згідно яких передбачено, що обмеження свободи пересування можливе лише на підставі закону.
З посиланням на закони України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позивачі зазначають, що ними передбачено прийняття Кабінетом Міністрів України лише Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї іноземців та осіб без громадянства, тоді як оскаржувані положення п. п. 1, 3 Порядку поширюються і на громадян України, тобто, обмежують свободу їх пересування у спосіб, не передбачений законами України.
П. п. 38, 39 Порядку обмежують свободу пересування громадян України в межах держави у спосіб, не передбачений законами України.
Щодо обмеження свободи пересування іноземців та осіб без громадянства оскаржуваними положеннями Порядку позивачі зазначають, що єдиним законодавчо передбаченим обмеженням є обов'язок отримувати спеціальний дозвіл для в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
В той же час п. 38, 39 Порядку містять додаткові обмеження щодо вказаної категорії осіб, що є порушенням вимог Закону.
Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Проект оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України розроблено Адміністрацією Держприкоронслужби відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", доручень Прем'єр-міністра України від 07.05.2014 р. N 16143/1/1-14 та Кабінету Міністрів України від 08.05.2014 р. N 16143/2/1-14, прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України згідно ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
За таких обставин позиція позивачів щодо перевищення повноважень та порушення ст. 19 Конституції України Кабінетом Міністрів України є необґрунтованою.
Вимога пред'являти будь-який документ, який визначений ст. 5 Закону України "Про громадянство України" або ст. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" згідно п. 3 оскаржуваного Порядку не суперечить нормам Закону України "Про державний кордон України", тому вказана норма не є обмеженням свободи пересування громадян України.
Зокрема, відповідач посилається на п. 3.4 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", ч. 1 ст. 329 Митного кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний кордон України".
Відповідач посилається на положення ст. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", згідно якої свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на тимчасово окупованих територіях.
Процедура ідентифікації особи (в тому числі, пред'явлення документу, що посвідчує особу) не означає заборону вільного відвідування певних територій, а також заборону вільного переміщення по території України громадян України, а також іноземцям та особами без громадянства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
В даному випадку позивачами оскаржено нормативно-правовий акт, яким врегульовано питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони "Крим" під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, тобто, питання, що потенційно можуть стосуватися кожного громадянина України, включаючи, але не обмежуючись особами, які мають майно або родичів на території АР Крим.
Згідно наявних у справі матеріалів позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 мають зареєстроване місце проживання на території АР Крим (м. Севастополь) згідно нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 від 16.06.2015 р. (реєстр. N 453), тобто, є підстави для висновку про наявність у вказаних осіб майна на території АР Крим.
Позивач ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації згідно цієї ж довіреності; доказів того, що вказана особа є координатором польової роботи Кримської польової місії - правозахисної ініціативи, спрямованої на проведення моніторингу дотримання прав людини на тимчасово окупованій території України суду не надано.
З огляду на вищевикладене та поширення оскаржуваного нормативно-правового акту на невизначене коло осіб, суд вважає наявність у позивачів права на звернення до суду в даному випадку.
Згідно ч. 1 ст. 171 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): актів Кабінету Міністрів України.
Таким чином, оцінка відповідності оскаржуваного нормативно-правового акту на відповідність ст. ст. 26, 33 Конституції України відноситься до компетенції Конституційного Суду України, і в цій частині обґрунтування позовних вимог не розглядаються судом.
Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 2 протоколу N 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод -
1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
3. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
4. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Вказаними положеннями Конвенції передбачено можливість запровадження обмежень вільного пересування на території держави виключно законами, якщо це є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також Конвенція передбачає можливість встановлення законами певних обмежень у певних місцевостях.
Відповідні обмеження передбачені Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а саме:
громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом (ст. 2);
свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено, зокрема, у прикордонній смузі; на тимчасово окупованих територіях.
Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом (ст. 12).
Згідно ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно, свобода пересування обмежена на тимчасово окупованій території як для громадян України, так і для іноземців та осіб без громадянства спеціальними Законами України, що відповідає ст. 2 протоколу N 4 Конвенції.
Такими спеціальними законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".
Згідно ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
В'їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, вказаним спеціальним законом України передбачено такі обмеження в'їзду на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї для громадян України - перетин через кордону контрольні пункти та пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; для іноземців та осіб без громадянства - перетин кордону через контрольні пункти та наявність спеціального дозволу.
Згідно пп. 1 і 4 п. 12.6 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" під час тимчасової окупації фізична особа може перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" з урахуванням того, що: 1) порядок перетину фізичними особами адміністративного кордону ВЕЗ "Крим" встановлюється з урахуванням Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; 4) на адміністративному кордоні ВЕЗ "Крим" запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.
Вказаний Закон України містить відсильну норму на Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та містить додаткове обмеження свободи пересування у вигляді запровадження тимчасового прикордонного контролю.
Оскаржуваний Порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду ухвалено Кабінетом Міністрів України на виконання двох вказаних спеціальних Законів України, про що зазначено в преамбулі постанови Кабінету Міністрів України N 367 від 04.06.2015 р.
При чому поширення дії Порядку не лише на іноземців та осіб без громадянства, а й на громадян України не є порушенням ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", як про це зазначають позивачі, оскільки двома вказаними спеціальними законами України передбачено обмеження права пересування не лише іноземців та осіб без громадянства, а й громадян України.
За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України N 367 від 04.06.2015 р. "Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї" в частині п. 1 - цей Порядок поширюється на громадян України відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".
Оскаржуваний п. 3 Порядку як в первісній редакції, так і в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. N 722, встановлює обмеження в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї для громадян України - за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", а громадян України, що не досягли 16-річного віку, - з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 р. N 57 (ЗП України, 1995 р., N 4, ст. 92).
Вказане положення не містить додаткових обмежень у порівнянні зі ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" - громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а лише деталізує вказане законодавче обмеження свободи пересування з посиланням на конкретну законодавчу базу, яка визначає документи, що підтверджують громадянство України.
За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими висновок позивачів про незаконність п. 3 Порядку та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
П. 38, 39 Порядку містять підстави для відмови у в'їзді на тимчасово окуповану територію України та у виїзді з тимчасово окупованої території України, що визначаються уповноваженими особами підрозділу охорони державного кордону. Тобто, запровадження вказаних положень пов'язане з обмеженнями у пересуванні у зв'язку з запровадженням тимчасового прикордонного контролю згідно пп. 4 п. 12.6 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", що також відповідає ст. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Запровадження тимчасового прикордонного контролю означає вжиття державою заходів прикордонного контролю, передбачених чинним законодавством.
Зокрема, згідно Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" -
митні формальності, пов'язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України (п. 3.4 ст. 3);
на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", поширюється дія розділу XII Митного кодексу України з урахуванням положень статті 9 цього Закону щодо переміщення валютних цінностей (п. 7.1 ст. 7);
Громадяни України під час перетину адміністративного кордону ВЕЗ "Крим", керуючись нормами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", мають право: а) перетнути адміністративний кордон між ВЕЗ "Крим" та іншою територією України за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"; б) перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" із-за меж (за межі) державного кордону України за умови пред'явлення будь-якого документа, визначеного статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (п. 7.3 ст. 7);
Іноземні громадяни та особи без громадянства при перетині адміністративного кордону ВЕЗ "Крим" керуються нормами Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням того, що вони: а) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" за умови пред'явлення належного паспортного документа іноземця, визначеного пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", або посвідки на тимчасове проживання, визначеної пунктом 18 статті 1 (за наявності підстав, визначених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 зазначеного Закону; б) у разі порушення правил перетину адміністративного кордону ВЕЗ "Крим" - підпадають під дію статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; в) мають право перетнути адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" у випадках та за процедурою, передбаченими Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про статус біженців 1951 року (п. 7.4 ст. 7).
Згідно змісту п. п. 38, 39 Порядку обмеження, передбачені п. п. 1, 2 та 7 п. 38 та пп. 5 п. 39 Порядку стосуються громадян України, тоді як інші підстави пп. 38, 39 Порядку стосуються іноземців та осіб без громадянства.
Зміст пп. 1, 2 та 7 п. 38 та пп. 5 п. 39 Порядку (особа подала підроблений чи зіпсований документ, а також якщо її документи недійсні чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; у базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону особі виїзду з України; особа порушила умови та порядок проходження контролю під час в'їзду на тимчасово окуповану територію України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних розпоряджень чи вимог уповноважених службових осіб контрольних органів і служб, що здійснюють державний контроль у контрольних пунктах) свідчить про те, що вказані обмеження відповідають Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", а також Правилам перетинання державного кордону громадянами України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 р. N 57, прийнятим на виконання вказаного Закону.
Що стосується іноземців та осіб без громадянства, то передбачені підстави для обмеження пересування у п. п. 38, 39 Порядку відповідають змісту ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
За таких обставин посилання позивачів на запровадження оскаржуваним Порядком додаткових обмежень пересування, не передбачених законами України, не відповідає дійсності, оскільки оскаржуваний Порядок містить обмеження свободи пресування громадян України, іноземців та осіб без громадянства, передбачені законами України.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про перевищення Кабінетом Міністрів України як суб'єктом владних повноважень своєї компетенції під час прийняття оскаржуваної постанови N 367 від 04.06.2015 р. "Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї", що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України, суд постановив:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А. С. Мазур
Судді:
О. В. Кротюк
А. В. Літвінова