ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
02.11.2015 N 826/4199/15
Про визнання протиправним
та скасування постанови
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Кротюка О. В., суддів - Літвінової А. В.Ю, Мазур А. С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра Я. А. П. про визнання протиправним та скасування постанови.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України та Прем'єр-міністра України Я. А. П.
Позивач просить суд:
1. Визнати дії прем'єр міністра України Я. А. П. по внесенню змін, що вносяться до постанови КМУ N 869 від 01.06.2011, затверджених постановою КМУ N 532 від 01.10.2014 "Про внесення змін до постанови КМУ від 01.06.2011 р. N 869" до пункту 79 постанови КМУ N 869 від 01.06.2011 нового абзацу, після абзацу 9 протиправними;
2. Визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили і нечинним з моменту прийняття п. 4 ч. 2 змін, що вносяться до постанови КМУ N 869 від 01.06.2011, затверджених постановою КМУ N 532 від 01.10.2014 "Про внесення змін до постанови КМУ від 01.06.2011 р. N 869";
3. Визнати незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 4 ч. 2 змін, що вносяться до постанови КМУ N 869 від 01.06.2011, затверджених постановою КМУ N 532 від 01.10.2014 "Про внесення змін до постанови КМУ від 01.06.2011 р. N 869".
4. У разі задоволення позову - зобов'язати КМУ негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати в газеті резолютивну частину постанови.
5. В порядку, встановленому ст. 267 КАС України, встановити судовий контроль виконання судового рішення, (зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення)
Представник відповідачів заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015 в задоволені клопотання про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 відмовлено.
В порядку ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 1 жовтня 2014 р. N 532 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869". Вказаною постановою пункт 79 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869), після абзацу дев'ятого доповнено новим абзацом у відповідності до якого було встановлено, що до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом таких послуг, а саме, зокрема, витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку гарячої води (далі - оскаржуваний пункт).
Позивач заперечує проти вказаних положень підзаконного нормативно-правового акта з тих підстав, що останні не відповідають нормам акта вищої юридичної сили - Закону "Про метрологію та метрологічну діяльність" (N 113/98-ВР від 11.02.98, далі - Закон), саме положенням ч. 3 ст. 28 Закону у відповідності до якої періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Відтак, окрім того, вважає дії Прем'єр-міністра України Я. А. П. щодо внесення таких змін протиправними.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 3 ст. 28 Закону "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Аналіз вказаної норми закону дає суду підстави дійти таких висновків.
Частина 3 ст. 28 Закону дійсно визначає, що періодична повірка, обслуговування та ремонт здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Проте, останнім не визначено джерела з яких відповідне підприємство повинно компенсувати такі витрати. Тобто, чи за рахунок власного прибутку, чи за рахунок собівартості послуги шляхом включення її до тарифу з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Зміст норми цієї статті Закону дає підстави суду дійти до висновку, що тягар на обслуговування засобів вимірювальної техніки покладено не на споживача, а на підприємств і організацій, які надають послуги. Однак, вказане не означає, що споживач в такому разі звільнений законом від відшкодування витрат, які були понесені підприємствами та організаціями, які надали такому споживачу послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, або встановлення законом заборони включення суб'єктом господарювання таких витрат у собівартість послуг.
Відтак положення оскаржуваного пункту не протирічать нормі ч. 3 ст. 28 Закону, оскільки визначають елементи, що включаються до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води, зокрема витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку гарячої води.
В той же час, позовні вимоги до Прем'єр-міністра України Я. А. П. суд відхиляє з огляду на таке.
Статтями 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності, керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 N 794-VII (далі - Закон N 794-VII).
В той же час у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
З вказаного слідує, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.
Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави відмітити, що з огляду на те, що зміни вносяться до акта саме Кабінету Міністрів України (суб'єктом владних повноважень), останні можуть бути вчинені лише Кабінетом Міністрів України, а не одноособово Прем'єр-міністром України, який їх лише підписує, як посадова особа Кабінету Міністрів України. Вказане обумовлює безпідставність вимог позивача в цій частині та відсутність підстав для їх задоволення.
Поряд з цим відповідно до постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ" підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Так, судом при вирішення спору не встановлено невідповідність оскаржуваного акту чинному законодавству в контексті ч. 3 ст. 28 Закону "Про метрологію та метрологічну діяльність". Поряд з цим останній прийнято в порядок, спосіб та в межах компетенції.
За таких обставин, приймаючи до уваги зазначене, з урахуванням безпідставності позовних вимог до Прем'єр-міністра України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цілому.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Позивач в силу положень ч. 1 ст. 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 9, 71, 159, 163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Головуючий, суддя О. В. Кротюк
Судді:
А. В. Літвінова
А. С. Мазур