КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
02.12.2015 р.

Справа N 826/19786/14

Про визнання акта незаконним та нечинним

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Епель О. В., суддів - Карпушової О. В., Кобаля М. І. (за участю секретаря - Нагорної Н. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року (Постанова N 826/19786/14) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Пенсійний фонд України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, про визнання акта незаконним та нечинним, встановив:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулись до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Пенсійний фонд України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просили визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 595.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року (Постанова N 826/19786/14) адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянтів, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей", якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 2 зазначеного Тимчасового порядку встановлено, що в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Вважаючи пункт 2 Тимчасового порядку незаконним позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що пункт 2 Тимчасового порядку незаконно обмежує права громадян України у сфері пенсійного та соціального забезпечення, які знаходяться в зоні антитерористичної операції, а також з того, що зазначений пункт Тимчасового порядку вже було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили.

Дослідивши обставини справи колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Частиною 1 ст. 6 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У ч. ч. 2, 8, 11 ст. 171 КАС України закріплено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Таким чином, законодавством регламентовано право на оскарження чинного нормативно-правового акту особами, прав, свобод чи законних інтересів яких він стосується, і повноваження суду визнати такий оскаржуваний нормативно-правовий акт незаконним та нечинним.

Разом з тим колегія суддів встановила, що позивач ОСОБА_2 є ветераном праці, отримує пенсію за віком та проживає в м. Ясинувата Донецької області.

Позивач ОСОБА_3 є ветераном праці, інвалідом III групи, отримує пенсію за віком та проживає у м. Донецьку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

У пункті 2 зазначеного Тимчасового порядку передбачено, що в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Таким чином, вищенаведений пункт 2 Тимчасового порядку в широкому розумінні поширюється на невизначене коло осіб, регулює, зокрема порядок виплати пенсій у населених пунктах Донецької області, стосується прав та законних інтересів позивачів як осіб, що мають право на отримання певних соціальних виплат та є суб'єктами відповідних правовідносин, та становить предмет спору в цій справі.

Водночас судова колегія встановила, що постановою Окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі N 826/18826/14 (Постанова N 826/18826/14) за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, ОСОБА_20 про визнання протиправною та скасування постанови було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 595.

Зазначена постанова суду першої інстанції була залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року (Ухвала N 826/18826/14) та Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року (Ухвала N К/800/19418/15, К/800/19498/15).

Отже, на момент розгляду даної справи судом першої інстанції та ухвалення ним оскаржуваного судового рішення пункт 2 Тимчасового порядку вже було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття рішенням суду, яке набрало законної сили, тобто вирішено питання щодо законності зазначеного нормативного акту в частині пункту другого за аналогічним адміністративним позовом до суб'єктів відповідних соціальних правовідносин - Кабінету Міністрів України і, тим самим, були захищені права, свободи та законні інтереси невизначеного кола осіб, щодо яких його застосовано і які є суб'єктами даних правовідносин, до яких також відносяться і дані позивачі у справі. Тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, наявні правові підстави для закриття провадження у справі, що помилково не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Аналогічний правовий підхід було викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року N К/800/25198/15 у справі N 826/18402/14, яка постановлена за результатами розгляду тотожного спору, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2015 року у справі N 875/36/15 (Ухвала N 875/36/15, А/800/34/15) і така правова позиція враховується судовою колегією.

Крім того, перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів відзначає, що повторне вирішення питання щодо законності одного і того ж самого положення нормативно-правового акту призведе до правової невизначеності у спірних правовідносинах та/або до повторного визнання нечинним одного й того ж самого нормативно-правового акту, що не передбачено жодною нормою адміністративного процесуального законодавства, а тому висновки суду в цій частині також є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України підлягають задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року (Постанова N 826/19786/14) - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року (Постанова N 826/19786/14) скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Пенсійний фонд України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України про визнання акту незаконним та нечинним - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 03.12.2015 р.

Головуючий, суддя О. В. Епель

Судді:

М. І. Кобаль

О. В. Карпушова