Діяльність внутрішніх аудиторів: незалежність і упередженість

Єдині підходи та механізми здійснення діяльності із внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери їх управління, визначені Порядком утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 28.09.2011 р. № 1001 (далі - Порядок № 1001), та Стандартами внутрішнього аудиту, затвердженими наказом Мінфіну України від 04.10.2011 р. № 1247 (далі - Стандарти внутрішнього аудиту).

Введення в дію цих нормативних документів дало змогу визначитися, що саме мають робити внутрішні аудитори. Проте можна невтішно констатувати, що навіть після трьох з половиною років від започаткування нового виду діяльності так само актуальним залишається питання «Чого внутрішні аудитори робити не повинні?».

Зазначимо, що внутрішній аудит - це особлива форма контролю, яка здійснюється функціонально та організаційно незалежним структурним підрозділом органу (установи), оцінка діяльності якого має бути гарантовано неупередженою, об'єктивною та незалежною.

Основне завдання внутрішнього аудиту полягає в тому, щоб надати впевненість керівництву органу державного сектора, що система його управління функціонує на рівні, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства і помилок.

При цьому і Порядок № 1001, і Стандарти внутрішнього аудиту визначають зазначену організаційну та функціональну незалежність структурних підрозділів внутрішнього аудиту. Зокрема, згідно із вимогами п. 3.4 глави 3 розділу II Стандартів внутрішнього аудиту не допускається виконання працівниками підрозділу внутрішнього аудиту функцій, не пов'язаних зі здійсненням внутрішнього аудиту.

У свою чергу у п.п. 4 і 5 Порядку № 1001 визначено виключний перелік завдань і функцій підрозділу внутрішнього аудиту, яким також не передбачено здійснення внутрішніми аудиторами будь-якої іншої діяльності, окрім власне діяльності з внутрішнього аудиту (у контексті, який визначено Бюджетним кодексом України та Порядком № 1001).

Водночас у цілій низці ЦОВВ та/або їх територіальних органів підрозділи (окремі спеціалісти) з внутрішнього аудиту входять до складу інших структурних підрозділів органу (бухгалтерських, кадрових, юридичних служб тощо).

Досить часто відбувається хибне ототожнення окремими керівниками державних органів діяльності з внутрішнього аудиту із контрольно-ревізійною роботою, на підрозділи з внутрішнього аудиту нерідко покладається здійснення діяльності, що безпосередньо не пов'язана із внутрішнім аудитом (проведення контрольних заходів за зверненнями правоохоронних органів; здійснення службових розслідувань; проведення так званих «оперативних», «тематичних» перевірок з окремих питань). А фактично такі функції мають забезпечуватися іншими підрозділами установи, до функцій яких входять обов'язки щодо запобігання та виявлення корупції, із здійснення перевірки на відповідність чинному законодавству та регламентам органу нормативно-правових актів та розпорядчих документів, розроблених його структурними підрозділами.

Окрім того поширеними стають випадки, коли внутрішніх аудиторів включають до складу інвентаризаційних комісій, комісій зі списання основних засобів та розпорядження майном, ревізійних комісій акціонерних товариств, тендерних комітетів тощо.

Зазначене вище фактично порушує вищевказані вимоги Стандартів внутрішнього аудиту та Порядку № 1001. Проте в цьому випадку, окрім невідповідності такої діяльності положенням нормативних документів з внутрішнього аудиту, є більш серйозний ризик - імовірність виникнення конфлікту інтересів. Оскільки кожний із вищевказаних напрямів діяльності установи є об'єктом для дослідження внутрішнім аудитом. А про яку неупередженість та об'єктивність оцінки може йти мова, коли перед внутрішнім аудитором повстане завдання із дослідження процесів, у яких він приймав особисту участь, та з перевірки документів, які він підписував.

Звісно, внутрішній аудит має на меті надавати оцінку та допомогу, проте він не повинен підміняти виконавців окремих видів діяльності і керівників, та ототожнюватися із заходами з внутрішнього контролю.

Внутрішня аудиторська діяльність має бути незалежною, а внутрішні аудитори - об'єктивними під час виконання своїх функцій та обовязків.

Також внутрішні аудитори не повинні безпосередньо брати участь у розробці та впровадженні процедур внутрішнього контролю, прийнятті управлінських рішень. Оскільки це теж створює загрози для об'єктивності їх діяльності та можливість виникнення конфлікту інтересів.

Завдання та дії внутрішніх аудиторів при запровадженні системи внутрішнього контролю можуть бути лише консультаційними, зокрема, важливо впевнитися у розумінні в установі сутності державного внутрішнього фінансового контролю і його складових, а за необхідності - пояснити її відповідальним особам. На жаль, обізнаність керівників та персоналу низки центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, з процедурами внутрішнього контролю, методологією оцінки та управління ризиками перебуває фактично на початковому рівні.

Варто також звернути увагу й на необхідність приведення нормативно-правових документів у відповідність до законодавства, що регулює діяльність з внутрішнього аудиту.

Наразі фактично утворилась правова колізія у вказаній сфері у зв'язку із визначенням Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879 (далі - Положення № 879), можливості включення працівників підрозділів внутрішнього аудиту до складу інвентаризаційних комісій (діяльність яких фактично є одним з елементів системи внутрішнього контролю та предметом для дослідження внутрішнім аудитом). Як вже зазначалось раніше, це суперечить положенням Порядку № 1001 і Стандартів внутрішнього аудиту та потребує внесення змін до Положення №879.

Наприкінці слід зазначити, що одним з критеріїв оцінки розвитку внутрішнього аудиту в Україні міжнародними оціночними місіями є забезпечення відокремлення цієї функції від діяльності з обліку та оплати у суб'єктів держсектору. А вказані оцінки впливають на позитивний імідж нашої держави та є однією з передумов для вступу України до європейської спільноти.