Постанова : Про визнання нечинним та скасування постанов

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
28.10.2015 р.

Справа N 826/14424/15

Про визнання нечинним та скасування постанов

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В. Ю., суддів - Борисюк Л. П., Собківа Я. М., при секретарі - Шевчук К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року (Постанова N 826/14424/15) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ збут", публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", про визнання нечинним та скасування постанов, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить суд визнати нечинними та скасувати (остаточна редакція позовних вимог):

постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 14.05.2015 N 1559 "Про внесення змін до Типового договору на розподіл природного газу", якою внесено зміни до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.01.2015 N 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за N 171/26616 повністю;

постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", якою внесено зміни до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 02.08.2012 N 1000, в частині: підпунктів 8, 1.9 частини 1 та в частині 3, пункт 5 в додатках 1, 3, 5, 7, 9.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз" вважає, що основною метою вказаних постанов є примусове безакцептне вилучення коштів з банківського рахунку газопостачального підприємства в рахунок оплати зобов'язання між іншими особами, а саме - в рахунок зменшення боргу газорозподільного підприємства за газ для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат (далі ВТВ та НВтр), придбаний у власника газу. При цьому газопостачальне підприємство, з рахунків якого будуть списуватись кошти в безспірному порядку, не має жодних договірних відносин з власником природного газу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року (Постанова N 826/14424/15) позов публічного акціонерного товариство "Тисменицягаз" задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано:

постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 14.05.2015 N 1559 "Про внесення змін до Типового договору на розподіл природного газу", якою внесено зміни до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.01.2015 N 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за N 171/26616 повністю;

постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", якою внесено зміни до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 02.08.2012 N 1000, в частині: підпунктів 8, 1.9 частини 1 та в частині 3, пункт 5 в додатках 1, 3, 5, 7, 9.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в умовах неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, оскаржувані постанови НКРЕКП від 14.05.2015 N 1559 та від 14.05.2015 N 1558 прийняті в межах компетенції та у спосіб визначений чинним законодавством, відповідає актам вищої юридичної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП, Комісія) прийнято постанову від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" та постанову від 14.05.2015 N 1559 "Про внесення змін до Типового договору на розподіл природного газу".

Не погоджуючись з вказаними постановами публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз" звернулось до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Комісія приймаючи спірні постанови N 1558 (в оскаржуваній частині) та N 1599, надала пріоритет одному суб'єкту господарювання - власнику ресурсу природного газу для потреб ВТВ, та, втрутилась в господарську діяльність газопостачальних і газорозподільних підприємств, та дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду частково погоджується з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на:

1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику;

2) поточний рахунок газотранспортного підприємства;

3) поточний рахунок газорозподільного підприємства;

4) поточний рахунок гарантованого постачальника.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать: затвердження алгоритму розподілу коштів та затвердження типових договорів на розподіл природного газу і купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу (далі - Алгоритм), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 N 1000 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.2012 за N 1445/21757.

Типовий договір на розподіл природного газу, затверджений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.01.2015 N 33 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 N 171/26616.

З 2014 року органом, уповноваженим затверджувати алгоритм розподілу коштів та типових договорів, є НКРЕКП. Положення про НКРЕКП затверджено Указом Президента України від 10.09.2014 N 715/2014.

Відповідно до пункту 2 Положення про НКРЕКП комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Пунктом 3 Положення про НКРЕКП встановлено, що основними завданнями НКРЕКП є, зокрема, збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; сприяння розвитку конкуренції у сферах виробництва і постачання електричної та теплової енергії, на ринку природного газу, а також перероблення побутових відходів; забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Судом встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України прийнято постанову від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" та постанову від 14.05.2015 N 1559 "Про внесення змін до Типового договору на розподіл природного газу".

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність повноважень затверджувати алгоритм розподілу коштів та типовий договір розподілу, зауважує, що при цьому НКРЕКП повинна дотримуватись статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не може перебирати на себе повноважень інших державних органів та суду.

Відповідно до статті 31 Господарського кодексу України та статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заборонено дискримінацію суб'єктів господарювання органами влади.

Проаналізувавши зміст постанов НКРЕКП від 14.05.2015 N 1559 та N 1558 в частині, що оскаржується та зміст, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що при їх прийнятті НКРЕКП не дотримано вимог чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні і законом.

Частиною 3 статті 42 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і монополії визначаються законом.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Тобто цією нормою, а також положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 N 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" (чинної на момент винесення спірних постанов) передбачено обов'язкове зарахування коштів, що надходять від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом "виключно на...", в тому числі, поточний рахунок газорозподільного підприємства (позивача).

Відповідно Алгоритм розподілу коштів та Типовий договір розподілу, які повинні відповідати нормам закону та постанові КМУ, не можуть змінювати такого принципу.

Однак НКРЕКП не дотрималась існуючого правила обов'язкового надходження коштів на рахунки як газопостачального, так і газорозподільного підприємства, що призвело до прийняття підзаконного нормативного акту із закладеним до нього механізмом позбавлення виручки розподільного підприємств.

На підставі оспорюваних актів, крім того, що власник - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вправі самостійно визначати термін оплати заборгованості таким, що, настав, та її розмір, він самостійно, без узгодження з другою стороною договору, вправі зарахувати ці кошти в оплату штрафних санкцій за договором та процентів, неустойки. При цьому, НКРЕКП встановила для себе норму, що визначаючи норматив відрахування коштів з рахунків газорозподільного підприємства, їй, для визнання факту наявності заборгованості та розміру, достатньо слідувати за думкою та волею власника природного газу, без урахування умов договору та думки іншої сторони за договором.

Цим самим НКРЕКП при прийнятті оспорюваних актів допустила порушення статей 213, 526, 612, 613, 545, 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, статті 67 Господарського кодексу України, які тлумачать змісту правочину виключно сторонами або судом, правил визнання кредитора чи боржника стороною, яка прострочила виконання зобов'язання, вільного самостійного визначення сторонами умов договору, розміру заборгованості сторони, що прострочила виконання тощо.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи" та пунктом 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, також встановлено, що примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Колегія суддів вважає, що оспорюваними актами НКРЕКП встановлено підставу для стягнення коштів в безспірному порядку, що суперечить вищезазначеній нормі Цивільного кодексу, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а також положенням Закону України "Про виконавче провадження", главі 14 Закону України "Про нотаріат", встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності порушника зобов'язань - главі 51 Цивільного кодексу України, главі 24 Господарського кодексу України, праву особи на самозахист та інші способи захисту свого цивільного права (ст. ст. 19, 20, 22 Цивільного кодексу України), а також конституційних принципів рівності суб'єктів господарювання, захисту конкуренції.

Оспорюванні акти наділяють власника природного газу та НКРЕКП монопольними повноваженнями щодо безспірного стягнення заборгованості з рахунків газорозподільного підприємства на власний розсуд та оцінку такої заборгованості.

Колегія суддів наголошує, що жоден нормативний документ не наділяє НКРЕКП повноваженнями щодо визначення факту наявності заборгованості та її оцінки.

Нормами статті 44, частини 5 статті 87, частини 3 статті 142 Господарського кодексу України визначено, що газорозподільне підприємство вправі самостійно визначати напрямки використання прибутку, який залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Відповідно до Указу Президента України від 16 березня 1995 року N 227/95 "Про заходи нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (з наступними змінами та доповненнями) з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань встановлено, що виручку від реалізації товарів (робіт, послуг), а також суми заборгованості, що надійшли від інших підприємств, підприємства мають спрямовувати тільки на єдиний власний розрахунковий (поточний) рахунок (крім розрахунків, що здійснюються за спеціальними режимами згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України і Національного банку України).

Однак, норми Змін до Алгоритму розподілу коштів та Типового договору НКРЕКП позбавляють як позивача, так і третю особу - газопостачальне підприємство, законних прав на отримання виручки від здійснення своєї діяльності, оскільки грошові кошти, що надходять на рахунок постачального підприємства повинні автоматично перераховуватись власнику природного газу за досить умовні, в односторонньому порядку визначені "борги" позивача. Тобто виручка позивача минає рахунки позивача, позивач не отримує грошові кошти на свої рахунки за надані газопостачальному підприємству послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Разом з тим судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги, що зміни до Алгоритму розподілу коштів частково відповідають потребі регулювання змін на ринку природного газу і в скасованих судом першої інстанції положеннях Алгоритму необхідно залишити пункти, які не порушують прав учасників ринку природного газу та розрахунків, а саме в пункті 8 частини 1 постанови НКРЕКП від 14.05.2015 N 1558 необхідно залишити чинними:

в підпункті 2.18: підпункт 2.18.1, частково - 2.18.2; 2.18.3, частково - 2.18.5;

в підпункті 2.19: підпункт 2.19.1, частково - 2.19.2; 2.19.3, частково - 2.19.5;

в підпункті 2.20: підпункт 2.20.1, частково - 2.20.2; 2.20.3, частково - 2.20.5;

в підпункті 2.21: підпункт 2.21.1, частково - 2.21.2; 2.21.3, частково - 2.21.5;

в підпункті 2.22: підпункт 2.22.1, частково - 2.22.2; 2.22.3, частково - 2.22.5.

Зазначені частини пункту 8 частини 1 постанови НКРЕКП від 14.05.2015 N 1558 стосуються змін в регулюванні розрахунків, пов'язаних із змінами цін на природний газ та градації категорій споживачів, не порушують прав позивача та третьої особи та інших учасників ринку природного газу, а тому в цій частині пункт 8 частини 1 постанови НКРЕКП від 14.05.2015 N 1558 не підлягає скасуванню.

Що стосується інших частини оспорюваних позивачем пунктів постанови НКРЕКП від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", то такі підлягають визнанню нечинними з моменту їх прийняття шляхом виключення із формул розрахунку знаку та позначення "- Z втв", як складової тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби) та "Нвтвн ", "Нвтвб" " Нвтвтн" "Нвтвтб", як нормативу перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника на поточний рахунок власника природного газу в частині оплати обсягів природного газу для потреб ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби) в залежності від категорії споживача, оскільки такі суперечать вищевикладеним в даній постанові нормам чинного законодавства України, а саме підлягають скасуванню:

В пункті 8 частини 1:

в підпункті 2.18:

частково - підпункт 2.18.2 в частині вилучення з формули розрахунку знак та позначення "-Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв- складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.18.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.18.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвн";

в підпункті 2.19:

- частково - підпункт 2.19.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн/1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.19.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.19.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвб,";

в підпункті 2.20:

- частково - підпункт 2.20.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.20.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.20.5 вилучити з формули знак та позначення "- Нвтвтн";

в підпункті 2.21:

- частково - підпункт 2.21.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.21.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.21.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвтб";

в підпункті 2.22:

- частково - підпункт 2.22.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу сьомого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.22.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.22.5 абзац шостий "У разі звернення до НКРЕКП іншого власника природного газу щодо заборгованості перед ним гарантованого постачальника за попередні розрахункові періоди Нi встановлюється на користь іншого власника природного газу, перед яким існує заборгованість, до повного її погашення.";

Пункт 1.9 частини 1 - повністю.

Пункт 5 частини 3: в додатках 1, 3, 5, 7, 9.

Щодо твердження апелянта про відповідність постанови 1559 чинному законодавству, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" розподіл природного газу здійснюється згідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання- передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою.

Таким чином, Закон передбачає здійснення оплати на рахунки газорозподільного підприємства за договором розподілу.

Як зазначалось вище, статтею 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 N 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" (чинної на момент винесення спірних постанов) передбачено обов'язкове зарахування коштів, що надходять від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом "виключно на...", в тому числі, і на поточний рахунок розподільного підприємства (позивача).

Колегія суддів вважає, що змінюючи постановою 1559 Типовий договір, НКРЕКП змінила порядок і спосіб проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу, встановила імперативне, автоматичне без волевиявлення сторін зарахування грошових вимог, що порушує норму статті 601 Цивільного кодексу України щодо здійснення зарахування за заявою сторони у зобов'язанні.

Слід зазначити, що сторонами в договорі купівлі-продажу природного газу для потреб ВТВ та НВтр є газорозподільне підприємство (позивач) та власник природного газу. Гарантований постачальник (третя особа) не є стороною такого договору.

НКРЕКП, крім того, що позбавляє виручки як третю особу - газопостачальне підприємство, так і позивача - газорозподільне підприємство, покладає на третю особу, яка ніякого відношення не має до договору купівлі-продажу природного газу для потреб ВТВ та НВтр, зобов'язання з оплати за дійсні чи гадані борги позивача перед власником природного газу за зазначеним договором.

Постанова N 1559 передбачає здійснення гарантованим постачальником розрахунків з власником природного газу за обсяги ВТВ, які придбаються іншою особою (газорозподільним підприємством).

Тобто, такі розрахунки суперечать змісту господарських зобов'язань між учасниками ринку природного газу.

Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно взято до уваги, що Державна регуляторна служба України листом від 31.07.2015 N 5641/0/20-15 відкликала свої листи про погодження проектів оскаржуваних постанов від 30.04.2015 N 2932/0/20-15 та від 30.04.2015 N 2933/0/20-15, які надавались до Міністерства юстиції України під час прийняття НКРЕКП оскаржуваних постанов N 1558 та N 1559 та зазначила, що у зв'язку з відкликанням вказаних листів Міністерство юстиції України повинно вжити заходи визначені частиною третьою статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", тобто скасувати прийняте рішення про державну реєстрацію вищевказаних постанов.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що пунктом 2 постанови НКРЕКП 30.09.2015 N 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки" передбачено визнання такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 02.08.2012 року N 1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2012 року за N 1445/21757, та на те, що пунктом 2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 N 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" передбачено визнання такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 22.01.2015 року N 33 "Про затвердження Типового договору на розподіл природного газу", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за N 171/26616.

По-перше, зазначені постанови не набрали чинності, оскільки, як пояснив представник апелянта, на даний час вони знаходяться на державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

По-друге, Зміни до Алгоритму та до Типового договору, винесені НКРЕКП постановами N 1558 та N 1559, спрямовані на примушення суб'єктів господарювання до визначення у договорах таких умов, які створюють дисбаланс прав та обов'язків сторін та змінюють результат вчинення правочину виключно на користь одного суб'єкта господарювання - власника природного газу для потреб ВТВ, а це свою чергу, свідчить про необхідність скасування оспорюваних актів у відповідних частинах з моменту їх прийняття, оскільки норми таких призвели до порушення прав позивача саме з часу прийняття таких відповідачем.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги пояснення ПАТ "Тисменицягаз", що внаслідок застосування нормативу розподілу коштів на рахунки власника за гадані борги позивача у липні місяці 2015 року взагалі не отримувало коштів на рахунки, тобто залишилось без виручки, а протягом серпня-жовтня 2015 року недоотримало 75956,16 грн., що в порівнянні з загальним обсягом надходження грошових коштів на рахунки позивача за цей період - 357174,06 грн., є значною шкодою, складає 21 % від надходжень (том 3 а. с. 239, 240).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд постановив:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2015 року (Постанова N 826/14424/15) - змінити, виклавши абзаци перший та четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

Абзац перший:

"Адміністративний позов публічного акціонерного товариство "Тисменицягаз" задовольнити частково.".

Абзац четвертий:

"постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 14.05.2015 N 1558 "Про затвердження Змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", якою внесено зміни до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 02.08.2012 N 1000, в частині, а саме:

В пункті 8 частини 1:

в підпункті 2.18:

частково - підпункт 2.18.2 в частині вилучення з формули розрахунку знак та позначення "- Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв =0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.18.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.18.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвн";

в підпункті 2.19:

- частково - підпункт 2.19.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу шостого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³ . Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.19.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.19.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвб,";

в підпункті 2.20:

- підпункт 2.20.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.20.5 вилучити з формули знак та позначення "- Нвтвтн";

в підпункті 2.21:

- підпункт 2.21.4 повністю,

- частково - в підпункті 2.21.5 вилучити з формули знак та позначення "-Нвтвтб";

- в підпункті 2.22:

- частково - підпункт 2.22.2 в частині вилучення з формули розрахунку знаку та позначення "- Z втв" та абзацу сьомого цього підпункту "Z втв - складова тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у частині вартості природного газу, що використовується на ВТВ (виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби), грн. / 1000 м³. Z втв = 0, крім випадку, передбаченого пунктом 2.30 цього розділу";

- підпункт 2.22.4 повністю,

Пункт 1.9 частини 1 - повністю.

Пункт 5 частини 3: в додатках 1, 3, 5, 7, 9.".

Доповнити резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року (Постанова N 826/14424/15) абзацом п'ятим наступного змісту:

"Адміністративний позов в іншій частині залишити без задоволення".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року (Постанова N 826/14424/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2015.

Головуючий, суддя В. Ю. Ключкович

Судді:

Л. П. Борисюк

Я. М. Собків