КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Оподаткування доходів від продажу
транспортних засобів, що належать фізичним особам

ПИТАННЯ: Як оподатковуються операції з продажу транспортних засобів, що належать фізичним особам, які провадяться за участю фірм-комісіонерів за договорами комісії? Чи є комісіонер податковим агентом платника податку - продавця, адже Податковим кодексом України передбачено, що юридична особа - посередник повинна надавати лише інформацію про продаж? Чи такий платник має самостійно сплачувати податок? Яка ставка податку має застосовуватися, якщо інформація про черговість продажу комітентом не надана? Якщо комісіонер мав виконати, але не виконав обов'язків податкового агента, то чи передбачена законодавством за це якась відповідальність?

ВІДПОВІДЬ: Відносини щодо комісії регулюються главою 69 підрозділу 1 «Договірні зобов'язання» розділу III «Окремі види зобов'язань» Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс).

Зупинимося на деяких нормах, які стосуються продажу майна комітентом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії (ч. 1 ст. 1012 Цивільного кодексу).

При цьому за частиною 3 ст. 1012 Цивільного кодексу істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з ч. 2 цієї статті комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу комісіонер зобов'язаний учиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо в договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний учиняти правочини відповідно долзвичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер учинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Водночас за частиною 1 ст. 1017 Цивільного кодексу комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен Повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок, як тільки це стане можливим.

Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи (ч. 2 ст. 1017 Цивільного кодексу).

Слід наголосити, що згідно з ч. 3 ст. 1017 Цивільного кодексу комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, a його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

За частиною 1 ст. 1021 Цивільного кодексу комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Якщо під час прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, буде виявлено недостачу або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів (ч. 2 ст. 1021 Цивільного кодексу).

Комісіонер, який не застрахував майна комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Після вчинення праврчину за дорученням комітента комісіонер повинен подати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів з дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно з ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги (ч. 3 ст. 1013 Цивільного кодексу).

Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ч. 5 ст. 1013 Цивільного кодексу).

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Комісіонер має також право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він ужив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Цивільним кодексом також визначено, що комітент (ст. 1025) або комісіонер (ст. 1026) мають право відмовитися від договору комісії.

Якщо договір комісії укладений без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера.про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, установлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 3 ст. 1025 Цивільного кодексу).

Якщо комітент відмовився від договору комісії, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен ужити заходів для збереження майна комітента.

У разі відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, впродовж 15 днів з дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 2 ст. 1026 Цивільного кодексу).

Статтею 1027 Цивільного кодексу визначено, що в разі ліквідації юридичної особи - комісіонера договір комісії припиняється. Якщо юридична особа - комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявления кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від продажу належних їм транспортних засобів із залученням комісіонерів - юридичних осіб, то пп. «в» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) установлено, що дохід з джерелом його походження з України - це, зокрема, будь-який дохід, одержаний резидентами, втому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно доходи від продажу рухомого майна.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування в резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 Кодексу.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулюється ст. 173 розділу IV Кодексу, за п. 173.1 якої дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна впродовж звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV Кодексу, тобто 5%.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижчої від оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижчої від середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижчої від оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (далі - Порядок) (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до п. 2 Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами й еквівалентна імовірній ціні, за яку може провадитися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Середньоринкова вартість транспортних засобів, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зберігається впродовж 1095 днів з дня її оприлюднення (п. 13 Порядку).

При цьому п. 14 Порядку визначено, що Мінекономрозвитку України забезпечує режим роботи офіційного сайта, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів через введення даних про їхню марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати таку інформацію з реквізитами Міністерства.

Згідно з п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 розділу IV Кодексу дохід, одержаний платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, тa/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, одержаний платником податку від продажу (обміну) впродовж звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, обкладається податком за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розділу IV цього Кодексу - 5%.

Кодексом установлено: якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента щодо подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку, та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

Проте, враховуючи приписи ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу, якщо об'єкт рухомого майна - транспортний засіб продається за посередництвом юридичної особи - комісіонера, то такий комісіонер є податковим агентом платника податку щодо оподаткування доходів, одержаних цим платником від такого продажу, та зобов'язаний виконати всі визначені розділом IV функції податкового агента.

За підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Платник податку - продавець рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда має зазначити інформацію про черговість продажу такого рухомого майна в договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

За відсутності інформації щодо черговості продажу таким платником названих об'єктів рухомого майна законодавчих підстав для застосування податковим агентом - комітентом норм абзацу першого п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу щодо неоподаткування доходу від такого продажу немає. Дохід від продажу таких об'єктів рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в Договорі купівлі-продажу, але не нижчої від середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижчої від його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку), та оподатковується згідно з абзацом другим п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу - 5%.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерела їхнього походження в Україні, є податковий агент (пп. «а» п. 171.2 ст. 171 розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За підпунктами «а» та «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за й рахунок; а також подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу (впродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише в разі нарахування сум названих доходів платникові податку податковим агентом упродовж звітного періоду.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Податковий розрахунок) затверджений наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.2015 р. за № 111/26556.

Податковий розрахунок згідно з цим наказом перший раз подається за І квартал 2015 р. (п. 2 наказу).

У попередніх періодах Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) подавався за формою та в порядку, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», зареєстрованим у Мін'юсті України 05.02.2014 р. за № 228/25005.

Ураховуючи наведене, якщо фізична особа продає рухоме майно - транспортний засіб за посередництвом юридичної особи - комісіонера, то такий комісіонер вважається податковим агентом платника податку щодо оподаткування доходів, одержаних цим платником від такого продажу, та повинен до або під час виплати йому доходу утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб до бюджету за своїм місцезнаходженням (за місцезнаходженням юридичної особи - комісіонера).

Слід окремо зазначити, що ст. 127 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу встановлено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 розділу II Кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно впродовж 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені впродовж 1095 днів утретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Крім того, статтею 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи. А саме: неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків; коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, атакож на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктомі 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

За підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом для обкладення збором є доходи, визначені ст. 163 розділу IV Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 Кодексу.

Згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ставка збору становить 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу, тобто податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника військового збору, зобов'язаний утримати цей збір із суми такого доходу за його рахунок та сплатити (перерахувати) його до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Податковий агент є відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Водночас Законом України від 02.03.2015 р. № 211-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який набрав чинності з 13 березня 2015 p., пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу було доповнено пп. 1.7, згідно з яким звільняються від обкладання збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають) оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, з набранням чинності цим Законом доходи, одержані фізичною особою - резидентом від операцій з продажу рухомого майна, які відповідають вимогам абзацу першого п. 173.2 ст. 173 розділу IV Кодексу, звільняються від обкладання військовим збором.

Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА

"Праця i зарплата" N 41 (957), 04 листопада 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214