ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
16.12.2014 N 826/14679/14

Про скасування розпорядження від 29.07.2014 N 864

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Келеберди В. І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-16" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - житлово-будівельний кооператив "Печерський - XII", об'єднання співвасників багатоквартирного будинку "Механізатор - 4", про скасування розпорядження від 29.07.2014 N 864 в частині. Обставини справи:

Житлово-будівельний кооператив "Авіатор - 16" звернувся до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: житлово-будівельний кооператив "Печерський - XII", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Механізатор-4" про скасування п. 2 розпорядження від 29.07.2014 N 864.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскарженим пунктом розпорядження від 29.07.2014 N 864 визнано таким, що втратив чинність, п. 2 розпорядження N 857, яким встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням. Позивач, закуповує теплову енергію для забезпечення мешканців будинку з централізованого опалення та постачання гарячої води та може застосовувати виключно тарифи затверджені органом місцевого самоврядування. Позивач вказує, що позбавивши позивача тарифів для виставленням рахунків мешканцям будинку за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води порушено принципи державної цінової політики та порядок ціноутворення, встановлені чинним законодавством.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, що на момент прийняття оскарженого розпорядження були відсутні норми, які б передбачали, хто є виконавцем послуг. Підставою для прийняття оскарженого розпорядження слугував Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за електроенергію" від 10.04.2014 N 1198, на підставі якого звузилось коло осіб для яких були встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, передбачені розпорядженням N 857.

Треті особи надали письмові пояснення, якими підтримали позовні вимоги.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:

Пунктом 2 розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2014 N 864, зареєстрованим в Головному юстиції у м. Києві 13.08.2014 за N 21/1074, визначено наступне: визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06 червня 2011 року за N 20/879.

Пункт 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06 червня 2011 року за N 20/879, встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та ввести в дію з 01.07.2011.

Судом встановлено, що ЖБК "Авіатор-16" закуповує теплову енергію в ПАТ "Київенерго" для забезпечення мешканців будинку послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі договору від 01.11.99 N 1420233 про постачання теплової енергії у гарячій воді, тобто особою щодо якої застосовано оскаржений порядок, отже відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України має право оскаржити такий Порядок.

Позивач не погоджується з розпорядженням від 29.07.2014 N 864 в частині визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06 червня 2011 року за N 20/879 та зазначає, що розпорядження суперечить п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 30, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в частині не прийняття нормативних актів, які б передбачали інші (замість скасованих) тарифи або іншій порядок тарифоутворення для виконавців послуг та ст. 32 згадуваного Закону, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 N 390 в частині інформування споживачів послуг про зміну тарифів в тому числі шляхом їх скасування.

Як вказано в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного розпорядження в частині визнання таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого розпорядження наданим відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням законності його змісту з приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за електроенергію" від 10.04.2014 N 1198.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1, частини першої статті 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг.

Огляду на викладене вбачається, що вартість послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води визначається як істотна умова договору укладеного виконавцем із споживачем - фізичною особою.

Тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води в розумінні Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" встановлюються для суб'єктів, які є виконавцями цих послуг, а не для споживачів таких послуг - фізичних осіб.

Згідно із пунктом 4 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону України від 10.04.2014 N 1198) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

З системного аналізу викладеного вбачається, що з дня набрання винності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N 1198 виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води.

З огляду на викладене, відповідачем оскарженим розпорядженням визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06 червня 2011 року за N 20/879.

Отже, розпорядження від 29.07.2014 N 864 в оскарженій частині фактично прийнято з метою виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N 1198, а відтак вказане розпорядження прийнято уповноваженою особою в межах наданих повноважень.

Щодо твердження позивача та третіх осіб, що вони закуповують теплову енергію для забезпечення мешканців будинку з централізованого опалення та постачання гарячої води та може застосовувати виключно тарифи затверджені органом місцевого самоврядування, суд зазначає, що, як зазначено вище, з набранням чинності винності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N 1198, централізоване опалення та постачання гарячої води здійснюється на підставі договору укладеного з виконавцем послуг та фізичною особою за вказаними в договорі цінами (тарифами), тобто позивач позбавлений обов'язку закуповувати вказані послуги та здійснювати розрахунки (застосовувати тарифи) за спожиті послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття від 29.07.2014 N 864 в оскарженій частині доведена та належними доказами підтверджена.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В. І. Келеберда