ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
03.11.2015 N 826/9907/15

(в порядку письмового провадження)

(Постанову скасовано на підставі Постанови
Київського апеляційного адміністративного суду
N 826/9907/15 від 21.03.2016)

Про визнання незаконною та скасування постанови

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до треті особи: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Президент України Кабінет Міністрів України ОСОБА_4 Міністерство юстиції України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" ОСОБА_7 про визнання незаконною та скасування постанови Суддя: Кротюк О.В. Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання постанови N 583 від 03.03.2015 року "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" незаконної та скасування; визнання відсутнєю компетенції у НКРЕКП та ОСОБА_6, призначеного на підставі Указу Президента України N 969/2014 від 30.12.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року було об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи N 826/9909/15 (позивач ОСОБА_2.), 826/9912/15 (за позовом ОСОБА_3.), присвоєно об'єднаним справам загальний номер 826/9907/15.

Судом залучено третіх осіб: Президента України (свого відношення до позову не висловив, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності), Кабінет Міністрів України (проти позову заперечував), Міністерство юстиції України (проти позову заперечувало), НАК "Нафтогаз України" (проти позову заперечувало), ОСОБА_4, ОСОБА_7 в особі представника (позов підтримували).

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку ч.6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову N 583 від 03.03.2015 року "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" (далі - Постанова).

Позивачі просять суд визнати незаконною та скасувати Постанову, оскільки повноваження на її прийняття у відповідача були відсутні, що порушує їх права та інтереси як споживачів, зокрема, не виконувати незаконні рішення.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

У відповідності до положень статті 11 Закону України "Про природні монополії" (N 1682-III від 20.04.2000, далі - Закон N 1682, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної Постанови) Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону (ч.1. ст. 4 Закону N 1682 ).

Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про електроенергетику", "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій (стаття 3 Закону N 1682).

У відповідності до положень ч.4 ст. 5 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

В той же час, згідно ч.1 ст. 4 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції станом на день прийняття Постанови) встановлено, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Окрім того встановлено, що до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема, затвердження порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення.

Такий порядок було встановлено рішенням (постановою) Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.03.2011 N 466 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 травня 2011 р. за N 637/19375, станом на час прийняття оскаржуваної Постанови) згідно п.2.5. якого рішення щодо встановлення роздрібних цін приймається НКРЕ на відкритих засіданнях у порядку, визначеному Регламентом НКРЕ, шляхом всебічного та повного з'ясування позицій усіх зацікавлених учасників відкритих засідань, які проводяться після розгляду та аналізу документів і матеріалів відповідними підрозділами НКРЕ.

Як встановлено судом з відомостей загальнодоступної електронної версії Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИКИ (НКРЕ) (Ідентифікаційний код юридичної особи 38022261) є такою що віднесена до категорії органу державної влади, створена на підставі указу Президента України N 1059/2011 від 23.11.2011, з 03.09.2014 знаходиться в стані в стані припинення.

Окрім того, встановлено також, що НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ (Ідентифікаційний код юридичної особи 39369133) віднесено до категорії органи державної влади, створена на підставі указу Президента України N 694/2014 від 27.08.2014.

Згідно Указу Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено утворити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому будь-які положення щодо правонаступництва вказаної особи в указі відсутні.

В силу положень ч.3 ст. 81 ЦКУ порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Закон N 1682, як і Конституція України, не передбачає умов та порядку правонаступництва відповідних національних комісій.

Вказане свідчить про обґрунтованість тверджень позивачів про неможливість особою, яка не є правонаступником попереднього органу, змінювати, скасовувати акти такого органу, який знаходиться в процесі ліквідації чи який ліквідовано. Це порушує зальні засади правових принципів, зокрема, юридичної визначеності.

У відповідності до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд з огляду на редакції Законів та підзаконних нормативно-правових актів та дату прийняття Постанови, дійшов висновку про її незаконність, оскільки станом на дату прийняття Постанови виключні повноваження щодо встановлення тарифів на електроенергію були лише у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

При цьому такі повноваження були надані Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг лише Законом "Про ринок природного газу", який набув юридичної сили з 1 жовтня 2015 року.

Також суд відзначить, що владні повноваження надані суб'єкту саме законом, можуть бути змінені в бік зменшення або можуть бути надані іншій особі лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.

Відтак оскаржувана Постанова прийнята з перевищенням владних повноважень, встановлених законами, а саме: Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про житлово-комунальні послуги". За таких обставин, позовні вимоги в части ні визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови підлягають до задоволення з зазначенням судом коректного способу захисту порушених прав та інтересів.

Окрім того, суд погодиться з тим, що Постанова підписана не уповноваженою на це особою.

У відповідності до положень частини 2 ст.11 Закону N 1682 комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії. Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Голова комісії, зокрема: очолює систему комісії та керує її діяльністю; 2) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії; 3) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії; 4) на посади та звільнення з посад членів комісії; 5) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції; 6) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим. Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов'язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії (ч.4 ст.11 Закону N 1682).

Отже зазначена норма закону не передбачає такої посадової особи як "Виконуючий обов'язки Голови" та відповідних його повноважень, а, відтак, повноваження на підписання відповідного рішення НКРЕКП належить виключно Голові, а не виконуючому обов'язку Голови.

Вказана позиція є аналогічній позицій, яка висловлена Вищим адміністративним судом в однорідному питанні також змісту від 01 липня 2015 року справа номер П/800/167/15.

Щодо інших вимог, заявлених позивачами через призму спроможності отримання даних, документів, погоджень та інше, суд відхиляє, оскільки вони є оціночними та не обґрунтованими належними і допустимими доказами.

Вимогу про визнання відсутності у НКРЕКП компетенції, суд відхиляє, як неналежний спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки, по-перше, вказана категорія розглядається у спорах між суб'єктами владних повноважень в силу положень п.3.ч.2 ст. 17 КАС України, по-друге, виключається предметом розгляду справи щодо оскарження нормативно-правового акта.

Вимогу про визнання відсутності компетенції (повноважень) у ОСОБА_6 суд відхиляє, оскільки останній не є відповідачем (стороною) у справі.

З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню частково.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Окрім того, за наслідком розгляду цієї судової справи, суд вважає необхідним звернути увагу Президента України, як гаранта додержання, зокрема, Конституції України, та особи, яка має право законодавчої ініціативи та статус суб'єкта конституційного звернення в порядку ст. 150 Конституції України, на тези, викладені у рішенні Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій)" 14-рп/2008 від 08.07.2008 (п.2. мотивувальної частини рішення), згідно яких Президент України може унормовувати діяльність лише тих органів, щодо утворення яких і керування якими він має конституційні повноваження, передбачені статтею 106 Конституції України. Також суд, в цьому розрізі зазначить, що згідно з пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (затверджено Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014) НКРЕКП є державним колегіальним органом. Відповідно до положень Стаття 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відтак є сумнівним взагалі легітимність оскаржуваного рішення, яке має статус нормативно-правового акту, оскільки виданий колегіальним державним органом (не віднесено до жодної з гілок влади), який у статті 6, 19 Конституції України відсутній. Суд відзначить, що у відповідності до положення статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Згідно підпункту 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" N 7 від 20.05.2013, ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов'язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати Постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 583 від 03.03.2015 року "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" незаконною та нечинною з моменту її прийняття.

Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити невідкладне (від дня набрання цією постановою законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк