ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
30.10.2014 N К/800/20753/14

Про визнання протиправними та скасування наказів

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів - Олендера І. Я. (доповідача), Бутенка В. І., Лиска Т. О., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Міністерства екології та природних ресурсів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року (Ухвала N 2а-2448/12/2670) та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року, встановив:

У лютому 2012 року позивач - Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів N 91 від 04.08.2011 року;

- визнання протиправним та скасувати п. 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів N 504 від 02.12.2011 року, яким затверджено Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію;

- визнати протиправним та скасувати п. 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів N 504 від 02.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року (Ухвала N 2а-2448/12/2670), в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що затверджені оскаржуваними наказами норми витрат на копіювання або друк копій документів відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 року N 740, а тому вимоги про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів не підлягають задоволенню.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що встановлені оскаржуваними актами розміри відшкодування витрат на копіювання і друк одного аркушу та проведення обрахунку сторінок починаючи з першої сторінки є порушенням норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на безкоштовний доступ до інформації об'ємом не більше 10 сторінок та гарантію щодо обмеження розміру відшкодування на копіювання чи друк виключно фактичними витратами. Крім того, у порівнянні з іншими суб'єктами владних повноважень, відповідачі встановили розмір відшкодування витрат на копіювання або друк копій документів на рівні максимально граничних норм затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 року N 740 "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію", що значно вище за середню комерційну ціну надання аналогічних послуг іншими суб'єктами владних повноважень.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Наказом першого заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.08.2011 N 91 затверджено норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, зокрема встановлено, що за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки. При цьому встановлено, що норми застосовуються під час копіювання або друку копій документів, що надаються за запитом на інформацію понад 10 сторінок, починаючи з першої сторінки.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 02.12.2011 N 504 затверджено Порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію та Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Пунктом 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію встановлено, що відшкодування запитувачем інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється в разі потреби у виготовленні більш як 10 сторінок запитуваних документів, починаючи з першої сторінки відповідно до розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

При цьому розміром фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію встановлено, що за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Частиною другою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон) встановлено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог названого Закону постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 року N 740 (далі - Постанова N 740) затверджено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Пунктом 1 Постанови N 740 встановлено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, зокрема:

- за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки;

- за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки;

- за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази відповідачів прийняті в межах наданих повноважень, оскільки ними затверджено норми на копіювання або друк копій документів, що надаються за запитом на інформацію, у розмірах, що не перевищують граничних норм встановлених Постановою N 740, яка прийнята на виконання вимог ст. 21 Закону.

Крім того, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що пункт 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 02.12.2011 року N 504, повністю відповідає змісту статті 21 Закону та постанов N 740 з огляду на те, що під фактичними витратами розуміються усі витрати, що здійсненні на копіювання та друк документів обсягом більш як 10 сторінок.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року (Ухвала N 2а-2448/12/2670) та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року у справі N 2а-2448/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді:

І. Я. Олендер

В. І. Бутенко

Т. О. Лиска