ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
10.08.2015 N 826/5084/15

Про визнання незаконною та скасування постанови
Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Добрянської Я. І., суддів - Бояринцевої М. А., Нагорянського С. І. розглянув відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79. Обставини справи:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство соціальної політики України в якому просить:

- визнати постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" незаконною та скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

В судовому засідання позивач надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд витребувати у відповідача копії усіх документів, що використовувались під час підготовки проекту оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов та копії документів, які просив витребувати позивач.

Також представник відповідача заявив клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи Міністерство соціальної політики України, як головного розробника оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України, проти якого не заперечив позивач.

Судом клопотання представника відповідача задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні.

В судовому засіданні 19.05.2015 представники третьої особи заявили клопотання про перенесення слухання справи з метою надання часу на підготовку до розгляду справи, яке задоволено судом.

22.05.2015 представник третьої особи надав заперечення на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, а також надав додаткові докази по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів.

В судове засідання 06.07.2015 не прибув представник третьої особи, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Позивач надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, зважаючи на відсутність представника третьої особи, оголосила про перехід до розгляду справи відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження.

10.07.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких серед іншого зауважено, що відсутність громадських обговорень та консультацій із громадськістю суттєво вплинуло на легітимність постанови КМУ N 79, оскільки порушило конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 79 "Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" (далі - Оскаржувана постанова) внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509 (далі - Порядок), а саме доповнено Порядок пунктом 71 такого змісту:

"71. Уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка.

Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує особу, яка переміщується, про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення особою, яка переміщується, про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку осіб, які переміщуються.

Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку осіб, які переміщуються.

Підставою для відновлення на обліку таких осіб є наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання.".

Також оскаржуваною постановою встановлено, що:

1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) формують і направляють в електронній формі відповідним територіальним підрозділам Державної міграційної служби переліки осіб, яким довідка про взяття на облік особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - довідка), видана до набрання чинності цією постановою;

2) територіальні підрозділи Державної міграційної служби:

проводять у двомісячний строк із залученням працівників територіальних органів і підрозділів Міністерства внутрішніх справ, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, перевірку наведених у направлених їм переліках відомостей про фактичне місце проживання осіб та у разі підтвердження таких відомостей проставляють на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. У разі коли під час відвідування місця проживання відповідна особа відсутня, представник територіального підрозділу Державної міграційної служби залишає їй повідомлення про необхідність у 10-денний строк звернутися до такого підрозділу;

подають за результатами проведення перевірки у місячний строк в електронній формі уповноваженим органам інформацію щодо підтвердження відомостей про фактичне місце проживання відповідних осіб, а також проставлення відмітки про реєстрацію місця їх проживання;

3) уповноважені органи вносять зазначену інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та у разі наявності підстав приймають рішення про зняття з обліку таких осіб.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що зазначені норми оскаржуваної постанови носять дискримінаційний характер по відношенню до неї, як до особи яку переміщено з тимчасово окупованої території України (району проведення антитерорестичної операції), що підтверджується довідкою від 09.12.2014 N 3006002858, а також порушують її права та суперечать положенням Конституції України, нормам міжнародного права, Законам України "Про забезпеченням прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням процедур передбачених Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 (далі - Регламент), розроблена на виконання Закону України "Про забезпеченням прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та відповідає Конституції України та іншим нормативно-правовим актам.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд дійшов до висновку провідсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

З метою встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 01.10.2014 N 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції".

04.03.2015 відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції".

Позивач стверджує, що оскаржувану постанову прийнято без дотримання процедури, передбаченою чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 § 32 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Згідно із § 33 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, а зокрема, відповідно до пояснювальної записки до проекту оскаржуваної постанови та довідки про погодження оскаржуваного проекту, зазначений проект розроблено Міністерством соціальної політики України та погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій. До проекту акта внесено зауваження (пропозиції) Міністерством внутрішніх справ України, які враховано. Міністерством юстиції України та Державною міграційною службою України внесено зауваження (пропозиції), які враховано частково, а саме, Мін'юст України зазначив, що абзацом восьмим проекту визначено механізм перевірки територіальними підрозділами Державної міграційної служби адреси фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Між тим, як встановлено судом, не враховано зауваження (пропозиція) Державної міграційної служби України, в якому зазначено, що в проекті акта покладено повноваження на територіальні підрозділи ДМС із залученням місцевих підрозділів МВС щомісяця здійснювати вибіркові перевірки не менше 10 відсотків від загальної кількості осіб, які переміщуються, на відповідність факту їх проживання.

У відповідності до вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у випадку зміни фактичного місця проживання саме внутрішньо переміщена особа повідомляє про це найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції. При цьому покладення на внутрішньо переміщених осіб обов'язку повідомляти територіальні органи ДМС про зміну свого фактичного місця проживання жодним чином не звільняє ці органи від відповідальності щодо контролю за виконанням такого обов'язку внутрішньо переміщеними особами. Крім того, здійснення такого контролює вкрай необхідним через ризик можливих зловживань з боку внутрішньо переміщених осіб та спроб отримання матеріальної допомоги від держави тими особами, які не мають такого права згідно з чинним законодавством України.

Згідно з § 50 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів України додаються: пояснювальна записка; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій; висновок Мін'юсту; порівняльна таблиця.

В матеріалах справи наявні всі зазначені вищезазначені документ із відповідним оформленням, а тому суд приходить до висновку, що відповідач дотримався встановленого чинним законодавством порядку затвердження оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До довідки вноситься така інформація: номер довідки, дата її видачі та назва органу, що її видав; прізвище, ім'я, по батькові заявника; дата та місце народження заявника; стать заявника; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання заявника.

Згідно із ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається:

1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або

2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або

3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

У випадку зміни фактичного місця проживання внутрішньо переміщена особа повідомляє про це у найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів.

Уповноважена особа територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), вносить відомості про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), зокрема, перевіряє внесену до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи інформацію про особу, а у разі виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння злочинів або співучасті у злочинах, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон повідомляє протягом одного робочого дня орган, що видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про такі факти для прийняття в установленому порядку рішення щодо дії довідки.

Твердження позивача щодо невідповідності закону норми, передбаченої оскаржуваною постановою, про покладення обов'язку на територіальний орган ДМС щодо поставлення відмітки про реєстрацію місця проживання у триденний строк не відповідає дійсності, оскільки Законом передбачено необхідність поставлення такої відмітки та не зазначено саме в які саме строки.

Посилання позивача про неправомірність (дискримінаційність) положень оскаржуваної постанови щодо необхідності повідомлення переміщеною особою про фактичне місце проживання або про його зміну територіальний орган ДМС у 10-денний строк, також не відповідає дійсності, оскільки зазначені обов'язки також передбачені Законом.

Так, зокрема, згідно з ч. 3 ст. 5 цього Закону у випадку зміни фактичного місця проживання внутрішньо переміщена особа повідомляє про це у найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів.

Законом також встановлено обов'язок ДМС перевіряти внесену до довідки інформацію.

Згідно із ст. 12 Закону підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Посилання позивача на неправомірність скасування довідки з підстав незнаходження переміщеної особи за фактичним місцем проживанням є теж необґрунтованими, оскільки Законом як підставою для скасування довідки визначено подання заяви із завідомо неправдивими відомостями для отримання довідки, так і повернення до покинутого місця постійного проживання або виїзду зазначеної особи на постійне місце проживання за кордон.

Також оскаржуваною постановою передбачено підставою для відновлення на обліку осіб, яким скасовано довідку, наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання, а отже у випадку помилкового (неправомірного) скасування довідки, особа може відновити її.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, що підтверджується наявними у справі доказами, а позивач свою чергу не надав суду все необхідні правові докази.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства Урядом, при прийнятті оскаржуваної постанови, а отже, у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України слід відмовити, оскільки при прийнятті спірної постанови відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушив прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Окрім цього, як вбачається із вище наведеного, оскаржувана постанова відповідає актам вищої юридичної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Головуючий, суддя: Я. І. Добрянська

Судді:

М. А. Бояринцева

С. І. Нагорянський