ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
10.08.2015 N 826/2038/15

Про зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати
ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України на 2015 рік

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої - судді Мазур А. С., суддів - Кротюка О. В., Літвінової А. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії, встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:

- зобов'язати Кабінет Міністрів України, як суб'єкт законодавчої ініціативи, виконати конституційні норми, вчинити дії по виконанню рішень Конституційного Суду України, скасувати ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України на 2015 рік, як таку, що неодноразово визнано неконституційною, виконати вимоги ч. 2 ст. 152 Конституції України;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України скасувати поняття "соціальної норми користування житлово-комунальними послугами, щодо сплати яких держава надає пільги" у постанові Кабінету Міністрів України N 409 від 06.08.2014 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", як таке, що суперечить нормам чинного Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч. 3 ст. 22 Конституції України.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, як учасник бойових дій, згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги, передбачені ч. ч. 4, 5, 6, 22 ст. 12 цього Закону. Вказує, що дані статті обмежують права і пільги ветеранів війни, а також, що неконституційність внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" неодноразово підтверджена низкою рішень Конституційного Суду України, а саме: від 09.07.2007 N 6-рп/2007; від 22.05.2008 N 10-рп/2008; від 27.11.2008 N 26-рп/2008; від 30.11.2015 N 22-рп/2010. Проте, не зважаючи на визнання неконституційною ст. 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України на 2015 рік також визначено, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним. Позивач вважає обов'язковим виконання рішень Конституційного Суду України. Разом з тим зазначає, що п. 3 постанови Кабінету Міністрів України N 409 від 06.08.2014 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", яким встановлено фіксовані "соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо сплати яких держава надає пільги", суперечить п. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зазначене і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

У судові засідання позивач не з'являвся, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у своїй заяві вказав про можливість проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженням видавати на основі та на виконання Конституції і законів України обов'язкові для виконання акти, зокрема постанови, які б визначали механізм обчислення пільг на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам війни - учасникам бойових дій.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1, як учасник бойових дій, згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги, передбачені ч. ч. 4, 5, 6, 22 ст. 12 цього Закону.

Пунктом 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).

Відповідно до п. 22 цієї ж статті пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4 - 6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім'ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати.

Позивач у даному випадку наполягає на необхідності застосування ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якої нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Крім того, як вказує позивач, неконституційність змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підтверджена низкою рішень Конституційного Суду України, а саме: від 09.07.2007 N 6-рп/2007; від 22.05.2008 N 10-рп/2008; від 27.11.2008 N 26-рп/2008; від 30.11.2015 N 22-рп/2010.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року.

На даний час, відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України на 2015 рік при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що рішення Конституційного Суду України не виконуються.

Разом з тим, на думку позивача, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України N 409 від 06.08.2014 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", яким встановлено фіксовані "соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо сплати яких держава надає пільги", суперечить п. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якого 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зазначає, що вищезазначений Закон не передбачає поняття "соціальних нормативів", чим самим, на його думку, відповідач перевищив свої повноваження, шляхом внесення підзаконним актом змін у чинний Закон України, і звузив обсяг пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 22 Основного Закону держави визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Згідно з положеннями ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Відповідно до п. 2 параграфу 29 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950, постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:

- затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;

- затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

Із вищезазначеного суд убачає, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженням видавати на основі та на виконання Конституції і законів України обов'язкові для виконання акти, зокрема постанови, які б визначали механізм обчислення пільг на оплату житлово-комунальних послуг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до закону.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення статей законів України, що регулюють усі соціальні виплати застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.

Одночасно згідно з пунктами 6 - 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", стаття 4 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 N 20-рп/2011 та від 25.01.2012 N 3-рп/2012 висловлено правову позицію, за якою передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженням видавати на основі та на виконання Конституції і законів України обов'язкові для виконання акти, зокрема постанови, які б визначали механізм обчислення пільг на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам війни - учасникам бойових дій.

Постановою від 06.09.2014 N 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", яка набрала чинності з 01.10.2014 визначено норми користування водою в квартирах, в яких немає лічильників.

Таким чином, суд вказує, що приймаючи в межах своєї компетенції на підставі Конституції та законів України обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження, Кабінет Міністрів України діє у сфері публічно-правових відносин як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи законодавчо закріплені за ним владні управлінські функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та виходячи із встановлених судом під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Головуючий, суддя: А. С. Мазур

Судді:

О. В. Кротюк

А. В. Літвінова