Які права мають працівники внутрішнього аудита міністерства

Аудитори наділені правами відповідно до ст. 18 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ, зокрема, вони мають право на одержання від підприємств, уста­нов, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на них завдань. Тому виникає питання, чи мають такі права працівники підрозділу внутрішнього аудиту міністерства та як їм діяти у разі відмови у наданні зазначеної інформації чи документів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України орга­ни державної влади та органи місцевого само­врядування, їх посадові особи зобов'язані ді­яти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та зако­нами України.

Міністерство є центральним органом вико­навчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декіль­кох визначених КМУ сферах, проведення якої покладено на КМУ Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цен­тральні органи виконавчої влади» ві 17.03.2011 р. № 3166-VI, далі - Закон № 3166).

Видатки на здійснення виконавчої влади здійснюються за рахунок коштів державного бюджету (пп. 1 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, далі - БКУ).

Разом з тим дія Закону України «Про ауди­торську діяльність» від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ (далі - Закон про аудиторську діяльність) не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здій­снення державного фінансового контролю.

Щодо права на отримання інформації від підприємств, організацій та установ при про­веденні внутрішнього аудиту підрозділом міністерства

Відносини, які виникають у процесі складан­ня, розгляду, затвердження, виконання бюдже­тів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються БКУ.

Основні засади здійснення внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів вну­трішнього аудиту встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 3 ст. 26 БКУ). З метою реалізації ви­мог БКУ прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підрозділів внутрішнього аудиту в органах державного сектору, зокрема це:

- постанова КМУ «Деякі питання утворен­ня структурних підрозділів внутрішнього ауди­ту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних уста­новах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 28.09.2011 р. № 1001;

- Стандарти внутрішнього аудиту, затвер­джені наказом Мінфіну від 04.10.2011 р. № 1247 (далі - Стандарти внутрішнього аудиту);

- Кодекс етики працівників підрозділу вну­трішнього аудиту, затверджений наказом Мінфі­ну від 29.09.2011 р. № 1217.

Отже, враховуючи те, що міністерство є розпорядником бюджетних коштів, підрозділ внутрішнього аудиту міністерства, воно має керуватися нормативно-правовими актами, ви­значеними ст. 4 БКУ, і не може застосовувати у своїй діяльності норми Закону про аудиторську діяльність.

Основним завданням підрозділу внутріш­нього аудиту відповідно до п. 4 Порядку утво­рення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в мініс­терствах, інших центральних органах вико­навчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого по­становою КМУ від 28.09.2011 р. № 1001 (далі - Порядок № 1001) є:

- надання керівнику центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо функціо­нування системи внутрішнього контролю та її удосконалення;

- удосконалення системи управління; за­побігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;

- запобігання виникненню помилок чи ін­ших недоліків у діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.

Для належного виконання завдань, покладе­них на підрозділ внутрішнього аудиту, відповід­но до п. 12 Порядку № 1001 працівникам цьо­го підрозділу надано право:

1) на повний та безперешкодний доступ до документів, інформації та баз даних, які стосуються аудиторських завдань, включаючи інформацію з обмеженим доступом, що надається в установленому законодавством порядку.

2) проводити анкетування, опитування та інтерв'ювання працівників центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи за їх згодою, готувати запити до юридичних осіб з метою отримання необхідної інформації для проведення внутрішнього аудиту;

3) ініціювати перед керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи залучення експерта для забезпечення виконання аудиторсько­го завдання;

4) визначати цілі, обсяг, методи аудиту і ре­сурси, які необхідні для виконання кожного аудиторського завдання;

5) проводити за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи позапланові внутрішні аудити

Також внутрішні аудитори можуть про­водити анкетування, опитування та інтерв>ювання працівників центрального ор­гану виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи за їх згодою, го­тувати запити до юридичних осіб з метою отри­мання необхідної інформації для проведення внутрішнього аудиту.

Окрім того, згідно зі ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що перед­бачає можливість вільного одержання, вико­ристання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Суб'єктами інформаційних відносин визначено фізичних осіб, юридичних осіб, об'єднання громадян та суб'єктів владних повноважень (ст. 4 цього Закону).

Зауважимо, що у внутрішніх документах мі ністерства з питань внутрішнього аудиту також повинні бути визначені основні завдання та функції підрозділу внутрішнього аудиту, права, повноваження і обов'язки керівника та праців­ників підрозділу внутрішнього аудиту, як це передбачено п. 1.1 глави 1 розділу II Стандартів внутрішнього аудиту.

З огляду на викладене вище, у таких вну­трішніх розпорядчих документах міністер­ства може бути встановлена форма офіцій­ного документа (запиту) на отримання інформації та документів для проведення вну­трішнього аудиту, а також порядок її надання аудиторській групі з урахуванням специфіки діяльності міністерства та визначеної на його рівні системи документообігу.

Щодо вжиття заходів працівниками під­розділу внутрішнього аудиту Міністерства, у випадку відмови у наданні інформації та документів, необхідних для проведення вну­трішнього аудиту.

Насамперед слід зазначити, що керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для проведення на належному рівні внутріш­нього аудиту забезпечує згідно з п. 15 Порядку № 1001:

- надання підрозділу повного та безпере­шкодного доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту;

- комплектування підрозділу з урахуванням вимог, установлених Порядком № 1001, добір кадрів відповідної кваліфікації з високими діловими, професійними та моральними якостями, систематичне підвищення їх кваліфікації та на­вчання;

- створення належних умов для проведен­ня внутрішнього аудиту шляхом затвердження планів та підписання звітів, надання достатньо­го строку для проведення внутрішнього аудиту, своєчасного розгляду аудиторських звітів і ре­комендацій;

- вжиття відповідних заходів реагування за результатами проведення внутрішніх аудитів;

- здійснення заходів щодо усунення вияв­лених Держфінінспекцією порушень і недолі­ків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.

Враховуючи такі повноваження керівника мі­ністерства чи іншого центрального органу ви­конавчої влади, у випадку ненадання аудиторській групі інформації та документів, необ­хідних для проведення внутрішнього аудиту, потрібно насамперед поінформувати про це керівника міністерства для вжиття ним від­повідних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 3166 до повноважень міністра належить притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що перебувають у сфері управління відповідно­го міністерства.

Таким чином, керівник підрозділу внутріш­нього аудиту міністерства може ініціювати пе­ред міністром притягнення осіб, винних у ненаданні аудиторській групі необхідних документів та інформації, до дисциплінарної відповідаль­ності, у т. ч. звільнення таких осіб із займаних посад, а у випадку, якщо це керівник підприєм­ства, - розірвання із ним контракту.

У разі виникнення обставин, які перешко­джають проведенню працівниками або ке­рівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків (наприклад, ненадання необхідної інформації та/або документів для проведення аудиту), працівники підрозділу або керівник підрозділу мають право письмово поінфор­мувати про це Держфінінспекцію для дослі­дження нею зазначених обставин та здійснен­ня заходів відповідно до законодавства (п. 14 Порядку № 1001).

Таким чином, державні аудитори мають право готувати запити та одержувати інфор­мацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на підрозділ внутріш­нього аудиту завдань у межах чинного законо­давства. Також нормативно-правовими актами визначено низку заходів, які можуть вживатися внутрішніми аудиторами, у випадку ненадання зазначеної інформації та документів.