Постанова : Про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року N 1333, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
07.10.2014 р.

Справа N 875/143/14

Про визнання протиправною та скасування
постанови від 29 вересня 2014 року N 1333,
зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою на постанову
Київського апеляційного адміністративного
суду від 02 жовтня 2014 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Горбатюка С. А. (доповідач), суддів - Мороз Л. Л., Шведа Е. Ю., секретаря судового засідання - Носенко Л. О. (за участю представника Центральної виборчої комісії - Ч. С. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року N 1333, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (представника ОСОБА_5) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, встановила:

30 вересня 2014 року ОСОБА_5 у Київському апеляційному адміністративному суді пред'явив позов до ЦВК про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року N 1333, зобов'язання вчинити певні дії.

Вважає, що ЦВК безпідставно відмовила йому у реєстрації кандидатом у народні депутати України, з тих підстав, що він у своїй заяві про самовисування не зазначив, що у разі обрання його депутатом він припинить діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, а також через відсутність в автобіографії відомостей щодо часу проживання на території України та партійності.

Просив:

- постанову ЦВК від 29 вересня 2014 року N 1333 в частині відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 216 визнати протиправною та скасувати;

- зобов'язати ЦВК повторно розглянути його заяву про самовисування від 24 вересня 2014 року, подану для реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 через свого представника подав до Вищого адміністративного суду України апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 вказує на неправомірність дій ЦВК та оскаржуваної постанови від 29 вересня 2014 року N 1333 з огляду на те, що при поданні до ЦВК заяви про самовисування ОСОБА_5 використано зразок такої заяви, що розміщено на офіційному веб-сайті ЦВК. У запропонованій формі заяви про самовисування (реєстрацію кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі) ЦВК вказала, що у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається: "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю".

Фактично заяву про самовисування ним подано із дотриманням зазначених рекомендацій, із використанням зразка заяви, розміщеного на офіційному веб-сайті Комісії.

Проте, ЦВК із посиланням на відсутність серед інших документів, поданих позивачем, документа, зазначеного у пункті 1 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон N 4061-VI), а саме: заяви про самовисування із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, відмовила ОСОБА_5 у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що застосоване ОСОБА_5 на підставі пропозиції відповідача не достатньо коректне формулювання одного речення слід розцінювати як неточність, яка відповідно до положень частини третьої статті 60 Закону N 4061-VI підлягає виправленню та не може бути підставою для відмови у реєстрації.

Просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ЦВК просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2014 року ОСОБА_5 до ЦВК подано заяву про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі N 216.

Постановою ЦВК від 29 вересня 2014 року N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21" йому відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі N 216.

Постанова ЦВК від 29 вересня 2014 року N 1333 у частині відмови у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України мотивована тим, що подана ним заява про самовисування суперечить вимогам пункту 1 частини другої статті 55 Закону N 4061-VI, а саме: не містить зобов'язання у разі обрання депутатом, припинити діяльність чи скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України.

Крім того, в автобіографії ОСОБА_5 не міститься запис про час проживання на території Україні та щодо партійності.

Відмовляючи у задоволенні позову Київський апеляційний адміністративний суд виходив з доведеності ЦВК наявності обставин, з якими пункти 1 та 2 частини першої статті 60 Закону N 4061-VI пов'язують наявність підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону N 4061-VI ЦВК відмовляє у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною другою статті 55 Закону N 4061-VI встановлено, що ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону N 4061-VI ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Водночас частиною третьою статті 60 Закону N 4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати.

Із змісту оскаржуваної постанови ЦВК слідує, що заява ОСОБА_5 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання його депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а тому, не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону N 4061-VI.

Крім того, подана разом із заявою автобіографія ОСОБА_5 не містить відомостей щодо часу проживання на території України та партійності, що, на думку ЦВК, не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 55 цього ж Закону.

Системний аналіз положень частини другої статті 55, пункту 2 частини першої та частини третьої статті 60 Закону N 4061-VI вказує на те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні від 19 липня 2007 року "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації", визначає поняття "надмірного формалізму", коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Отже, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання заяви про самовисування та автобіографії, а не їх оформлення без дотримання вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону N 4061-VI щодо викладення в їх змісті певних відомостей.

Тобто, на думку колегії суддів, викладений у постанові N 1333 висновок ЦВК про те, що подані позивачем заява про самовисування та автобіографія не є такими документами у розумінні приписів пунктів 1 та 2 частини 2 статті 55 Закону N 4061-VI, є помилковим, оскільки наявність недоліків або неточностей у поданих кандидатом на реєстрацію документах не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.

ЦВК, ураховуючи наявність недоліків або неточностей, неправомірно не скористалася наданими їй приписами частини третьої статті 60 Закону N 4061-VI повноваженнями щодо забезпечення реалізації прав осіб, які подають заяви про реєстрацію кандидатами у народні депутати, щодо можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такими особами документах.

У заяві ОСОБА_5 про самовисування міститься запис про те, що він будь-якого іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата, не має.

Докази того, що цей запис не відповідає дійсності у справі відсутні.

Отже, ОСОБА_5 не може бути зобов'язаний до вчинення дій, які виключаються внаслідок не настання події, що породжує певний обов'язок вчинити такі дії.

Автобіографія - це документ, в якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Не відображення ОСОБА_5 у своїй автобіографії відомостей щодо часу проживання на території України та партійності не може вплинути на можливість реєстрації його кандидатом у народні депутати України.

У зв'язку із цим допущена неповнота оформлення автобіографії є лише неточністю, яка може бути усунена відповідно до вимог частини третьої статті 60 Закону N 4061-VI.

Механізм внесення виправлень до документів осіб, які виявили бажання бути зареєстрованими кандидатами у народні депутати України, чинний Закон не містить. Не усунуто цю прогалину й ЦВК шляхом прийняття відповідного акту.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутність правового врегулювання такої процедури не може впливати на можливість виправлення у наданих у порядку самовисування документах допущених помилок та неточностей з огляду на право кожного громадянина бути зареєстрованим кандидатом у народні депутати України, а врешті й - бути обраним народним депутатом України.

Оскільки, ОСОБА_5 до ЦВК подав усі документи, перелік яких визначений пунктами 1 - 6 частини другої статті 55 Закону N 4061-VI, у тому числі й заяву про самовисування та автобіографію, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 60 Закону N 4061-VI для відмови у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ЦВК зареєструвати

ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 216 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, з огляду на наступне.

У відповідності до частини сьомої статті 113 Закону N 4061-VI у разі визнання судом рішення відповідної виборчої комісії протиправним, у тому числі з питання визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, встановлення підсумків голосування, встановлення результатів виборів депутатів, рішення з цього питання приймає виборча комісія, рішення якої було визнане протиправним, або виборча комісія вищого рівня на підставі рішення суду. При цьому, якщо рішення не було визнане недійсним з формальних підстав, виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним.

З огляду на імперативність норми частини сьомої статті 113 Закону N 4061-VI, враховуючи положення частини другої статті 11, частини першої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства, та у зв'язку з тим, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася 30 вересня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність обрання способу захисту порушеного права позивача у вигляді зобов'язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів вважає, що обставини у справі встановлені повно та всебічно і є можливість ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року N 1333, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21" у частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі N 216.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 216 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. А. Горбатюк

Л. Л. Мороз

Е. Ю. Швед