КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

Про оподаткування процентів, нарахованих
на суму депозитного (вкладного)
банківського рахунку

Інвалід Великої Вітчизняної війни деякий час відкладав частину пенсії і вирішив на початку цього року покласти заощаджені пенсійні кошти на депозит у банк. Чи обкладатимуться податком на доходи фізичних осіб проценти на такий вклад, якщо Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни звільняються від сплати податків?

- За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Державна фіскальна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, ухваленими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236).

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Конституція України становить основу цивільного законодавства України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (ст. 4, далі - Цивільний кодекс).

Відносини банківського вкладу регулюються, зокрема, § 3 глави 71 Цивільного кодексу, за частиною 1 ст. 1058 якого за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій, формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Така форма цього договору вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими, актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та порядком ділового обороту (ч. 1 ст. 1059 Цивільного кодексу).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 1059 Цивільного кодексу в разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Статтею 1060 Цивільного кодексу визначено види банківських вкладів.

Так, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом установленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення (ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За частиною 3 ст. 1060 Цивільного кодексу за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного в договорі банківського вкладу. Повернути вкладникові банківський строковий вклад та нараховані проценти за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можна виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 1060 Цивільного кодексу, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлене договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму ркпаду в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлено розміру процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст 1061 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 1061 Цивільного кодексу банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлене договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів унесених до повідомлення вкладник, з про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1061 Цивільного кодексу встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, унесений на умовах його повернення в разі настання визначених договором обставин, не може бути одностороньо зменшений банком, якщо іншого не встановлено законом.

Слід звернути увагу, що за ч. 4 ст. 1061 Цивільного кодексу умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Проценти на банківський вклад нараховуються з дня, наступного за днем надходження вкладу до банку, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 6 ст. 1061 Цивільного кодексу проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані в цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо іншого не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти.

За частиною 1 ст. 1064 Цивільного кодексу укладення договору банківського вкладу з фізичною особою й унесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці зазначаються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент, пред'явлення ощадної книжки у банк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1064 Цивільного кодексу відомості про вклад, зазначені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам провадиться банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено в непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку (ч. 3 ст. 1064 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1065 Цивільного кодексу ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом установленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.05.99 p. № 679-XIV «Про Національний банк України» і з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України правління Національного банку України постановою від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованою в Мін'юсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, затвердило Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція).

За пунктом 1.8 глави 1 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірних засадах для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірних засадах для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, шо відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Відповідно до п. 10.12 глави 10 Інструкції кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладникові через видачу готівки або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) фізичної особи відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на її поточний рахунок, або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або виплачуватися фізичній особі готівкою (п. 10.14 глави 10 Інструкції).

При цьому слід наголосити, що банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі - окремий рахунок).

Для відкриття окремого рахунку клієнт зобов'язаний у заяві про відкриття поточного рахунку зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат. Для наявного поточного рахунку така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку (п. 6.9 глави 6 Інструкції).

За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка одержує доходи з джерела їхнього походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об'єктом оподаткування в резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Сьогодні відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 розділу IV цього Кодексу, тобто доходів у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб провадяться виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат; ознаки таких рахунків визначаються Національним банком України).

За підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 розділу IV Кодексу в цьому розділі термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.

Ставка податку на такі пасивні доходи, як проценти на депозитний (вкладний) банківський рахунок, установлена в розмірі 20% бази оподаткування (пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 розділу IV Кодексу).

Згідно з пп. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 розділу IV Кодексу податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка їх нараховує. Такі доходи остаточно оподатковуються податковим агентом під час їхнього нарахування.

При цьому Кодекс не містить жодних винятків щодо оподаткування таких доходів для будь-яких категорій платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі для осіб, які відповідно до Закону України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон про статус ветеранів війни) належать до інвалідів війни.

Отже, сьогодні дохід платника податку - інваліда Великої Вітчизняної війни у вигляді процентів, нарахованих на суму його депозитного (вкладного) банківського рахунку (незалежно від джерела внесення коштів на такий рахунок - пенсія, інші соціальні виплати тощо), оподатковується на загальних підставах за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 розділу IV Кодексу, тобто 20%.

Водночас сьогодні відповідно до пп. 1.2 з урахуванням норм пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу сума процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок підлягає також обкладенню військовим збором за ставкою 1,5%.

За підпунктом 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу, тобто податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок і сплатити (перерахувати) його до бюджету.

Податковий агент є відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету (пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Щодо пільг з оподаткування, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід зауважити, що відповідно до п. 23 ч. 1 от. 13 цього Закону інвалідам війни, в тому числі інвалідам Великої Вітчизняної війни, надаються, зокрема, пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

За пунктом 7.3 ст. 7 розділу І Кодексу будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підстави для надання податкових пільг та порядок їхнього застосування визначаються виключно Кодексом (п. 7.4 ст. 7 розділу І Кодексу).

Водночас згідно з п. 5.2 ст. 5 розділу І Кодексу, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, згідно з п. 3 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, якщо законодавчими актами передбачено інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Таким чином, оподаткування доходів фізичних осіб провадиться згідно з вимогами розділу IV Кодексу.

Головний державний інспектор
Наталія ГОРМАКОВА

"Праця i зарплата" N 29 (945), 05 серпня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214