ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
06.10.2014 р. N А/800/95/14

Щодо відмови в реєстрації кандидатом
у народні депутати України

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кочан В. М., суддів - Винокурова К. С., Пасічник С. С., секретаря судового засідання - Борілло Ю. В. (за участю представника відповідача - Л. Н. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії N 1283 від 28.09.2014 р. в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі N 62 та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

02.10.2014 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії N 1283 від 28.09.2014 р. в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі N 62 та зобов'язання вчинити певні дії щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 62 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що незазначення в заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України або зазначення того, що така діяльність ним не здійснюється, є помилкою та неточністю, яка підлягала усуненню в порядку, встановленому ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", та не могла бути підставою для відмови в реєстрації кандидатом у депутати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" N 4061-VI від 17.11.2011 р. (далі - Закон N 4061-VI) заява позивача про самовисування не містить зобов'язання припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. З огляду на це, суд погодився з висновками Центральної виборчої комісії про те, що подана позивачем заява не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати, що є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидата.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, та просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, 23.09.2014 р. позивачем подано до Центральної виборчої комісії заяву про самовисування та інші документи щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 62 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 р., що підтверджує відповідна довідка від 23.09.2014 р.

Постановою Центральної виборчої комісії від 28.09.2014 р. N 1283 відмовлено, в тому числі, ОСОБА_3 в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 62 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 р. Підставою для відмови позивачу в реєстрації кандидатом у депутати стала відсутність в заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України "Про вибори народних депутатів України" N 4061-VI від 17.11.2011 р. (далі - Закон N 4061-VI).

Повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України визначені ст. 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30.06.2004 р. N 1932-IV. Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону Комісія уповноважена реєструвати кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому Законом та приймати рішення щодо скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Порядок висування і реєстрації кандидатів у народні депутати визначено статтями 52 - 62 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 р. N 4061-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону N 4061 Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у ч. 1 ст. 54 чи ч. ч. 1, 2 ст. 55 цього Закону.

Аналіз наведених положень Закону свідчить про вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата у депутати. При цьому, Закон, прямо передбачаючи таку підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати як відсутність документів, зазначених у ч. 2 ст. 55 цього Закону, не містить приписів щодо можливості відмови у реєстрації за наявності помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатами на реєстрацію документів.

Крім того, норми, закріплені у частині 3 ст. 60 Закону прямо передбачають право особи виправити помилки і неточності, виявлені у поданих кандидатами на реєстрацію документів. У цій же нормі законодавцем визначено, що наявність помилок чи неточностей не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Відповідачем не надано суду доказів про прийняття уповноваженим органом нормативно-правового акту, який би уточнював чи розширював перелік підстав для відмови в реєстрації кандидата.

Не обґрунтованим також є твердження ЦВК про те, що відсутність в тексті заяви про реєстрацію кандидата певного складового елементу, є обставиною, яка свідчить про відсутність такого документу взагалі. Таке твердження є довільним тлумаченням відповідачем норм Закону.

Даючи правову оцінку постанові Комісії про відмову позивачу в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відсутність у заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка несумісна з мандатом народного депутата України, не може визнаватися помилкою або неточністю, які можуть бути виправлені в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Позивач у своєму позові та апеляційній скарзі посилався на те, що заяву про самовисування ним було оформлено з використанням зразка документа, оприлюдненого на офіційному сайті Центральної виборчої комісії (www.cvk.gov.ua). У примітці до зразка заяви про самовисування зазначено, що в разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата України, у відповідній графі заяви зазначається "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю". Саме це ОСОБА_3 відобразив у своїй заяві, помилково не зазначивши зобов'язання про припинення діяльності, несумісної з мандатом народного депутата.

Враховуючи обставини справи, позицію позивача і представника відповідача, з огляду на зміст наданих ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії документів, колегія суддів вважає, що при складанні таких документів позивачем помилково не внесено до їх тексту зобов'язання у разі обрання його народним депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Ці недоліки, на переконання суду, могли би бути виправлені відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону N 4061-VI, проте Центральною виборчою комісією такої можливості позивачу надано не було.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що Центральна виборча комісія всупереч положень норм матеріального права дійшла висновку про те, що позивачем не надано всі передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 55 Закону N 1932-IV документи, а відтак не мала і підстав для прийняття постанови про відмову у реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_3, в зв'язку з чим адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови N 1283 від 28.09.2014 р. підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати його у якості кандидата у народні депутати України, то в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації можливо прийняти лише за умови подання документів, передбачених ст. 55 Закону, які не містять помилок чи неточностей.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд приймає до уваги остаточний звіт за післявиборний період 9 жовтня - 6 листопада 2012 року, складений Місією спостереження за виборами в Україні Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ та опублікований у Віснику Центральної виборчої комісії за 2013 рік N 1, в якому міститься висновок про те, що можна було б запровадити ефективні механізми повідомлення, щоб потенційні кандидати отримували інформацію від органів управління виборчим процесом про виявлені пропуски та помилки у їхніх поданнях, що дасть їм змогу виправити відповідні помилки.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії N 1283 від 28.09.2014 р. в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі N 62 та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії N 1283 від 28.09.2014 р. в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі N 62 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 р.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані 23.09.2014 р. ОСОБА_3 документи до Центральної виборчої комісії щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 62 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя В. М. Кочан

Судді:

К. С. Винокуров

С. С. Пасічник