ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.10.2014 р.
Справа N 875/109/14
Про визнання протиправною та скасування
постанови від 28 вересня 2014 року N 1284
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Горбатюка С. А. (доповідач), суддів - Мороз Л. Л., Шведа Е. Ю., секретаря судового засідання - Носенко Л. О. (за участю: ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, представника Центральної виборчої комісії Чернюк С. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови від 28 вересня 2014 року N 1284, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі N 875/109/14, встановила:
30 вересня 2014 року ОСОБА_4 у Київському апеляційному адміністративному суді пред'явив позов до ЦВК про визнання протиправною та скасування постанови від 28 вересня 2014 року N 1284, зобов'язання вчинити певні дії.
Вважає, що ЦВК безпідставно відмовила у реєстрації його кандидатом у народні депутати України, з тих підстав, що він у своїй заяві про самовисування не зазначив, що у разі обрання його депутатом він припинить діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, а також через відсутність в автобіографії відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).
Просив:
- постанову ЦВК від 28 вересня 2014 року N 1284 в частині відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 154 визнати протиправною та скасувати;
- зобов'язати ЦВК розглянути його заяву про самовисування від 23 вересня 2014 року, подану для реєстрації кандидатом у народні депутати України;
- зобов'язати ЦВК зареєструвати його кандидатом у народні депутати України по виборчому окрузі N 154.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України апеляційну скаргу.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нову постанову про задоволення його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на неправомірність дій ЦВК та оскаржуваної постанови від 28 вересня 2014 року N 1284 з огляду на те, що при поданні до ЦВК заяви про самовисування ним використано зразок заяви, який розміщений на офіційному веб-сайті Комісії. У запропонованій формі заяви про самовисування (реєстрацію кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі) ЦВК вказало, що у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається: "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю". Заявником апеляційної скарги зазначено, що заяву про самовисування ним подано із дотриманням зазначених рекомендацій, із використанням зразка заяви, розміщеного на офіційному веб-сайті. У той же час, відповідачем із посиланням на відсутність у документах, поданих позивачем, документа, зазначеного у пункті 1 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", а саме: заяви про самовисування із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, відмовлено у реєстрації кандидата у народні депутати України.
Крім того, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначив, що застосоване ним на підставі пропозиції відповідача не достатньо коректне формулювання одного речення слід розцінювати як неточність, яка відповідно до положень частини третьої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" підлягає виправленню та не може бути підставою для відмови у реєстрації.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач у судовому засіданні та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2014 року позивачем - ОСОБА_4 до ЦВК подано заяву про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі N 154.
Постановою ЦВК від 28 вересня 2014 року N 1284 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13" позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі N 154.
Постанова ЦВК від 28 вересня 2014 року N 1284 у частині відмови у реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України мотивована тим, що подана заява про самовисування ОСОБА_4 суперечить вимогам пункту 1 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", а саме: не містить зобов'язання у разі обрання депутатом, припинити діяльність чи скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України.
Відмовляючи у задоволенні позову Київський апеляційний адміністративний суд виходив із правомірності оскаржуваної постанови ЦВК.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" ЦВК відмовляє у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Частиною другою статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:
1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;
3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;
4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;
5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;
6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
Згідно з частиною одинадцятою статті 107 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" при проведенні повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидатами у депутати не подається.
Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.
Водночас частиною третьою статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" визначено, що помилки і неточності, виявлені у поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Із змісту оскаржуваної постанови ЦВК слідує, що заява ОСОБА_4 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а тому, не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України".
Крім того, у поданій разом із заявою автобіографії ОСОБА_4 не зазначив відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), що, на думку Комісії, не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону.
Системний аналіз положень частини другої статті 55, пункту 2 частини першої та частини третьої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" вказує на те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Крім того, Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні від 19 липня 2007 року "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації", визначає поняття "надмірного формалізму", коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Таким чином, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.
Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання автобіографії, а не її оформлення із порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", яке полягає у відсутності певних відомостей.
Тобто, на думку колегії суддів, викладений у постанові N 1284 висновок ЦВК про те, що подана позивачем автобіографія не є автобіографією у розумінні приписів пункту другого частини 2 статті 55 Закону N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", є помилковим, оскільки наявність недоліків або неточностей у поданих кандидатом на реєстрацію документів не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.
ЦВК, враховуючи наявність недоліків або неточностей, безпідставно не застосувала приписи частини третьої статті 60 Закону N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" та не використала надані їй повноваженнями щодо забезпечення реалізації прав осіб, які подають заяви про реєстрацію кандидатами у народні депутати, щодо можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такими особами документах.
У заяві ОСОБА_4 про самовисування міститься запис про те, що він будь-якого іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата, не має.
Докази того, що цей запис не відповідає дійсності у справі відсутні.
Отже, ОСОБА_4 не може бути зобов'язаний до вчинення дій, які виключаються внаслідок не настання події, що породжує певний обов'язок вчинити такі дії.
Автобіографія - це документ, в якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.
За змістом автобіографії ОСОБА_4 викладав лише ті факти які мали місце у його житті. Зазначив, що у автобіографії він не вказав про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), оскільки такою роботою не займався.
Не відображення ОСОБА_4 у своїй автобіографії відомостей про громадську роботу не може вплинути на можливість реєстрації його кандидатом у народні депутати України.
У зв'язку із цим допущена неповнота оформлення автобіографії є лише неточністю, яка може бути усунена відповідно до вимог частини третьої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України".
Механізм внесення виправлень до документів осіб, які виявили бажання бути зареєстрованими кандидатами у народні депутати України, чинний Закон не містить. Не усунуто цю прогалину й ЦВК шляхом прийняття відповідного акта.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутність правового врегулювання такої процедури не може впливати на можливість виправлення у наданих у порядку самовисування документах допущених помилок та неточностей з огляду на право кожного громадянина бути зареєстрованим кандидатом у народні депутати України, а врешті й - бути обраним народним депутатом України.
Оскільки, ОСОБА_4 до ЦВК подав усі документи, перелік яких визначений пунктами 1 - 6 частини другої статті 55 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", у тому числі й заяву про самовисування та автобіографію, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", для відмови у реєстрації позивача кандидатом у депутати України.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 154 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, з огляду на наступне.
У відповідності до частини сьомої статті 113 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" у разі визнання судом рішення відповідної виборчої комісії протиправним, у тому числі з питання визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, встановлення підсумків голосування, встановлення результатів виборів депутатів, рішення з цього питання приймає виборча комісія, рішення якої було визнане протиправним, або виборча комісія вищого рівня на підставі рішення суду. При цьому, якщо рішення не було визнане недійсним з формальних підстав, виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним.
З огляду на імперативність норми частини сьомої статті 113 Закону України від 17 листопада 2011 року N 4061-VI "Про вибори народних депутатів України", враховуючи положення частини другої статті 11, частини першої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства, та у зв'язку з тим, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася 30 вересня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 154 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови від 28 вересня 2014 року N 1284, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року N 1284 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13" у частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі N 154.
Зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі N 154 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
С. А. Горбатюк
Л. Л. Мороз
Е. Ю. Швед