КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
03.10.2014 р.
Справа N 875/228/14
Про визнання протиправними дій,
скасування постанови N 1333 від 29 вересня 2014 року,
зобов'язання вчинити певні дії
(Із змінами і доповненнями, внесеними Постановою
Вищого адміністративного суду України N 875/159/14,
А/800/197/14 від 6 жовтня 2014 року)
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Глущенко Я. Б., суддів - Пилипенко О. Є., Романчук О. М., розглянувши по першій інстанції у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій, скасування постанови N 1333 від 29 вересня 2014 року, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Центральної виборчої комісії, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії N 1333 від 29 вересня 2014 року в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про самовисування та додані до неї документи для такої реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови в реєстрації його як кандидата у народні депутати у зв'язку із не зазначенням у заяві про самовисування того, що в разі обрання його депутатом він припинить діяльність, несумісну з мандатом народного депутата.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Колегією суддів установлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1333, за наслідками розгляду заяви та інших документів, поданих позивачем до Комісії, йому було відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі N 214.
Зазначене рішення мотивоване тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України". Так, в оскаржуваній постанові Комісією зазначено, що на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону заява ОСОБА_1 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. За таких обставин, зазначає Комісія, указаний документ не є заявою про самовисування в розумінні приведеної норми Закону.
Юридичною підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати були приписи пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно з якими Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Не погоджуючись із указаним рішенням Центральної виборчої комісії, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить із наступного.
Порядок висування і реєстрації кандидатів у народні депутати України визначено статтями 52 - 62 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Статтею 52 вказаного Закону встановлено, що право висування кандидатів у депутати в одномандатних виборчих округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
Обговорюючи мотивацію відмови Центральної виборчої комісії в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України, колегія суддів зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, такого документа як заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації кандидатом у депутати, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згодою на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 24 вересня 2014 року до Центральної виборчої комісії було подано відповідну заяву про самовисування та інші документи, передбачені частиною 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Зі змісту заяви слідує, що позивачем надано згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, зазначено, що іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, він не має, так само як і належних йому підприємств та корпоративних прав.
Таким чином, в указаній заяві позивачем не вказано, що він зобов'язується, у разі обрання депутатом, припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна із мандатом народного депутата України.
Обговорюючи зміст заяви про самовисування, дослідженої судом, колегія суддів зазначає, що наведений відповідачем недолік не можна розцінювати як такий, що перешкоджав відповідачу зареєструвати позивача.
Колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати являється саме відсутність документів, зазначених, зокрема, в частині 2 статті 55 Закону, в тому числі, відсутність заяви про самовисування, а не невідповідність цих документів вимогам щодо їх змісту.
Отже, згідно вищевказаної норми, правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати могла бути лише відсутність (неподання) заяви про самовисування, а не оформлення такої із деякими порушеннями частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", які підлягали виправленню відповідно до частини 3 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року у справі N 875/66/14.
До того ж, колегія суддів зауважує, що вимоги про зазначення у заяві про самовисування зобов'язання особи припинити діяльність, яка несумісна із мандатом народного депутата України, кореспондують приписам статті 78 Конституції України, якою передбачено, що народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі, що вони не можуть бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Таким чином, зазначення в заяві про самовисування зобов'язання припинити будь-яку несумісну із мандатом народного депутата України діяльність, спрямоване на забезпечення дотримання вказаних приписів Основного закону.
Колегія суддів зауважує, що вказівка в заяві про самовисування обов'язку припинити будь-яку несумісну із мандатом народного депутата України діяльність є обов'язковою незалежно від того, чи займається особа такою діяльністю на час реєстрації її кандидатом. Зазначене обумовлюється, зокрема, тим, що зареєстрована кандидатом у народні депутати України особа може розпочати несумісну із мандатом діяльність в період з реєстрації її кандидатом у народні депутати України до встановлення результатів виборів.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відсутність в документі певного реквізиту, передбаченого Законом України "Про вибори народних депутатів України", не слід вважати відсутністю самого документа для цілей цього Закону, що може мати наслідком позбавлення особи можливості приймати участь у виборах, адже така позиція суб'єкта владних повноважень не відповідає як буквальному прочитанню Закону, так і розумному співвідношенню пропорційності між застосованим заходом і метою, на яку такий захід спрямований.
Інакший підхід до розгляду документів, поданих для реєстрації кандидатом у народні депутати України, був би виявом надмірного формалізму, на недопустимості якого неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини під час розгляду справ, пов'язаних із виборчим процесом, щодо інших країни, зокрема, в рішенні "Краснов та Скуратов проти Росії" від 19 липня 2007 року.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 з міркувань, викладених у постанові Центральної виборчої комісії N 1333 від 29 вересня 2014 року.
Таким чином, згадана постанова відповідача є протиправною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.
Обговорюючи вимогу позивача про зобов'язання Центральної виборчої комісії повторно розглянути подані ним документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною 6 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України", колегія суддів враховує, що позивач усунув недоліки в поданій ним заяві про самовисування шляхом направлення виправленої заяви (із зазначенням зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна з мандатом народного депутата України) до Комісії. Така поведінка останнього свідчить про добросовісне ставлення до своїх обов'язків, передбачених, зокрема, Законом України "Про вибори народних депутатів України" щодо подання належно оформлених документів на реєстрацію.
Згідно частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на встановлені судом обставини щодо відповідності виправленої заяви про самовисування вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України", а також за відсутності інших підстав для відмови в реєстрації позивача на підставі оскаржуваної постанови, колегія суддів доходить висновку, що з метою повного захисту порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року на підставі поданих ним документів, з урахуванням виправленої заяви про самовисування.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 172, 177 КАС України, суд постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16." в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Повторно розглянути заяву ОСОБА_5 щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України. (Постанова N 875/159/14, А/800/197/14)
(абзац третій резолютивної частини у редакції постанови Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 р.) (Постанова N 875/159/14, А/800/197/14)
Постанова набирає законної сили з моменту закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги - з моменту постановлення рішення за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України через Київський апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом двох днів з дня її проголошення.
Головуючий, суддя: Я. Б. Глущенко
Судді:
О. Є. Пилипенко
О. М. Романчук