ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.10.2014 р.
Справа N 875/144/14,
N А/800/60/14
Про визнання протиправною та скасування
постанови Центральної виборчої комісії
від 29 вересня 2014 року N 1325
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Олендера І. Я., суддів: Бутенка В. І., Лиска Т. О., за участю секретаря - Бруй О. Д., позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - С. Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1325, провадження в якій відрито за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_5, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року, встановив:
30 вересня 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції із позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1325 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що заява про самовисування, в порушення п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" N 4061-VI (далі - Закон), датована не днем подання документів для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, а днем раніше, що, згідно з ч. 1 ст. 60 Закону, є перешкодою в реєстрації кандидата у депутати.
У поданій апеляційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що всі необхідні документи були надані, а той факт, що заява про самовисування датована не днем подання документів для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати до Центральної виборчої комісії - 24.09.2014 року, а іншою датою, не може свідчити про відсутність даного документа. Тобто в даному формулюванні була допущена помилка, що в силу вимог ч. 3 ст. 60 Закону не є підставою для відмови в реєстрації кандидата.
У судовому засіданні позивач і його представник апеляційну скаргу підтримали і просили задовольнити її у повному обсязі, а представник відповідача вважав, що дану апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
24 вересня 2014 року позивачем - ОСОБА_2 подано до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію її кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі N 206, датовану 23 вересня 2014 року.
Постановою Центральної виборчої комісії N 1325 від 29 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11", позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі N 206.
Зазначена постанова відповідача в частині відмови в реєстрації позивача вмотивована тим, що заява про самовисування ОСОБА_2 суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону, оскільки датована іншим днем (23 вересня), ніж день її подання (24 вересня), а також, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону, не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, який, відповідно до Конституції України та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України або зазначення того, що така діяльність не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 60 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України "Про вибори народних депутатів України".
Статтею 52 Закону встановлено, що право висування кандидатів у депутати у одномандатних округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:
1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;
3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;
4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;
5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;
6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
Центральна виборча комісія в силу п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.
Згідно з довідкою про прийняття документів, наявною у матеріалах справи, 24 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 206 відповідно до частини другої статті 55 Закону ОСОБА_2 особисто пред'явлено паспорт та подано, а Центральною виборчою комісією прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України - кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.
При цьому заява про самовисування датована не днем подання документів для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати до Центральної виборчої комісії та зазначено зобов'язання у разі обрання депутатом припинити будь-яку діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, відповідно до Конституції України та законів України.
Згідно до частини третьої статті 60 Закону помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Системний аналіз положень ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 60 Закону свідчить про те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Таким чином, підставою для відмови в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у депутати міг бути факт неподання заяви про самовисування, а не те, що прийнята заява про самовисування датована не днем подання документів для реєстрації позивача кандидатом у народні депутати до Центральної виборчої комісії.
Дослідивши заяву про самовисування ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати до Центральної виборчої комісії, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем зазначено у заяві про самовисування про зобов'язання припинити, у разі обрання народним депутатом України, будь-яку діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України, тому порушень п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону 4061-VI у зазначеній частині не вбачається, оскільки неточність формулювання зобов'язання підлягала виправленню.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1325 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11" у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 в одномандатному виборчому окрузі N 206 як такої, що прийнято за відсутності передбачених законом підстав та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування у відповідній частині.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового, про часткове задоволення позову.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року у справі N 875/144/14 скасувати та ухвалити нову про часткове задоволення позовних вимог.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року N 1325 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11" у частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2 в одномандатному виборчому окрузі N 206.
Стягнути з Державного бюджету України на ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 62 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Я. Олендер
Судді:
В. І. Бутенко
Т. О. Лиска