КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
02.10.2014 р.

Справа N 826/1525/14

Про визнання незаконним та скасування Порядку в частині

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Сорочко Є. О., суддів - Земляна Г. В., Межевич М. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року (Постанова N 826/1525/14) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування Порядку в частині, встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, яку шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. N 198, в частині підпункту 1 пункту 7.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року (Постанова N 826/1525/14) в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання.

З метою реєстрації як безробітного позивач 10.01.2014 р. звернувся до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, надавши документи відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України "Про зайнятість населення", в тому числі довіку МСЕК з єдиною рекомендацією щодо роботи в УТОС.

Листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 16.01.2014 р. N 125 позивачу відмовлено у наданні статусу безробітного у зв'язку з неподанням індивідуальної програми реабілітації інваліда передбаченої Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, яку шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. N 198, та зазначено, що відсутність такої програми унеможливлює здійснення підбору для позивача вакантних робочих місць, на які можливе працевлаштування особи з інвалідністю.

Позивач вважаючи, що підпунктом 1 пункту 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, яку шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. N 198, порушено його право на працевлаштування, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам".

Згідно частини 2 статті 43 цього Закону статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Частиною 3 цієї ж статті Закону встановлено, що порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень статей 43 - 46 та 49 Закону України "Про зайнятість населення" постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. N 198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі - Порядок).

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, територіальним органом Державної служби зайнятості (далі - територіальний орган) з метою отримання ними соціальних послуг.

Пунктом 3 Порядку, яким визначено порядок реєстрації безробітних, передбачено, що звертаючись за сприянням у працевлаштуванні до територіального органу незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування, інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", пред'являє пенсійне посвідчення або посвідчення особи, яка отримує відповідну державну соціальну допомогу, і подає довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та індивідуальну програму реабілітації.

Згідно пп. 1 п. 7 цього Порядку підставою для відмови у наданні статусу безробітного є відсутність на дату звернення до територіального органу документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Частиною 1 статті 17 цього Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Отже, необхідність наявності індивідуальної програми реабілітації інваліда передбачена законодавством, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підбір підходящої роботи для інвалідів (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

Таким чином, посилання позивача на те, що пп. 1 п. 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, яку шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. N 198, суперечить чинному законодавству є необґрунтованими.

При цьому, відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінету Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сфері соціальної політики забезпечує проведення державної політики зайнятості населення.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про зайнятість населення" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Отже, затверджуючи Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, яку шукають роботу постановою від 20.03.2013 р. N 198, в оскаржуваній позивачем частині Кабінет Міністрів України діяв в межах, на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, а тому пп. 1 п. 7 цього Порядку є законним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року (Постанова N 826/1525/14) - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року (Постанова N 826/1525/14) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя Є. О. Сорочко

Судді:

Г. В. Земляна

М. В. Межевич