КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Фінансово-економічний департамент
Щодо скорочення чисельності працівників закладу
охорони здоров'я
ПИТАННЯ: Чи правомірні дії адміністрації державного закладу щодо значного скорочення штатної чисельності працівників стоматологічного відділення спеціалізованої медико-санітарної частини міста?
ВІДПОВІДЬ: Штатні нормативи закладів охорони здоров'я, затверджені наказом МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» (далі - наказ № 33), мають рекомендаційний характер.
Згідно з п. 2 цього наказу керівники закладів охорони здоров'я за виробничої потреби мають право змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для такого закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів у межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може провадитися лише в межах однієї категорії медичного (лікарі, середній медичний, молодший медичний персонал), фармацевтичного, адміністративно-управлінського, крім заступників керівників, та господарсько-обслуговуючого персоналу.
Водночас у наказі № 33 є норми, виконання яких є обов'язковим.
Так, не допускається введення посад таких найменувань, що не передбачені чинними штатними нормативами лікувально-профілактичних закладів, а для лікарського персоналу, крім того, чинною номенклатурою лікарських посад, затвердженою наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385, зареєстрованим у Мін'юсті України 12.11.2002 р. за № 892/7180. Не допускається також використання не за призначенням посад, які вводяться залежно від обсягу робіт.
У разі організації закладів (структурних підрозділів), для яких не передбачено штатних нормативів цим наказом, штати для них затверджуються з дозволу МОЗ У країни (п. 3 наказу № 33).
Організації вищого рівня на підставі штатних нормативів, затверджених цим наказом, затверджують штати підвідомчих закладів охорони здоров'я в межах штатної чисельності працівників, що склалася на початок планового року на відповідній території (сільська рада, місто, район, область). При цьому під час проведення оптимізації їхньої мережі з метою раціонального використання кадрового потенціалу пріоритетність має надаватися первинній медико-профілактичній допомозі, особливо в сільській місцевості, службі екстреної та швидкої медичної допомоги, в тому числі жителям сільських населених пунктів, медичній допомозі дітям і матерям, туберкульозній, психіатричній, онкологічній, серцево-судинній, судинно-мозковій службам та боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.
Штатна чисельність працівників, яка підлягає затвердженню за штатним розписом, має бути приведена у відповідність із визначеним фондом оплати праці, доведеним у бюджетних призначеннях на оплату праці, в порядку, встановленому п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 (із змінами).
Відповідно до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише в таких випадках:
у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі вна.слідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш як три години впродовж робочого дня) без поважних причин;
нез'явлення на роботу впродовж більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) в разі певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
появи на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
учинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.
Звільнення з підстав, зазначених п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника (за його згоди) на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації установи, організації.
Статтею 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами, далі - Закон) передбачено, шо заклади, визначені в додатку 10 до Закону, з 1 січня 2015 р. мають фінансуватися/одержувати фінансову підтримку з місцевих бюджетів.
Згідно з нормами Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на охорону здоров'я, в тому числі на утримання спеціалізованих медико-санітарних частин, ураховані у складі видатків МОЗ України за бюджетною програмою за КПКВК 2311410 «Медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам», обсяг якої визначається на основі формульних розрахунків за єдиними підходами для усіх територій виходячи з фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів у розрахунку на одну особу (ст. 25 Закону).
Відповідно до Порядку надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 р. № 11), така субвенція спрямовується на оплату поточних видатків закладів охорони здоров'я, визначених ст. 103-4 Бюджетного кодексу України. Водночас відповідні місцеві ради мають право додатково понад обсяги субвенції планувати та здійснювати з місцевих бюджетів оплату поточних і капітальних видатків закладів охорони здоров'я.
Таким чином, сьогодні всі питання, пов'язані з організацією роботи та фінансовим забезпеченням діяльності спеціалізованих медико-санітарних частин, належать до компетенції органів місцевого самоврядування.
Головний спеціаліст,
Ірина ДЕРЕГЛАЗОВА
"Праця i зарплата" N 23 (939), 17 червня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214