ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
17.09.2014 р.

Справа N 920/1561/13

Про визнання незаконним та скасування рішення ради

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Божок В. С., суддів - Гоголь Т. Г., Сибіги О. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Сумської міської ради, м. Суми, на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі господарського суду Сумської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", м. Суми, до Сумської міської ради, м. Суми, про визнання незаконним та скасування рішення ради; визнання припиненими шляхом розірвання договорів оренди (за участю представників: позивача - Г. Н. А., Д. І. О., відповідача - не з'явився), встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" (далі за текстом - ТОВ "БВК компанія "Федорченко") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 року N 2590-МР та визнання припиненими шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок від 15.03.2006 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року позовні вимоги задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 року N 2590-МР "Про відмову у припиненні договорів оренди земельних ділянок, укладених з ТОВ "БВК компанія "Федорченко" шляхом їх розірвання"; визнано припиненими шляхом розірвання: Договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року N 1627-МР, 15.03.2006 року посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за N 1310, затверджений рішенням Сумської міської ради від 29.03.2006 року N 1685-МР, зареєстрований у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 року за N 040661200994; Договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року N 1627-МР, 15.03.2006 року посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за N 1316, затверджений рішенням Сумської міської ради від 29.03.2006 року N 1685-МР, зареєстрований у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 року за N 040661200995 зі змінами, внесеними договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, 19.07.2006 року посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за N 3785, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 25.10.2006 року N 208-МР, Дублікат договору зареєстрований у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.09.2006 року за N 040661201154.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що фактичне користування зазначеними земельними ділянками та зведеними на них житловими будинками здійснюють її нові власники, позивач добровільно відмовився від права користування спірними земельними ділянками, законодавством та умовами договорів передбачена можливість дострокового розірвання договорів оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, а відтак наявні всі підстави для задоволення позовних вимог; крім того, перебування нерухомого майна на балансі юридичних осіб не має жодного правового зв'язку з правом власності на це нерухоме майно, а, отже, той факт, що будинок за адресою: вул. Реміснича будинок 6-а, м. Суми та за адресою: вул. Реміснича буд. 10-а м. Суми не було передано на баланс відповідача, жодним чином не підтверджує право власності ТОВ "БВК компанія "Федорченко" на цей будинок.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Сумська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року і передати справу на новий розгляд.

ТОВ "БВК компанія "Федорченко" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 16.09.2014 року N 03-05/1809 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В. С., судді - Гоголь Т. Г., Сибіга О. М.

В судовому засіданні представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.03.2006 року Сумською міською радою та Виробничо-комерційною фірмою "Побутсервіс" у формі ТОВ (повним правонаступником якої є ТОВ "БВК компанія "Федорченко") було укладено Договір оренди земельної ділянки на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року N 1627-МР.

За умовами вказаного Договору позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3340 га (категорія - землі житлової та громадської забудови), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Реміснича, 10-а.

Дану земельну ділянку було надано в оренду під будівництво багатоповерхового житлового будинку.

Також 15.03.2006 року на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року N 1627-МР між Сумською міською радою та Виробничо-комерційною фірмою "Побутсервіс" у формі ТОВ (повним правонаступником якої є ТОВ "БВК компанія "Федорченко") було укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3004 га (категорія - землі житлової та громадської забудови), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Реміснича, 12-а.

Дану земельну ділянку було надана в оренду під будівництво багатоповерхового житлового будинку.

19.07.2006 року сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 року, відповідно до п. 1 якого внесено зміни до адреси розташування орендованої земельної ділянки та зазначено: м. Суми, вул. Реміснича, 6-а.

Відповідно до Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 07.11.2007 року та від 27.12.2007 року, затверджених відповідно рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради N 569 від 27.11.2007 року та N 685 від 29.12.2007 року житлові будинки, розташовані за адресами: м. Суми, вул. Реміснича, 6-а та вул. Реміснича, 10-а (тобто на орендованих позивачем земельних ділянках) були прийняті в експлуатацію.

Після завершення будівництва всі квартири у вищевказаних житлових будинках були передані у власність фізичних осіб-інвесторів у будівництво нерухомості, а тому позивачем на адресу відповідача у відповідності до пунктів 5.4 Договорів оренди земельних ділянок від 15.03.2006 року (щодо можливості дострокового розірвання договорів оренди) було направлено листа N 03-654 від 16.05.2013 року з пропозицією розірвати вищезазначені Договори оренди земельних ділянок.

Рішенням Сумської міської ради від 31.07.2013 року N 2590-МР "Про відмову у припиненні договорів оренди земельних ділянок, укладених з ТОВ "БВК компанія "Федорченко" шляхом їх розірвання" позивачу було відмовлено у припиненні вказаних договорів оренди земельних ділянок.

Не погоджуючись з даним рішення Сумської міської ради позивач звернувся до господарського суду з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання припиненими шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання припиненими шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду землі" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 25, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року N 02-5/35 (з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність скасування рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 року N 2590-МР "Про відмову у припиненні договорів оренди земельних ділянок, укладених з ТОВ "БВК компанія "Федорченко" шляхом їх розірвання", оскільки таке рішення ради є ненормативним правовим актом одноразового застосування, воно не могло бути в подальшому скасовано самим же органом місцевого самоврядування, а тому судами обґрунтовано задоволено такі позовні вимоги.

Щодо визнання припиненими шляхом розірвання договорів оренди земельних ділянок колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що спірними Договорами оренди земельних ділянок передбачено дострокове розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони, зокрема на підставах, визначених законодавством України.

Згідно з п. п. "а", "е" ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Крім того, ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно усі квартири в згаданих житлових будинках були передані у власність фізичних осіб.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі N 1-2/2004 та від 09.11.2011 у справі N 1-22/2011 (Рішення N 14-рп/2011) власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Підтвердженням права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Статтею 382 Цивільного кодексу України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відтак, житловий будинок за адресою вул. Реміснича будинок 6-а, м. Суми та за адресою вул. Реміснича буд. 10-а м. Суми належить на праві спільної сумісної власності власникам всіх квартир в цьому будинку.

Поряд з цим, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно на сьогоднішній момент ТОВ "БВК компанія "Федорченко" не є власником жодної квартири за адресою, вул. Реміснича будинок 6-а, м. Суми та за адресою вул. Реміснича буд. 10-а м. Суми, а отже не є співвласником жодного з вищевказаних будинків.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про законність і обгрунтованість позовних вимог з огляду на те, що фактичне користування зазначеними земельними ділянками та зведеними на них житловими будинками здійснюють її нові власники, позивач добровільно відмовився від права користування спірними земельними ділянками, законодавством та умовами договорів передбачена можливість дострокового розірвання договорів оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, а відтак наявні всі підстави для задоволення таких вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 20.08.2013 року у справі N 18/5005/12936/2011.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними посилання Сумської міської ради на те, що позивач повинен був звернутися до них із відповідною заявою про прийняття рішення щодо призначення балансоутримувача, огляду на те, що перебування нерухомого майна на балансі юридичних осіб не має жодного правового зв'язку з правом власності на це нерухоме майно, а отже той факт, що будинок за адресою: вул. Реміснича будинок 6-а, м. Суми та за адресою: вул. Реміснича буд. 10-а м. Суми не було передано на баланс відповідача, жодним чином не підтверджує право власності ТОВ "БВК компанія "Федорченко" на цей будинок.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Сумської міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі N 920/1561/13 - залишити без змін.

Головуючий, суддя: В. С. Божок

Судді:

Т. Г. Гоголь

О. М. Сибіга