ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
17.09.2014 р. N 826/11088/14

Про оскарження рішень

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Аблова Є. В., суддів - Амельохіна В. В., Шулежко В. П., при секретарі - Мальчик І. Ю. (за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Козлова В. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про оскарження рішень, встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про оскарження рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем безпідставно позбавлено ДВНЗ "КУУП" ліцензії державного вищого навчального закладу, що призвело до порушення прав трудового колективу, в тому числі по виплаті заборгованості по заробітній платі. Окрім того, протиправно прийнято наказ N 904 від 06.08.2014 р. "Про ліквідацію ДВНЗ "КУУП".

В позовній заяві, з урахуванням доповнень до позову, позивач просить суд: скасувати розпорядження Кабінету Міністрів від 29.01.2014 N 51 "Про ліквідацію КУУП" і наказу МОН України N 904 від 06.08.2014 р. "Про ліквідацію ДВНЗ "КУУП"; скасувати наказ МОН України від 11.12.2013 р. N 1732 "Про закріплення державного майна за ДВНЗ "Міжгалузева академія управління"; скасувати п. 3 наказу МОН України від 15.07.2014 р. N 2642л "Про результати акредитації та ліцензування".

В судовому засіданні, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

ДВНЗ "Київський університет управління та підприємництва" створений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. N 697-р та наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 05.08.2011 р. N 937, шляхом злиття ДВНЗ "Київський університет управління та підприємництва" та ДВНЗ "Українська академія бізнесу та підприємництва".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 N 535-р "Про передачу Державної академії житлово-комунального господарства та Академії муніципального управління до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту" прийнято пропозицію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства щодо передачі Державної академії житлово-комунального господарства та Академії муніципального управління до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

З метою реалізації розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 р. N 535-р "Про передачу Державної академії житлово-комунального господарства та Академії муніципального управління до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12.02.2013 N 126 прийнято від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту майно Державної академії житлово-комунального господарства згідно з актом приймання-передачі.

Міністерством освіти і науки України, відповідно до Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 року N 1482, наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12.02.2013 р. N 126, наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.08.2013 р. N 1193 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 12.02.2013 р. N 126", акта приймання-передачі державного майна зі сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства до сфери управління Міністерства освіти і науки від 29.11.2013 р., прийнято наказ від 11.12.2013 р. N 1732 "Щодо закріплення державного майна за ДВНЗ "Міжгалузева академія управління", яким закріплено за ДВНЗ "Міжгалузева академія управління" на праві оперативного управління нерухоме та інше окреме індивідуально визначене державне майно за адресами: м. Київ, вул. Глазунова, 2/4, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 31-а, м. Київ, вул. Старосільська, 2, м. Донецьк, вул. Будьоного, 13-а, м. Донецьк, вул. Булавіна, 1.

Указом Президента України від 25.04.2013 N 240/2013 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, у відповідності до якого Міністерство освіти і науки України (МОН України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

Основними завданнями МОН України є: забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; реалізація державної політики у сфері освіти і науки.

Згідно ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно.

Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.

Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

Майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що забезпечує їх статутну діяльність, не може бути предметом застави.

Держава в особі відповідних органів державної влади встановлює пільги в оподаткуванні, сплаті платежів для вищих навчальних закладів.

Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власності самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право придбання майна та його використання на підставі договорів тощо.

За змістом ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно пп. 27, 74 п. 4 Положення N 240/2013 МОН України відповідно до покладених на нього завдань: виконує в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу правових норм та матеріалів справи, суд не вбачає порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті наказу від 11.12.2013 р. N 1732 "Про закріплення державного майна за ДВНЗ "Міжгалузева академія управління", оскільки як встановлено судом, на момент закріплення нерухомого та іншого окремо визначеного майна, за адресами: м. Київ, вул. Глазунова, 2/4, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 31-а, м. Київ, вул. Старосільська, 2, м. Донецьк, вул. Будьоного, 13-а, м. Донецьк, вул. Булавіна, 1, за ДВНЗ "Міжгалузева академія управління", вказане майно на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12.02.2013 р. N 126, прийнято до сфери управління відповідача від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, згідно з актом приймання-передачі, а відповідно і передані права щодо розпорядження вказаним майном.

Судом встановлено, що Державною інспекцією навчальних закладів України на підставі наказу від 24.06.2014 р. N 01-13 та посвідчення (направлення) від 01-37/79, проведено позапланову виїзну вибіркову перевірку ДВНЗ "Київський університет управління та підприємництва" за напрямами: виконання положень Конституції України, та законів України, інших нормативно-правових актів з питань освіти; організація у навчальному закладі навчально-виховної, навчально-методичної і наукової роботи; ефективність використання навчальним закладом педагогічного та науково-педагогічного потенціалу і матеріальних ресурсів; забезпечення розвитку та ефективність використання навчальним закладом матеріально-технічної бази і об'єктів соціальної сфери, у частині стану усунення порушень вимог законодавства, виявлених у ході попередньої перевірки (акт від 28.03.2014 р. N 01-13/50-03-06/1), за результатами якої складено акт від 27.06.2014 р. N 01-13/99-03-06/1.

Міністерством освіти і науки України на підставі статті 28 Закону України "Про вищу освіту", постанов Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. N 200 "Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів", від 9 серпня 2001 р. N 978 "Про затвердження Положення про акредитацію вищих начальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах", від 8 серпня 2007 р. N 1019 "Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг", наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 N 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 за N 71/8670 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.11.2011 р. N 1377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2011 року за N 1448/20186), наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 N 689, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2012 року за N 1108/21420, відповідно до рішення Акредитаційної комісії від 8 липня 2014 р. (протокол N 110), прийнято наказ від 15.07.2014 р. N 2642л "Про результати ліцензування, акредитації та атестації".

У відповідності до п. 3 наказу від 15.07.2014 р. N 2642л за результатами позапланової вибіркової перевірки Державного вищого навчального закладу "Київський університет управління та підприємництва" (далі - ДВНЗ "КУУП") Державною інспекцією навчальних закладів України: анулювати з 15 липня 2014 р. ліцензію ДВНЗ "КУУП" серії АЕ N 270723 від 02.07.2013 на підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів денної та заочної форм навчання за напрямами підготовки та спеціальностями 6.030503, 7.03050301, 8.03050301 "Міжнародна економіка"; 6.030504 "Економіка підприємства", 7.03050401, 8.03050401 "Економіка підприємства" (за видами економічної діяльності); 6.030507, 7.03050701, 8.03050701 "Маркетинг"; 6.030508 "Фінанси і кредит" 7.03050801, 8.03050801 "Фінанси і кредит (за спеціалізованими програмами)"; 6.030509, 7.03050901, 8.03050901 "Облік і аудит"; 6.030601 "Менеджмент", 7.03060101, 8.03060101 "Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)"; 6.040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування", 7.04010601, 8.04010601 "Екологія та охорона навколишнього середовища"; 6.050601, 7.05060101 "Теплоенергетика"; 6.140101 "Готельно-ресторанна справа"; 6.140103 "Туризм"; на перепідготовку спеціалістів 7.03050401 "Економіка підприємства (за видами економічної діяльності)" та 7.03050901 "Облік і аудит" за численні порушення Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, які не можуть бути усунені протягом трьох місяців. Підстава: підпункт 2 пункту 32 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг (п. 3.1).

Відповідно до змісту ст. 28 Закону України "Про вищу освіту" освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, шляхом проведення ліцензійної експертизи.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.

Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти.

Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, шляхом проведення акредитаційної експертизи.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі.

Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 10 постанови КМ України від 08.08.2007 N 1019 "Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг" ліцензування проводять: МОН - щодо надання послуг у сфері професійно-технічної та вищої освіти; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органи управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій - щодо надання послуг у сфері дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Орган ліцензування має право перевірити законність та обґрунтованість прийнятих експертними комісіями, регіональними експертними радами, експертними радами Акредитаційної комісії та Державною акредитаційною комісією рішень з питань ліцензування.

Відповідно до п. 30 Постанови N 1019 ліцензійні умови надання освітніх послуг (далі - ліцензійні умови) визначають нормативи кадрового, навчально-методичного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, необхідних для ліцензування, і затверджуються МОН.

Контроль за дотриманням ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування, Державна інспекція навчальних закладів, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що мають у підпорядкуванні навчальні заклади, і власники навчальних закладів шляхом проведення планової та позапланової перевірки. Планова перевірка дотримання ліцензійних умов проводиться не частіше ніж один раз на рік. Порядок здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов затверджує МОН.

За результатами перевірки дотримання ліцензійних умов орган ліцензування має право: видавати навчальному закладу, власникам навчальних закладів або фізичній особі - підприємцю розпорядження про усунення фактів порушення ліцензійних умов; анулювати ліцензію (п. 31 Постанови N 1019).

Відповідно до пп. 2 п. 32 підставами для анулювання ліцензії є: порушення ліцензійних умов, які не можуть бути усунені протягом шести місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки, встановлені порушення ліцензійних умов, які не можуть бути усунені протягом шести місяців, на підставі чого МОН України прийнято рішення про анулювання ліцензії ДВНЗ "КУУП" серії АЕ N 270723 від 02.07.2013 р., що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 113 Конституції України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, діяльність якого, зокрема, спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", п. 2 ст. 116 Конституції України до основних його завдань відноситься, зокрема, забезпечення проведення політики у сферах освіти, науки і культури.

Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" (ч. 1 ст. 27), якому кореспондує Положення про державний вищий навчальний заклад (п. 4), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.96 N 1074, створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України, який у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої світи та забезпечує проведення державної політики сфері освіти.

Крім того, згідно п. п. 2, 3 Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.94 N 228, встановлено, що навчально-виховні заклади створюються відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази педагогічних кадрів та статутного фонду (що може включати вартість майна та власні кошти) у розмірі не нижче розрахованої вартості навчання слухачів, кількість яких зумовлена обсягом прийому, що заявляється.

Рішення про створення навчально-виховних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, заснованих на загальнодержавній власності, приймається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 зазначеного Положення реорганізація навчально-виховних закладів здійснюється відповідно до порядку, визначеного цим Положенням щодо створення відповідних навчально-виховних закладів.

Також п. п. 8 - 9 Положення визначено, що ліквідація навчально-виховних закладів провадиться засновниками або органами, за рішенням яких їх створено, в порядку, встановленому чинним законодавством. Навчально-виховний заклад вважається реорганізованим чи ліквідованим з дня внесення відповідних змін до Державного реєстру навчально-виховних закладів України.

Відповідно до п. 10 зазначеного Положення при реорганізації чи ліквідації навчально-виховного закладу його працівникам і особам, які навчаються в ньому, гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства з питань праці та освіти.

Таким чином, викладене свідчить про те, що до повноважень Кабінету Міністрів України відносяться питання створення, реорганізація та, відповідно, ліквідації вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 N 51-р "Про ліквідацію державного вищого навчального закладу "Київській університет управління та підприємництва" надано погодження пропозиції Міністерства освіти і науки України щодо ліквідації Державного вищого навчального закладу "Київський університет управління та підприємництва".

Також п. 2 вказаного розпорядження Міністерству освіти і науки України належить здійснити заходи щодо: ліквідації Державного вищого навчального закладу "Київський університет управління та підприємництва" в межах відповідних бюджетних призначень; продовження в установленому порядку навчання студентів зазначеного навчального закладу у вищих навчальних закладах 3 - 4 рівня акредитації.

Окрім того, суд звертає увагу, що оцінка правомірності розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 N 51-р, надана в рамках адміністративної справи N 826/6013/14 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України, Державний вищий навчальний заклад "Київський університет управління та підприємництва" про скасування розпорядження від 29.01.2014 N 51-р.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 N 51-р, ст. 27 Закону України "Про вищу освіту", на підставі ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 6 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" відповідачем прийнято наказ від 06.08.2014 р. N 904, у відповідності до якого припинено ДВНЗ "КУУП" шляхом ліквідації.

Відповідно до п. 8 Положення N 240/1013 МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОН України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти МОН України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОН України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв на підставі та у межах повноважень, що передбачені законом.

Крім того, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Між тим позивачем не доведено, а колегією суддів не встановлено, що оскаржувані накази порушують права, свободи чи інтереси позивача, як працівника ДВНЗ "Київський університет управління та підприємництва".

В частині доводів позивача про порушення трудових прав, суд звертає увагу, що оскаржувані накази про ліквідацію ДВНЗ "Київський університет управління та підприємництва", не є рішеннями про звільнення працівників вказаного навчального закладу.

Крім того, суд вважає за належне роз'яснити позивачу, що у випадку порушення чи невизнання трудових прав, порушення процедури вивільнення працівників тощо, вони мають право звернутись до відповідного суду з метою захисту таких прав.

За таких підстав, з урахуванням того, що відповідач діяв в межах повноважень, визначених Законом та не порушували прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Є. В. Аблов

Суддя В. В. Амельохін

Суддя В. П. Шулежко