ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03.09.2014 р. N К/800/38322/14
(Ухвалу скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
09.12.2014)
Про стягнення адміністративно-господарських санкцій
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Ємельянової В. І., Малиніна В. В., Олендера І. Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі N 804/6915/13-а за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, встановив:
У травні 2013 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642,05 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені у розмірі 1281,93 грн.
На обґрунтування позову послалося на те, що відповідач на порушення статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N 875-XII) не забезпечив установленого законодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідно до статті 20 цього Закону відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2012 році становила 7251 особу, що підтверджується даними звіту за формою N 10-ПІ за 2012 рік. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами Закону N 875-XII складає за даними відповідача 76 осіб. Така кількість розрахована відповідачем з фактичних робочих місць, на яких не заборонена праця інвалідів.
На думку позивача, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 7251 особи, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 290 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Позивачем проведена невиїзна перевірка стану виконання підприємством статей 19, 20 Закону N 875-XII, в результаті якої встановлено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами Закону N 875-XII - 290 осіб.
Підприємством самостійно не нараховані адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим позивачем у відповідності зі статтею 20 Закону N 875-XII визначена сума адміністративно-господарських санкцій, яку повинно перерахувати підприємство до Державного бюджету в розмірі 6409642,05 грн.
Згідно звіту ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 7251 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які фактично працювали на робочих місцях у відповідача за 2012 рік, створених відповідно до вимог статті 19 Закону N 875-XII становила 155 осіб.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вважає, що на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 135 інваліда.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6409642,05 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені у розмірі 1281,93 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що чинним законодавством не покладено на відповідача обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 7251 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону N 875-XII зазначена відповідачем як 76, фактично протягом року на підприємстві інвалідів працювало 155 осіб.
Таким чином, на підприємстві не працевлаштовано 135 інвалідів.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами також встановлено, що підприємство протягом 2012 року направляло до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Протягом 2012 року вакансії подані підприємством, центром зайнятості були запропоновані 6 особам з інвалідністю, з яких: працевлаштовані 2 особи з обмеженими можливостями, 2 особи самостійно відмовились від запропонованої роботи на заявлені вакансії та 2 особам підприємством було відмовлено (причина відмови - вакансія зайнята та не відповідає вимогам), що підтверджено листом Жовтоводського міського центру зайнятості від 6 червня 2013 року N 566.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, згідно якого, за результатами перевірки два примірники акта підписуються в останній день перевірки уповноваженою посадовою особою відділення Фонду та роботодавцем.
Позивачем не надано документів, які б підтверджували факт недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В. І. Ємельянова
Судді:
В. В. Малинін
І. Я. Олендер