КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
22.07.2014 р.

Справа N 2а-10541/12/2670

Про скасування постанови

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Петрика І. Й., суддів - Ключковича В. Ю., Кобаль М. І., при секретарі судового засідання - Валяєвій Х. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії регулювання електроенергетики України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, т. о. - НАК "Нафогаз України", про скасування постанови, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" пред'явило позов до Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, третя особа НАК "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування з дати прийняття постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Національна комісія регулювання електроенергетики України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 липня 2010 року на відкритому засіданні Національна комісія регулювання електроенергетики України прийняла постанову N 889 про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта" в розмірі 458 грн. 00 коп. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).

Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що її було прийнято відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95 р. N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" та Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття постанови відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону України N 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень відповідача, належить, зокрема, затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

Отже, на момент прийняття оскаржуваної постанови, НКРЕ мала достатні повноваження для встановлення ціни на газ для ПАТ "Укрнафта".

Водночас стаття 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначає яким чином мають реалізовуватися ці повноваження, а саме - НКРЕ повинна встановлювати закупівельні ціни на газ згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної постанови НКРЕ не було розроблено порядку встановлення цін з урахуванням вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

З огляду на текст постанови N 889 від 27.07.2010 р. її було прийнято на підставі Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35 (далі - Порядок N 35), тобто іншого порядку ніж визначено Законом.

Пунктом 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що Порядок N 35 не суперечить вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в цілому або в тій частині, яку застосовувала НКРЕ під час прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувану постанову прийнято не у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", не у передбачений Законом спосіб, що в свою чергу є порушенням як вимог Закону, так і вимог п. 2 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98).

Пунктом 1.2 Порядку N 35, який застосовувався НКРЕ під час прийняття постанови N 889 від 27.07.2010 р., передбачено, що цей документ є нормативним документом, що визначає механізм розрахунку, установлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно із п. 1.3 оскаржуваного Порядку його положення поширюються на суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, і є обов'язковими для виконання.

Згідно п. 1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На підставі п. 3 постанови КМУ від 28.12.92 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняти уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

Порядок N 35 є нормативно-правовим документом, що містить норми права, має неперсоніфікований характер - визначає єдиний для певного кола суб'єктів господарювання порядок формування цін на природний газ, розрахований на неодноразове застосування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність державної реєстрації Порядку N 35 в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Із наведеного слідує, що обов'язковість виконання вимог Порядку N 35 настає з моменту дотримання вимог щодо державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Однак, судом встановлено, що названий документ не передавався для державної реєстрації, що свідчить про те, що відповідач здійснив розрахунок ціни на природний газ власного видобутку для позивача на підставі нормативно-правового акта, який не набрав чинності, і не міг бути застосований.

Висновків щодо необхідності державної реєстрації Порядку N 35 дійшов і Вищий адміністративний суду України в ухвалі від 03 квітня 2014 р. у справі N К/9991/37707/12 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконним та нечинним Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22 січня 2009 р. N 35.

Вказаним рішенням Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі 2а-11259/11/2670 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 р. (Постанова N 2а-11259/11/2670), в якій міститься висновок суду щодо необхідності державної реєстрації Порядку N 35 та відсутності такої реєстрації, внаслідок чого цей Порядок не набрав чинності, а тому не створює правових наслідків для позивача та не може в обов'язковому порядку застосовуватися при встановленні ціни на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, у тому числі при встановленні ціни на газ для ПАТ "Укрнафта", залишено в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці самі обставини.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про прийняття оскаржуваної постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. на підставі нечинного Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою встановлення відповідачем економічно обґрунтованого рівня ціни на газ власного видобутку позивачем було надано до НКРЕ розрахунок вартості 1 тис. м. куб. газу товарного-горючого природного за 2008 і 2009 роки та план на 2010 рік по ВАТ "Укрнафта" (лист N 15-ПЕ-55 від 16.07.2010 р. з додатками).

За розрахунком ПАТ "Укрнафта" собівартість готової продукції (газу природного товарного) при рентабельності у "0" відсотків складає 815,08 грн. за 1000 м. куб. (з урахуванням ПДВ), та відповідно - 679,24 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).

При цьому, відповідачем встановлено ціну на природний газ, видобутий позивачем, в розмірі 458 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ), що є значно меншою від ціни позивача.

У матеріалах справи наявний здійснений відповідачем розрахунок ціни на товарний природний газ, видобутий ПАТ "Укрнафта", в якому відображено пропозицію Товариства та ціну, встановлену постановою НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р.

Зазначений розрахунок дає змогу дослідити за рахунок яких саме складових ціну, запропоновану позивачем, було зменшено.

На підставі наданих документів судом з'ясовано, що при розрахунку ціни природного газу власного видобутку по ПАТ "Укрнафта" НКРЕ зменшено наступні складові ціни порівняно із запропонованими позивачем: витрати по статті "матеріали та паливо", витрати за статтею "адміністративні витрати", витрати по статті "рентна плата на обсяги, які використовуються на нормативні виробничо-технологічні витрати та втрати".

Крім того, під час формування ціни, не було враховано суму коштів, необхідних на капіталовкладення для забезпечення видобутку природного газу.

У якості підстави для коригування ціни у порівнянні із запропонованою позивачем, НКРЕ зазначає порушення останнім вимог Порядку N 35.

Водночас, як встановлено судом, обов'язковість застосування вимог положень Порядку N 35 настає з моменту дотримання вимог щодо державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

В свою чергу, позивач здійснював розрахунок вартості газу товарного горючого ВАТ "Укрнафта" на 2010 рік, який було надано до НКРЕ, на підставі Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, затвердженої рішенням Правління ВАТ "Укрнафта", яке оформлено протоколом N 1 від 04.01.2007 р. із змінами відповідно до наказів по ВАТ "Укрнафта" N 172 від 18.09.2007 р.; N 166 від 31.07.2008 р., N 176 від 30.10.2009 р., що підтверджується матеріалами справи.

Ведення обліку витрат на видобуток нафти і газу, відповідно до вимог названої Інструкції було погоджено листом Міністерства палива та енергетики України N 08/10-025 від 15.01.2010 р.

Крім того, формування позивачем собівартості готової продукції з урахуванням тих витрат, які понесені Товариством при самостійному видобутку сировини та інших матеріалів, що використовуються ним при виробництві кінцевого продукту не суперечить законодавству, що підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України N 3823/11341/11-44 від 28.10.2011 р.

Факт відсутності таких витрат під час видобутку газу у ПАТ "Укрнафта" відповідачем не доведено, отже їх невключення до ціни газу, визначеної в оскаржуваній постанові колегія суддів вважає необґрунтованим.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апелянта щодо законності зменшення витрат по статті собівартості "адміністративні витрати".

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П (С)БО) 16 "Витрати" до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналогічними за структурою є адміністративні витрати позивача, відображені у наданому до НКРЕ розрахунку ціни на газ (розшифровка статті "Адміністративні витрати" на газ товарний-горючий природний за 2008 та 2009 роки та план на 2010 рік по ВАТ "Укрнафта").

Враховуючі, що при обмеженні адміністративних витрат на рівні 5 % виробничої собівартості відповідач посилається на п. 2.10 Порядку N 35, який не набрав чинності, колегія суддів вважає таке обмеження необґрунтованим.

Зменшення такої складової як рентна плата НКРЕ також обґрунтовує порушенням ПАТ "Укрнафта" вимог частини 3 п. 2.4 Порядку N 35, що є неправомірним з огляду на нечинність цього Порядку.

Крім того, засновані на положеннях Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269, та положеннях Порядку N 35, вимоги відповідача щодо надання позивачем погодженої з відповідним органом центральної влади інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій) з доданням техніко-економічних розрахунків або бізнес планів, не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому, відповідач безпідставно не врахував при встановленні ціни на газ для ПАТ "Укрнафта" витрати на капіталовкладення.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належного нормативного обґрунтування зменшення запропонованого позивачем рівня цін на природний газ.

Крім того, експертним висновком N 3823/11341/11-44 від 28.10.2011 р. також підтверджується невідповідність постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, зокрема (П (С)БО) 16 "Витрати" (П (С)БО), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України (в редакції що діяла на момент прийняття постанови НКРЕ N 889) рішення органу державної влади про визначення фіксованих цін, що унеможливлюють одержання прибутку, підлягає прийняттю з одночасним визначенням у такому рішенні розміру дотацій, що підлягають наданню суб'єктам підприємництва для відшкодування втрат від реалізації продукції за такими фіксованими цінами.

Отже, встановлюючи в оскаржуваних постановах фіксовані ціни на газ, відповідач проігнорував вимоги ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України та не визначив розміру дотацій для відшкодування витрат позивача від реалізації газу за такими цінами.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розраховуючи ціну на газ для ПАТ "Укрнафта" та закріплюючі її в оскаржуваній постанові, НКРЕ діяла у непередбачений законодавством спосіб, з порушенням ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95 р. N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 без дотримання загального порядку ціноутворення, визначеного нормами Закону України "Про ціни і ціноутворення", статтею 10 Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя: І. Й. Петрик

Судді:

В. Ю. Ключкович

М. І. Кобаль