Постанова : Про визнання незаконними та нечинними розпоряджень КМДА, визнання їх невідповідними акту вищої юридичної сили та зобов'язання вчинити певні дії

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
18.07.2014 р. N 2а-9037/11/2670

Про визнання незаконними та нечинними розпоряджень КМДА,
визнання їх невідповідними акту вищої юридичної
сили та зобов'язання вчинити певні дії

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді - Погрібніченка І. М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 1. ОСОБА_1, 2. Приватного підприємства "Компанія ФАХ", 3. Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3", 4. ОСОБА_2, 5. ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації (КМДА), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління юстиції у м. Києві, Голова Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСББ "Сердолік", ОСББ "Науковець", про визнання незаконними та нечинними розпоряджень КМДА, визнання їх невідповідними акту вищої юридичної сили та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 червня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися ОСОБА_1, Приватне підприємство "Компанія ФАХ", Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-3", ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_1 та ін., позивачі) з адміністративним позовом про визнання невідповідними акта вищої юридичної сили та нечинними з дати прийняття із поворотом виконання та зазначенням способу його здійснення розпоряджень Київської міської державної адміністрації NN 857, 858, 859 від 31 травня 2011 року; визнання незаконними та нечинними з дати прийняття із поворотом виконання та зазначенням способу його здійснення розпоряджень Київської міської державної адміністрації NN 857, 858, 859 від 31 травня 2011 року; зобов'язання вчинити певні дії.

Справі був присвоєний N 2а-9037/11/2670, яка перебувала в провадженні в судді Арсірія Р. О.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1, Приватного підприємства "Компанія ФАХ", Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3", ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано незаконними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.05.2011 р. N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", від 31.05.2011 р. N 858 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", від 31.05.2011 р. N 859 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами"; зобов'язано Київську міську державну адміністрацію згідно з ч. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання постановою законної сили, опублікувати резолютивну частину зазначеної постанови у виданні, в якому було офіційно оприлюднено розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.05.2011 р. N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", від 31.05.2011 р. N 858 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", від 31.05.2011 р. N 859 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами".

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року, представником Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_1 та ПП "Компанія ФАХ" подані апеляційні скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ПП "Компанія ФАХ" за наслідками розгляду в суді апеляційної інстанції залишено без задоволення; апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, Приватного підприємства "Компанія ФАХ", Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3", ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації (КМДА) за участю третіх осіб: Головного управління юстиції у м. Києві, Голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_7 про визнання невідповідними, незаконними та нечинними розпоряджень відмовлено, про що свідчить постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ПП "Компанія ФАХ" були подані касаційні скарги, які за наслідками розгляду в суді касаційної інстанції задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року скасовано, справу, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 р., направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року справу N 2а-9037/11/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І. М.

В судовому засіданні від 28.05.2014 р. протокольною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_2 щодо посвідчення його довіреності на ведення справи в суді ОСОБА_1.

Згідно довіреності від 31.01.2014 р. N 13 ОСОБА_1 уповноважений на представлення інтересів Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3".

02 липня 2014 року протокольною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСББ "Сердолік", ОСББ "Науковець", які своїми довіреностями уповноважили ОСОБА_1 представляти в суді їх інтереси.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані розпорядження були прийняті відповідачем поза межами наданих йому повноважень, з порушенням вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 та Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3" в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві від 23.06.2011 р. та письмових поясненнях від 20.09.2011 р.

На адресу суду від представника Приватного підприємства "Компанія ФАХ" надійшла заява від 24.06.2014 р., в якій останній повідомив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити; справу просить розглянути у відсутності представника ПП "Компанія ФАХ".

Від ОСОБА_3 надійшла заява від 01.07.2014 р. про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані розпорядження прийняті Київською міською державною адміністрацією відповідно до вимог чинного законодавства України як виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), а не як органом державної виконавчої влади.

Також, на думку відповідача, позивачі не є суб'єктами правовідносин, які врегульовані оскаржуваними розпорядженнями або не надали доказів, які б свідчили про порушення їхніх прав та законних інтересів. З огляду на це відповідач просив суд у позові відмовити.

Відповідач в наданих запереченнях просить суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві та Голова Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, письмових пояснень та/або заперечень суду не надали (не направили).

Представник третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСББ "Сердолік", ОСББ "Науковець" ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України через прибуття не всіх осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31 травня 2011 року виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийнято наступні розпорядження:

1. N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", яким встановлено:

- тарифи на теплову енергію, що виробляється підприємствами, установами та організаціями, на балансі яких знаходяться котельні, для потреб населення, які введені в дію з 01.07.2011 р.;

- тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01.07.2011 р.;

2. N 858 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", яким встановлено:

- тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг ПАТ "АК "Київводоканал" з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових або квартирних засобів обліку), які введені в дію з 01.07.2011 р.;

- тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцями цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01.07.2011 р.;

3. N 859 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами", яким встановлено:

- тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами, які введені в дію з 01.07.2011 р. (далі - оскаржувані розпорядження).

Незгода з вказаними вище розпорядженнями обумовила ОСОБА_1 та ін. звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 та ін., виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.99 р. N 586-XIV (далі - Закон N 586-XIV), Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15.01.99 р. N 401-XIV (далі - Закон N 401-XIV), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. N 280/97-ВР (далі - Закон N 280/97-ВР), Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. N 1875-IV (далі - Закон N 1875-IV), Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 р. N 2479-VI (далі - Закон N 2479-VI), Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. N 2633-IV (далі - Закон N 2633-IV), Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 р. N 2918-III (далі - Закон N 2918-III) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між особами, які беруть участь у справі, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання і водовідведення та послуги з централізованого опалення) та тарифів на теплову енергію на законодавчому рівні регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в даний момент закон має назву "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг"), "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання" і "Про місцеве самоврядування в Україні".

При цьому повноваження на встановлення тарифів на комунальні послуги і теплову енергію законодавчо розмежовані між Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (повноваження якої здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України) та виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (в даному випадку - виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Так, у розумінні Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) (пункт 3 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Втім, у розумінні Закону N 1875-IV (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) (пункт 1 частини 1 статті 13 зазначеного Закону) комунальними послугами є централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо. А теплова енергія, у розумінні Закону N 2633-IV (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) (стаття 1 зазначеного Закону України) товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ або Національна комісія) встановлює тарифи на теплову енергію (товарна продукція, яка виробляється суб'єктами господарювання, діяльність яких ліцензується Національною комісією (стаття 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України"), і яка використовується для виробництва послуг з централізованого опалення та виробництва послуг з гарячого водопостачання (стаття 1 Закону N 2633-IV) та на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (які надаються суб'єктами господарювання, діяльність яких ліцензується Національною комісією (стаття 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України").

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) встановлює тарифи на теплову енергію (товарна продукція, яка виробляється суб'єктами господарювання, діяльність яких не ліцензується Національною комісією (стаття 20 Закону N 2633-IV, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" від 10.07.2006 р. N 955 (в редакції, що була чинна на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), і яка використовується для виробництва послуг з централізованого опалення та виробництва послуг з гарячого водопостачання (стаття 1 Закону N 2633-IV), комунальні послуги з централізованого водопостачання і водовідведення (послуги, які надається суб'єктами господарювання, діяльність яких не ліцензується Національною комісією (статті 7 і 31 Закону N 1875-IV, стаття 28 Закону N 280/97-ВР, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" від 10.07.2006 р. N 955, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" від 12.07.2006 р. N 959 (в редакції, що були чинними на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), централізованого опалення (послуга, створена на теплових пунктах із теплової енергії, яка надається суб'єктами господарювання безпосереднім споживачам (статті 7 і 31 Закону N 1875-IV, стаття 28 Закону N 280/97-ВР, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" від 10.07.2006 р. N 955.

Стосовно повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України (повноваження якої здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (на даний час назва закону - "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3610-VI), Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України (повноваження якої, згідно із Прикінцевими положеннями Закону, здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України) здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

При цьому, згідно із зазначеною статтею, Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України здійснює ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.12.2008 р. N 167/417, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.02.2009 р. за N 96/16112 (далі - Ліцензійні умови).

Згідно із пунктом 1.4 Ліцензійних умов (в редакції, що були чинними на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії із сумарною потужністю джерел теплової енергії понад 20 Гкал/год. здійснює Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (ліцензування здійснюється НКРЕ, а не Мінжитлокомунгоспом на підставі Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України"). Ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії із сумарною потужністю джерел теплової енергії до 20 Гкал/год. здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.02.2001 р. N 35/34, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.03.2001 р. за N 183/5374 (далі - Ліцензійні умови).

Згідно із абзацом другим пункту 1.4 Ліцензійних умов (в редакції, що були чинними на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) Мінжитлокомунгосп, який здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, що надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не менше ніж ста тисячам фізичних осіб або системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані на території двох або більше областей, а також спільних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями (ліцензування здійснюється НКРЕ, а не Мінжитлокомунгоспом на підставі Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України"); Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які здійснюють ліцензування діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення суб'єктів господарювання, що провадять її у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Зазначене вище підтверджується листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.09.2010 р. N 5881/23/17-10 щодо розподілу обов'язків, а також листами Національної комісії регулювання електроенергетики від 17.11.2010 р. N 7326/25/17-10, від 29.07.2011 р. N 5531/25/17-11.

Таким чином, Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг (повноваження якої, згідно із Прикінцевими положеннями Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України) встановлює тарифи лише суб'єктам господарювання, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією (теплова енергія - виробництво понад 20 Гкал/год.; централізоване водопостачання і водовідведення - надання послуг більше ніж 100 тис. осіб, або надання в декількох областях).

Стосовно повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону N 280/97-ВР (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Зазначена норма підтверджується також пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону N 1875-IV (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), згідно з яким до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону N 2633-IV (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до статей 118, 140 Конституції України особливості здійснення виконавчої влади і особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві, який відповідно до ч. 3 ст. 133 Конституції України має спеціальний статус, який визначається окремим законом України - Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", а не Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації".

Згідно з ст. 10-1 Закону N 401-XIV виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Таким чином, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) встановлює тарифи на комунальні послуги (послуги з централізованого опалення для потреб безпосередніх споживачів як населення так і бюджетних установ і інших споживачів, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення для потреб безпосередніх споживачів як населення так і бюджетних установ і інших споживачів у випадку надання послуг менше ніж 100 тис. осіб) та тарифи на теплову енергію (виробництво до 20 Гкал/год.) згідно із статтями 7 і 31 Закону N 1875-IV та статтею 28 Закону N 280/97-ВР.

Національна комісія регулювання електроенергетики України, здійснюючи повноваження Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України встановлює тарифи на комунальні послуги з централізованого водопостачання і водовідведення (у випадку надання послуг більше ніж 100 тис. осіб) і тарифи на теплову енергію (виробництво понад 20 Гкал/год.).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Порядками формування тарифів на теплову енергію, комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого гарячого і холодного водопостачання і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. N 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. N 959 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" (в редакції, що були чинними в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) зазначені тарифи формуються для трьох категорій споживачів: населення, бюджетні установи та інші споживачі.

Як вбачається з оскаржуваних розпоряджень, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.05.2011 р. N 857 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06.06.2011 р. за N 20/879, встановлені тарифи на теплову енергію, що виробляється підприємствами (Приватне підприємство "БОНВОЯЖ", Виробниче об'єднання "Київприлад", Державне підприємство "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС", тобто підприємствам, що виробляють теплову енергію (яка необхідна для виробництва комунальних послуг) із сумарною потужністю джерел теплової енергії до 20 Гкал/год), установами та організаціями, на балансі яких знаходяться котельні, для потреб населення.

В свою чергу, постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. N 1726 встановлено тарифи на теплову енергію ПАТ "Екостандарт" (підприємство, що виробляє теплову енергію (яка необхідна для виробництва комунальних послуг) із сумарною потужністю джерел теплової енергії понад 20 Гкал/год.) для населення. Постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. N 1729 встановлено тарифи на теплову енергію ПАТ "Київенерго" (підприємство, що виробляє теплову енергію (яка необхідна для виробництва комунальних послуг) із сумарною потужністю джерел теплової енергії понад 20 Гкал/год.) для населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Таким чином, всі вище зазначені підприємства є виробниками і теплової енергії і одночасно виробниками послуг з централізованого опалення і централізованого водопостачання в місті Києві (оскільки згідно із Законом України "Про теплопостачання" саме теплова енергія використовується для створення вказаних послуг; а згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, статус якого визначається статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Втім, ПАТ "Екостандарт" і ПАТ "Київенерго" виробляють теплову енергію понад 20 Гкал/год., а тому тарифи встановлюються НКРЕ; натомість ПП "БОНВОЯЖ", Виробниче об'єднання "Київприлад", ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області", ТОВ "ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС" виробляють теплову енергію до 20 Гкал/год, а тому тарифи встановлюються виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Також, оскаржуваним розпорядженням від 31.05.2011 р. N 857 встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг (згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, статус визначається статтею 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 р. N 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за N 541/10821, виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення (далі - комунальні послуги) може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку, тобто предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону N 1875-IV власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном.

Тобто, власник житлового будинку через відповідні представницькі органи (як то Житлово-експлуатаційні організації (ЖЕО), Житлово-будівельні кооперативи (ЖБК), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) та інші уповноважені власником суб'єкти господарювання) може виступати як балансоутримувачем житлового будинку (статус визначається статтею 24 Закону N 1875-IV) так і управителем житлового будинку (статус визначається статтею 25 Закону N 1875-IV).

Відповідно до статті 25 Закону N 1875-IV управитель зобов'язаний контролювати стан забезпечення споживачів житлово-комунальними послугами, проведення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Таким чином, управитель (ЖЕО, ЖБК, ОСББ та інші уповноважені власником суб'єкти господарювання) безпосередньо отримують кошти за комунальні від споживачів (фізичних осіб, які мешкають в квартирах і отримують відповідні послуги) та відповідають перед споживачами за надання таких послуг і їх якість, тобто забезпечують виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 21 Закону N 1875-IV.

В свою чергу, укладання договору з іншим суб'єктом господарювання, який може бути виконавцем послуг є правом управителя (ч. 1 ст. 25 Закону N 1875-IV), а не його обов'язком.

Слід зазначити, що рішенням Київської міської ради від 28.07.2008 р. N 79/79 "Про врегулювання взаємовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг в житловому фонді м. Києва" управителем житлових будинків визначено саме балансоутримувачів житлових будинків, або уповноважених ними осіб.

Слід також зазначити, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не ліцензується Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (НКРЕ), оскільки зазначене не передбачено ні Ліцензійними умовами, ні Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а тому тарифи на ці комунальні послуги не встановлюються Національною комісією (ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України").

Оскаржуваним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.05.2011 р. N 858 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06.06.2011 р. за N 22/881, встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника цих послуг ПАТ "АК "Київводоканал" з виконавцями цих послуг усіх форм власності.

Щодо повноважень встановлювати тарифи виробнику комунальних послуг ПАТ "АК "Київводоканал" суд зазначити наступне.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630.

Відповідно до пункту 21 зазначених вище Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до абзацу другого частини 3 статті 31 Закону N 1875-IV при встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Тобто, оскільки НКРЕ встановлено тарифи ВАТ "АК "Київводоканал" для виробництва послуг з централізованого водопостачання і водовідведення для населення за 1 куб. м (постанова НКРЕ від 20.01.2011 р. N 58 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал"), то виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) правомірно сформовано тарифи ВАТ "АК "Київводоканал" для виробництва послуг з централізованого водопостачання і водовідведення для населення на одну особу (у випадку відсутності на будинку приладу обліку взагалі) з урахуванням тарифу встановленого Національною комісією. Зазначене вище підтверджується листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.07.2011 р. N 5531/25/17-11.

Також, оскаржуваним розпорядженням від 31.05.2011 р. N 858 встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням.

Слід врахувати, що виконавцями комунальних послуг в місті Києві є управителі житлових будинків, або уповноважені ними особи, або особи які визначені ними виконавцями послуг по відповідному будинку або групі будинків. В місті Києві відсутні будинки (окремі) або групи будинків (декілька будинків, які перебувають на балансі однієї організації), де б проживало більше 100 тис. споживачів відповідних послуг.

Таким чином, комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг не встановлюється Національною комісією (ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України").

Правові підстави, наведені вище стосуються й оскаржуваного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.05.2011 р. N 859 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами", зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 06.06.2011 р. за N 25/884, яким встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами.

Виходячи з встановлених обставин, у суду немає сумнівів, що оскаржувані розпорядження прийняті відповідно до законодавства України, в межах визначених законодавством України та у спосіб, що передбачений законодавством України.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ін.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивачів були спростовані.

Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону прийняв оскаржувані розпорядження.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, Приватного підприємства "Компанія ФАХ", Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3", ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І. М. Погрібніченко