КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умови праці
Відділ регулювання умов та охорони праці

Пільги й компенсації за роботу в шкідливих умовах

ПИТАННЯ 1: Чи існує встановлений на законодавчому рівні термін "шкідливі умови праці" (фактори наявності в робочому середовищі шкідливих речовин, пилу, шуму)? Які є критерії оцінки таких чинників?

Чи передбачено законодавством преференції (надбавка до заробітної плати, можливість більш раннього виходу на пенсію порівняно із законодавчо встановленим пенсійним віком) уразі роботи за спеціальностями, що передбачають шкідливі умови праці?

ВІДПОВІДЬ 1: Згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. № 248, зареєстрованим у Мін’юсті України 06.05.2014 р. за № 472/25249, шкідливі умови праці - це умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.

За статтею 5 Закону України "Про охорону праці" (далі - Закон) під час укладання трудового договору роботодавець повинен поінформувати працівника під підпис про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих фактррів, які ще не усунуто, можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я та права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

З ухваленням постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442 " Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" віднесення робіт до категорії із шкідливими і важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах, у тому числі на безкоштовне отримання молока та щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, провадиться на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці.

Відповідно до ст. 7 Закону працівники, зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, щорічну додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

При цьому право на кожну з названих пільг визначається за окремим нормативним актом і може надаватися працівникові як на кілька пільг одночасно (зокрема пільгову пенсію, доплати за умови праці, безплатну видачу молока), так і лише на одну.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими, та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Чинні Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461.

Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надаються згідно зі ст. 7 Закону України "Про відпустки" за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами). Порядок застосування названого Списку затверджений наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16.

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається за Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163. Порядок застосування цього Переліку затверджений наказом Мінпраці України від 23.03.2001 р. № 122.

Статтею 100 КЗпП установлено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

До затвердження такого Переліку в установленому порядку підвищена оплата роботи в шкідливих умовах праці може провадитися за рахунок власних коштів підприємств на підставі ст. 7 Закону.

ПИТАННЯ 2: Чи мають право на щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці (і якої тривалості) працівники:

лікар-невропатолог, медична сестра, які працюють у госпіталі на 0,5 ставки;

молодша медична сестра, яка працює в госпіталі за сумісництвом на 0,5 ставки, а її основне місце роботи - в іншій установі?

ВІДПОВІДЬ 2: Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відпустки" передбачено надання щорічної додаткової відпустки окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону).

Згідно з Порядком застосування названого вище Списку, затвердженим наказом Мінсоцполітики України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за № 57/2497, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого часу, встановленого для цієї категорії працівників.

Тобто фактична тривалість такої додаткової відпустки залежить від кількості фактично відпрацьованих працівником днів, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менш як половину тривалості робочого дня.

Отже, оскільки працівники, які працюють на 0,5 ставки, об’єктивно не можуть бути зайняті в умовах, передбачених Списком, не менш як половину встановленої тривалості робочого часу, правом на відпустку за особливий характер праці вони не користуються.

Начальник відділу,
Сергій РЯБОКОНЬ

"Праця i зарплата" N 47 (1059), 20 грудня 2017 р.
Передплатний iндекс: 30214