КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
26.03.2015 р.

Справа N 826/14664/14

Про визнання протиправною та скасування постанови

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В., суддів - Горбань Н. І., Межевича М. В. (за участю секретаря - Скалецької І. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Фонду державного майна України, прокуратури міста Києва, Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року (Постанова N 826/14664/14) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський титан" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Фонд державного майна України, Дочірнє підприємство "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", Дочірнє підприємство "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат", Міністерство фінансів України, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Житомирська обласна державна адміністрація, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (за участю прокуратури міста Києва), про визнання протиправною та скасування постанови, встановила:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" (після зміни найменування - Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс"), звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), треті особи - Фонд державного майна України, Дочірнє підприємство "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", Дочірнє підприємство "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат", Міністерство фінансів України, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Житомирська обласна державна адміністрація, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. N 406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року (Постанова N 826/14664/14) позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року N 406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі".

Не погоджуючись з судовим рішенням представники Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Фонду державного майна України, Прокуратури міста Києва, Кабінету Міністрів України подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. N 406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі" (далі по тексту - Постанова N 406), відповідач постановив:

1. Віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів після припинення договору їх оренди з приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН".

Фонду державного майна передати в установленому порядку Міністерству економічного розвитку і торгівлі зазначені цілісні майнові комплекси.

Міністерству економічного розвитку і торгівлі вжити в установленому порядку заходів до закріплення зазначених цілісних майнових комплексів на праві господарського відання за державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

2. Міністерству економічного розвитку і торгівлі подати пропозиції щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення найбільш ефективного функціонування підприємств титанової галузі, зокрема щодо їх організаційно-правової форми.

3. Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Міністерству фінансів подати пропозиції щодо обсягів та джерел фінансування для забезпечення безперебійного функціонування підприємств титанової галузі.

4. Державній службі геології та надр і Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки забезпечити відповідно до вимог законодавства видачу державному підприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" ліцензій і документів дозвільного характеру, необхідних для провадження ним статутної діяльності, з одночасним анулюванням ліцензій і документів дозвільного характеру, виданих приватному акціонерному товариству "Кримський ТИТАН" чи його дочірнім підприємствам у зв'язку з користуванням надрами Іршанського та Вільногірського родовищ.

5. Житомирській та Дніпропетровській обласним державним адміністраціям разом з:

відповідними районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування забезпечити у тижневий строк після одержання державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" спеціальних дозволів на користування надрами та подання ним документів, передбачених законодавством, надання у постійне користування зазначеному підприємству земельних ділянок, розірвавши договори оренди із приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН";

Міністерством аграрної політики та продовольства, Державним агентством земельних ресурсів і Державним агентством лісових ресурсів забезпечити розроблення в установленому порядку відповідної документації із землеустрою щодо надання у постійне користування державному підприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" нових земельних ділянок, необхідних для розширення та будівництва кар'єрів з видобування корисних копалин, та в разі потреби внести відповідні проекти актів Кабінету Міністрів України.

6. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. N 670 "Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 406" внесені зміни до Постанови N 406. Зокрема, в пункті 4 Постанови N 406, замінено слова "Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки" словами "Державній службі з питань праці", а слова "Іршанського та Вільногірського родовищ" - словами "Межерічного родовища (Середня, Емілівська, Юрська, Осинова та Букінська ділянки), Лемненського родовища (Північно-Західна, Задорожна і Південно-Східна ділянки) та Малишевського родовищ, у порядку, встановленому законодавством".

На думку позивача, Кабінет Міністрів України не мав права відносити до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів, оскільки позивач мав переважне право на продовження договору їх оренди. Крім того Уряд, оскаржуваною постановою протиправно надав доручення розірвати договори оренди земельних ділянок з позивачем, анулювати його ліцензії та документи дозвільного характеру виданих у зв'язку з користуванням надрами Іршанського та Вільногірського родовищ у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Постанова N 406 прийнята не на підставі та не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Щодо повноважень відповідача при прийнятті оскаржуваної Постанови N 406 та висновків суду першої інстанції про неврахування Кабінетом Міністрів Країни зауважень та застережень висунутих до проекту Постанови N 406 заінтересованими органами при його розгляді та погодженні, про суперечить окремих пунктів Постанови діючому законодавству України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності, керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, зокрема, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону (статті 113, 116 Конституції України).

Вищезазначені положення законодавства також кореспондуються з положеннями статті 20 Закону України від 27.02.2014 року N 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон N 794-VII), де закріплені повноваження Кабінету Міністрів України, в тому числі, делегувати в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління об'єктами державної власності міністерствам, іншим центральним нам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання.

Статтею 21 Закону N 794-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.09.2006 року N 185-V "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Закон N 185-V) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям, майно, яке передане державним господарським об'єднанням, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій (частина перша статті 3 Закону).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 185-V суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, Фонд державного майна України, інші державні господарські організації.

Згідно зі статтею 5 Закону N 185-V Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності, встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону N 794-VII Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Частиною першою статті 49 Закону N 794-VII, яка кореспондує статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України мав право видавати Постанову N 406 та відносити Державне майно до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, надавати рекомендації уповноваженим органам щодо реалізації трава власності, в тому числі і управління вказаним Державним майном, а тому відповідач при винесенні Постанови N 406 діяв в межах своїх повноважень та реалізував надані йому законодавством повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

Що стосується процедури прийняття оскаржуваної Постанови N 406, то колегія суддів зазначає наступне.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності (частина третя статті 4 Закону N 794-VII).

Частиною першою параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 (далі - Регламент), визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що проект оскаржуваної Постанови N 406 був розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на виконання пункту другого протоколу наради Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 року з метою повернення Державного майна з оренди у державну власність, посилення контролю за діяльністю підприємств та збереженню державного майна.

Крім цього, відповідно до пункту 5 параграфу 33 Регламенту проект акта відповідача підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами.

Відповідно до довідки про погодження проекту оскаржуваної Постанови N 406 відповідача, проект Постанови N 406 погоджено без зауважень з Фондом державного майна України, з зауваженнями, які враховані Державною службою геології та надр України, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, Міністерством юстиції України, з зауваженнями, які не враховані Міністерством фінансів України та Державним агентством земельних ресурсів України, що цілком відповідає встановленій процедурі та строкам погодження проекту актів Уряду та пунктам 37, 38 Регламенту.

При цьому, слід відмітити, що положеннями Глави 3 Регламенту, яка регулює відносини з погодження та консультації проектів актів Кабінету Міністрів України, не заборонено Кабінету Міністрів України розглядати вказані проекти актів, до яких висловлені зауваження заінтересованими органами при їх розгляді та погодженні.

Кабінет Міністрів України має повноваження самостійно приймати рішення щодо врахування цих зауважень при виданні актів з урахуванням положень діючого законодавства України.

Разом з тим, як було зазначено вище Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України видає обов'язкові для виконання акти.

Рішення Кабінет Міністрів України щодо видання цих актів приймаються на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, в тому числі з урахуванням всіх документів, які додаються до проектів цих актів. Вказане цілком узгоджується з положеннями Конституції, законів України та Регламенту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що Кабінет Міністрів України при прийнятті Постанови N 406 діяв у спосіб встановлений чинним законодавства України.

Що стосується висновку суду про протиправність пунктів 1, 2, 3, 5 та 6 оскаржуваної Постанови N 406, то колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.98 року N 373 "Про створення Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" створено ДАК "Українські поліметали" (далі - Компанія), засновником якого визначено Фонд державного майна, Міністерство промислової політики та Державний комітет по геології і використанню надр.

Відповідно до пунктів 3, 7 та додатка вказаної постанови Кабінету Міністрів України Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат та Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат передано до статутного фонду Компанії. Встановлено, що майно державних підприємств, яке передається до статутного фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття згідно із законодавством спеціального рішення про приватизацію.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 року N 1573 "Питання Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" частково змінено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.98 року N 373 та установлено, що засновниками Компанії виступають Фонд державного майна, Міністерство фінансів та Державний комітет промислової політики. Визнано за необхідне здійснити передачу Фонду державного майна пакету акцій Державної акціонерної компанії "Українські поліметали", раніше закріпленого за Державним комітетом по геології і використанню надр.

На виконання Указу Президента України від 07.07.2004 року N 765/2004 "Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану та підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільменітової руди" здійснено забезпечення в установленому порядку передачу Фонду державного майна України Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат та Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат, а також інші активи ДАК "Українські поліметали", пов'язаних із технологічним процесом видобування ільменітової руди. Укладено між Фондом державного майна та ЗАТ "Кримський ТИТАН" договір оренди цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" від 06.09.2004 року N 587 та цілісного майнового комплексу ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" від 06.09.2004 року N 586 строком на 5 років. Додатковими договорами від 24.01.2012 року NN 45, 46 строк дії оренди майнових комплексів ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" та ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" продовжено до 05.09.2014 року включно.

Тобто, на теперішній час дія вказаних договорів закінчилась, оскільки сторонами не продовжувалась.

Щодо доводів суду першої інстанції, що власником цілісних майнових комплексів ДП Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат", ДП Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" є ДАК "Українські поліметали", то колегія суддів вважає його помилковим, оскільки, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.98 року N 373 "Про створення Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (зі змінами) майно державних підприємств Іршанського ГЗК та Вільногірський ГМК, яке передається до статутного фонду ДАК "Українські поліметали" перебуває у державній власності до прийняття згідно із законодавством спеціального рішення про приватизацію. Спеціального рішення про приватизацію державних підприємств Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК прийнято не було, а тому власником зазначеного Державного майна так і залишилася Держава Україна.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що власником цілісних майнових комплексів ДП Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат", ДП Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" є ДАК "Українські поліметали", оскільки вказана обставина спростована вищевказаним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 оскаржуваної постанови N 406 встановлено віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів після припинення договору їх оренди з приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН". Фонду державного майна передати в установленому порядку Міністерству економічного розвитку і торгівлі зазначені цілісні майнові комплекси. Міністерству економічного розвитку і торгівлі вжити в установленому порядку заходів до закріплення зазначених цілісних майнових комплексів на праві господарського відання за державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".

Колегія суддів вважає вказаний пункт постанови таким, що прийнятий відповідачем в межах своїх повноважень, а тому не підлягає скасуванню, оскільки, зазначеним пунктом Постанови N 406, відповідач реалізував надані йому повноваження щодо управління об'єктами державної власності відповідно до статті 116 Конституції України, статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", статей 1, 3, 4, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Одночасно слід зазначити, що статтею 17 Закону України від 10.04.92 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Державою у 2010 році було ініційовано вилучення майна Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК у позивача, а продовження договорів оренди відбувалось в судовому порядку (шляхом підписання у 2011 році мирової угоди між Фондом державного майна та ПАТ "Кримський титан", яка затверджена судом).

Відповідно до статі 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Враховуючи те, що Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК відноситься до сфери управління Фонду державного майна, то він і здійснює право власності від імені та в інтересах держави.

Згідно з дорученням Прем'єр-міністра України від 05.06.2014 року N 15037/10/1-14 Фонду державного майна доручено поінформувати орендаря про прийняте рішення щодо припинення орендних відносин з моменту закінчення терміну дії договорів оренди Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК.

Листом Фонду держмайна від 05.06.2014 року N 10-16-7070 позивач був повідомлений про те, що чинність договорів оренди від 06.09.2004 року N 586 та N 587 буде припинено у зв'язку з наміром власника використовувати майно Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК для власних потреб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивача повідомлено належною особою та у встановлений законодавством строк про припинення договорів оренди у зв'язку з тим, що орендоване майно необхідно для потреб його власника.

При цьому посилання представника позивача, що відповідачем не було враховано переважене право позивача на укладення договору оренди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку, Держава, як власник майна не має наміру передавати майно в оренду, а буде використовувати майно Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК для власних потреб.

Також, слід зазначити, що рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2015 року, яке набрало законної сили на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, у справі N 910/20699/14 встановлено, що позивачем не було набуте переважне право на продовження дії Договору N 587 від 06.09.2004 року, оскільки власником майна, переданого в оренду, було прийнято рішення про його використання у власних потребах, і конкурсу на укладення нового договору не проводилось, а тому в задоволенні позову про визнання за позивачем переваженого права на укладення договору відмовлено.

Також, рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року у справі N 910/20700/14, в якому встановлено відсутність підстав для реалізації переважного права на продовження строку дії Договору N 587 від 06.09.2004 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями частини першої статті 777 ЦК України, частини першої статті 285 ГК України та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк тільки в тому випадку, якщо після закінчення строку оренди орендодавець має намір й надалі передавати майно в оренду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дотримано всі вимоги законодавства України при постановленні пункту 1 оскаржуваної Постанови N 406, а тому пункт 1 прийнятий відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пунктів 2 та 3 оскаржуваної Постанови N 406 відповідач постановив:

"Міністерству економічного розвитку і торгівлі подати пропозиції щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення найбільш ефективного функціонування підприємств титанової галузі, зокрема щодо їх організаційно-правової форми.

Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Міністерству фінансів подати пропозиції щодо обсягів та джерел фінансування для забезпечення безперебійного функціонування підприємств титанової галузі.".

Тобто, пунктом 2 та 3 оскаржуваної Постанови N 406 відповідач лише спрямував уповноважених органів діяти відповідно до вимог законодавства України.

При цьому, як зазначено вище, Кабінет Міністрів України мав право відносити Державне майно до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, надавати рекомендації уповноваженим органам щодо реалізації трава власності, в тому числі і управління вказаним Державним майном.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що пункти 2 та 3 оскаржуваної постанови N 406 винесені відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України

Так, пунктом 5 Постанови N 406 відповідач постановив: "Житомирській та Дніпропетровській обласним державним адміністраціям разом з відповідними районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування забезпечити у тижневий строк після одержання державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" спеціальних дозволів на користування надрами та подання ним документів, передбачених законодавством, надання у постійне користування зазначеному підприємству земельних ділянок, розірвавши договори оренди із приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН"; Міністерством аграрної політики та продовольства, Державним агентством земельних ресурсів і Державним агентством лісових ресурсів забезпечити розроблення в установленому порядку відповідної документації із землеустрою щодо надання у постійне користування державному підприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" нових земельних ділянок, необхідних для розширення та будівництва кар'єрів з видобування корисних копалин, та в разі потреби внести відповідні проекти актів Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 8 Кодексу про надра України до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, вирішення інших питань у галузі управління та контролю за використанням та охороною надр.

Відповідно до частини другої статті 18 Кодексу про надра України земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам цих надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

При цьому при розробці вказаного пункту, відповідачем не було враховано зауваження до нього, оскільки цей пункт не має нормативного характеру та містить лише розпорядчі приписи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пункт 5 Постанови N 406 не суперечить нормам законодавства, оскільки ним доручається відповідним державним органам вжити в межах компетенції заходів забезпечувального характеру щодо отримання відповідно до встановлених законодавством вимог необхідних документів дозвільного характеру, з метою забезпечення належних умов для діяльності Іршанського гірничо-збагачувального та Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів, а тому вказаний пункт винесений відповідачем в межах своїх повноважень.

Пунктом 6 оскаржуваної постанови постановлено: "Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається", то колегія суддів вважає, що він винесений в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Так, відповідно до пунктів 16 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року N 870, у разі якщо постанови або розпорядження (окремі норми) визнаються такими, що втратили чинність, наводиться їх перелік, що оформляється, як правило, на окремому аркуші у хронологічному порядку прийняття актів з посиланням на джерело їх опублікування. У разі коли до акта, який пропонується визнати таким, що втратив чинність, вносилися зміни кількома актами, до відповідного переліку для визнання такими, що втратили чинність, включаються у хронологічному порядку окремими пунктами назви актів (їх окремі норми), якими вносилися до нього зміни.

При цьому відповідачем були враховані зауваження до проекту даного пункту та були внесені відповідно зміни.

Таким чином, слід зазначити, що при винесення пунктів 1, 2, 3, 5 та 6 оскаржуваної Постанови N 406 відповідачем в повній мірі було дотримано процедуру їх винесення.

Щодо пункту 4 оскаржуваної постанови (в редакції на час її оскарження), яким постановлено: "Державній службі геології та надр і Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки забезпечити відповідно до вимог законодавства видачу державному підприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" ліцензій і документів дозвільного характеру, необхідних для провадження ним статутної діяльності, з одночасним анулюванням ліцензій і документів дозвільного характеру, виданих приватному акціонерному товариству "Кримський ТИТАН" чи його дочірнім підприємствам у зв'язку з користуванням надрами Іршанського та Вільногірського родовищ", то колегія суддів приходить до висновку про визнання його незаконним з наступних підстав зі змінами внесеними до неї, зокрема: "замінено слова "Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки" словами "Державній службі з питань праці", а слова "Іршанського та Вільногірського родовищ" - словами "Межерічного родовища (Середня, Емілівська, Юрська, Осинова та Букінська ділянки), Лемненського родовища (Північно-Західна, Задорожна і Південно-Східна ділянки) та Малишевського родовищ, у порядку, встановленому законодавством".

Так, з вказаного пункту вбачається, що відповідачем не було конкретизовано які саме ліцензії та документи дозвільного характеру позивача мають бути анульовані та наявність вказаних документів, зокрема, пунктом 4 із внесеними змінами на час оскарження Постанови N 406 було анульовано ліцензії і документи дозвільного характеру, виданих приватному акціонерному товариству "Кримський ТИТАН" чи його дочірнім підприємствам у зв'язку з користуванням надрами Межерічного родовища (Середня, Емілівська, Юрська, Осинова та Букінська ділянки), Лемненського родовища (Північно-Західна, Задорожна і Південно-Східна ділянки) та Малишевського родовищ, однак, вказаних документів позивач взагалі не отримував та не має.

Тобто, колегія суддів вважає, що відповідач, при винесенні вказаного пункту підійшов формально до своїх обов'язків та не перевірив наявність ліцензій і документів дозвільного характеру у зв'язку з користуванням надрами Межерічного родовища (Середня, Емілівська, Юрська, Осинова та Букінська ділянки), Лемненського родовища (Північно-Західна, Задорожна і Південно-Східна ділянки) та Малишевського родовищ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що пункт 4 оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року N 406 підлягає визнанню незаконним.

При цьому слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 року N 714 "Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 406" було внесено зміни до пункту четвертого оскаржуваної Постанови, та його викладено в наступній редакції: "Державній службі геології та надр і Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки забезпечити в установленому законодавством порядку видачу державному підприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" документів дозвільного характеру, а також:

актів гірничих відводів, необхідних для провадження ним статутної діяльності, пов'язаної з користуванням надрами Межирічного (Середня, Емілівська, Юрська, Осинова та Букінська ділянки) та Лемненського родовищ (Північно-Західна, Задорожна і Південно-Східна ділянки), з одночасним анулюванням (скасуванням) відповідних документів, виданих приватному акціонерному товариству "Кримський ТИТАН" чи його дочірнім підприємствам для користування такими ділянками надр;

акта гірничого відводу з метою видобування корисних копалин Малишевського родовища відповідно до поданої підприємством заяви після проведення геолого-економічної оцінки запасів зазначених корисних копалин та внесення змін до відповідного спеціального дозволу на користування надрами.".

Тобто, відповідачем прийнято до уваги зауваження до вказаного пункту оскаржуваної Постанови N 406 та станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції пункт 4 в редакції чинній на момент її оскарження вже не діє.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, частково доведена правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної Постанови з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України N 406 (в редакції чинній на 24.09.2014 року) підлягає визнанню незаконним, в решті Постанова N 406 прийнята відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позов частково.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8 - 11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Фонду державного майна України, Прокуратури міста Києва, Кабінету Міністрів України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року (Постанова N 826/14664/14) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд державного майна України, Дочірнє підприємство "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", Дочірнє підприємство "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат", Міністерство фінансів України, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", Житомирська обласна державна адміністрація, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, за участі прокуратури міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати незаконним пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року N 406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі".

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя: Г. В. Земляна

Судді:

Н. І. Горбань

М. В. Межевич