ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
15.07.2014 р.

Справа N 916/101/14

Про визнання поруки припиненою

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючого, Барицької Т. Л., Дунаєвської Н. Г., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ Укрексімбанк" у місті Одесі на рішення та постанову господарського суду Одеської області від 11 березня 2014 року, Одеського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2014 року у справі N 916/101/14, господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ Укрексімбанк" у місті Одесі до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4) про стягнення, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ Укрексімбанк" у місті Одесі (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4) про визнання поруки припиненою (за участю представника від позивача: Б. В. Ф.), встановив:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ "Укрексімбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ЗАРС" як поручителя на підставі договору поруки від 27.12.2006 про стягнення 926057,87 дол. США заборгованості за кредитним договором N 6306С28 від 27.12.2006, 18105,12 дол. США 3 % річних. Позов мотивовано неналежним виконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів в строки, що передбачені п. п. 2.4, 2.5 кредитного договору.

До початку розгляду справи по суті ТОВ "ЗАРС" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до банку про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки від 27.12.2006, укладеного на забезпечення виконання умов кредитного договору N 6306С28 від 27.12.2006. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що порука припинилася у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що відбулося без його згоди та пропущенням кредитором шестимісячного строку на звернення з вимогою до поручителя.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014 (суддя Рога Н. В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (судді: Головей В. М. - головуючий, Мирошниченко М. А., Шевченко В. В.), у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано припиненою з 15.04.2009 поруку, що виникла на підставі договору поруки від 27.12.2006. Судові рішення мотивовано зокрема тим, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди N 1 до кредитного договору, якою без згоди поручителя збільшено обсяг його відповідальності, порука припинилася, тому відсутні підстави для задоволення позову банку про стягнення суми кредитної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій з поручителя.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ Укрексімбанк" у місті Одесі звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, стягнути з відповідача на користь банку понесені судові витрати, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Скаржник, зокрема, зазначає, що внесення до кредитного договору змін додатковою угодою не призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а спрямовано на встановлення сприятливих умов для позичальника в частині погашення ним заборгованості за кредитом. Також вказує, що зазначення в додатковій угоді умов про можливість збільшення банком процентної ставки у разі невиконання позичальником певних умов не означає фактичне збільшення процентної ставки, а вважається лише як встановлення превентивних (попереджувальних) заходів відносно позичальника, спрямованих на зниження для банку ризиків невиконання позичальником умов кредитного договору і впливу їх на позитивний результат.

Також, на думку скаржника, неправильно застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України та визначено строк виконання основного зобов'язання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження. Розпорядженням секретаря першої судової палати від 14.07.2014 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І. А. у відпустці для розгляду справи N 916/101/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С. С. (доповідач), судді Барицька Т. Л., Дунаєвська Н. Г.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЗАРС" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін як обґрунтовані.

Також відповідач, зокрема, наголошує, що Суворівським районним судом м. Одеси заочним рішенням від 17.04.2014, яке набрало законної сили, стягнуто з позичальника ОСОБА_4 на користь банку борг за кредитним договором у розмірі 926057,87 доларів США, тобто права банку відновлено рішенням суду в іншій справі.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2006 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (перейменовано в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") та ОСОБА_4 як позичальником укладено кредитний договір N 6306С28, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 1190000 дол. США з кінцевою датою погашення 24.12.2027 для оплати за дачні будівлі та гараж.

За п. п. 2.4.1 - 2.4.2 кредитного договору погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах, визначених графіком погашення кредиту. Строки, передбачені графіком погашення кредиту за договором є обов'язковими. У разі порушення строків, вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який стягується пеня.

Відповідно до п. п. 1 п. 2.6.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором.

Також судами встановлено, що 27.12.2006 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як кредитором та ТОВ "ЗАРС" як поручителем укладено договір поруки. Відповідно до п. 4.4.2 договору поруки, поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов'язання, включаючи, крім основного боргу, відсотки, пеню, інші витрати та збитки, понесені кредитором внаслідок неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.

Досліджуючи обставини справи за наявними у справі доказами, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 15.04.2009 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду N 1 до кредитного договору N 6306С28 від 27.12.2006.

Додатковою угодою N 1 до кредитного договору N 6306С28 від 27.12.2006 сторони домовились про встановлення банком позичальнику повної відстрочки погашення основного боргу терміном на 6 місяців (починаючи з квітня 2009 року), та виклали п. 2.2.1 кредитного договору у новій редакції. У новій редакції банком і боржником узгоджено інший, ніж враховував поручитель при укладенні договору поруки, Графік погашення кредиту за договором кредиту, відповідно до якого місячний розмір повернення кредиту з 01.10.2009 збільшився з 4772,22 доларів США до 4851,60 дол. США.

У зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до суду про стягнення боргу достроково з поручителя.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що господарські суди встановили, що надання позичальнику відстрочки з погашення кредиту строком на 6 місяців, протягом якої ОСОБА_4 не здійснював чергові платежі за договором, призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

Так, як вбачається із встановлених судами обставин, за рахунок відстрочення погашення боргу збільшився розмір щомісячного платежу та сума залишку несплаченої кредитної заборгованості позичальника у порівнянні з графіком, який існував до укладення додаткової угоди.

Також суди встановили, що укладення додаткової угоди N 1 призвело до збільшення розміру нарахованої пені за порушення виконання кредитного зобов'язання.

Касаційна інстанція звертає увагу на збільшення суми відсотків, які згідно з кредитним договором (п. 2.5.1) нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Оскільки 6 місяців місячні платежі не сплачувалися, відсотки за користування кредитом за ці 6 місяців нараховувалися на суму боргу, яка становила 1062500,6 дол. США. У разі не відстрочення сума боргу, на яку мали нараховувались відсотки, зменшувалася б з кожним місяцем.

За ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судами встановлено, що зобов'язання за кредитним договором було змінено шляхом укладення 15.04.2009 без згоди поручителя додаткової угоди N 1 до кредитного договору.

Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що вказані зміни призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, господарські суди дійшли правильного висновку про припинення поруки, що виникла на підставі договору поруки від 27.12.2006, з моменту укладення додаткової угоди від 15.04.2009.

З огляду на припинення договору поруки у відповідача за первісним позовом відсутні обов'язки перед банком за договором поруки.

При цьому, оскільки порука припинилася з 15.04.2009, касаційна інстанція вважає правильними висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Суди встановили, що порука припинилася до настання строку виконання основного зобов'язання.

Посилання скаржника на постанову ВСУ від 12.09.2012 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі інші обставини та підстави позову.

За частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вище наведених обставин у цій справі касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ Укрексімбанк" у місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі N 916/101/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя: С. Самусенко

Судді:

Т. Барицька

Н. Дунаєвська